Росія боїться Катині

Європейський суд з прав людини виніс вердикт, що оцінка російського слідства по катинській справі виходить за рамки його компетенції. Нам слід спокійно прийняти це рішення. ЄСПЛ — серйозний і гідний поваги інститут. Цього разу справедливість (з суто формальних причин) виявилася не на нашій стороні, але це не повинно бути приводом для звинувачень суддів у тому, що вони злякалися Москви або дали себе підкупити.

Сумно те, що рішення ЄСПЛ відразу ж додало оптимізму російським політичним шарлатанам, які з неприхованою радістю почали жонглювати страсбурзьким вердиктом.

Наприклад, Сергій Обухов, депутат від комуністів, у розмові на радіостанції «Ехо Москви» тріумфував, що провалилася «чергова антиросійська акція», а в катинській справі поставлено остаточну крапку. На думку депутата, це абсолютно справедливо, оскільки, як він заявив, вже Нюрнберзький трибунал визнав, що Москва не несе відповідальності за цей злочин. Ніхто не привернув увагу Обухова, що він або не знає, про що говорить, або нахабно бреше: адже катинське питання в Нюрнберзі взагалі не розглядалося. І сталося це з подачі Москви, яка розуміла, що їй не вдасться приписати власний злочин Гітлеру.

У Москві намагаються забути, що причетність до злочину росіян визнали президент СРСР Михайло Горбачов, президент Росії Борис Єльцин і, три роки тому, Дума. Як сказав нам Микита Петров, заступник голови товариства «Меморіал», яке багато років поспіль старанно відкриває правду про злочини більшовизму й добивається справедливості для їхніх жертв, Кремль, як і зазвичай, використовує рішення страсбурзьких суддів у своїх брудних пропагандистських інтригах. Буде оголошено про тріумф справедливості і велику перемогу над тими, хто хотів «очорнити наше прекрасне минуле».

Цікаво, чи вирішать російські керівники, що вердикт ЄСПЛ звільняє їх від виконання обіцянки, яку вони урочисто дали три роки тому. Тоді вони заявили, що розсекретять і передадуть Польщі всі матеріали катинського слідства, яке 14 років (до 2004 року) вела прокуратура. Досі вони передали тільки частину документів і не розкрили засекречених матеріалів, не надали (знову прикриваючись секретністю) постанови про закриття слідства навіть у Страсбург.

Новий вердикт не ставить в цій справі крапки. Моральний обов’язок росіян — виконати обіцянку, яку давали їхні лідери: розкрити документи і надалі реабілітувати жертв злочини НКВС. А адже сім’ї загиблих домагаються тільки цього.

Але Москва цього не зробить: вона боїться. Не того, що спливуть імена організаторів і виконавців страти польських офіцерів, взятих в полон Червоною Армією. Ці імена й так добре відомі. Росіяни, і не тільки ті, що сидять зараз в Кремлі, але й більшість простих людей, дуже бояться чесно поглянути на недавнє минуле своєї країни. Вони заспокоюють себе, вибудовуючи міф, в якому Сталін був добродушно пихкаючим трубкою «ефективним менеджером», чекісти, що вирізали сотні тисяч громадян СРСР, хоробро захищали батьківщину, поляків у Катині вбивали гітлерівці, а непереможна Червона Армія несла всьому світу тільки мир і радість, ніколи не допускаючи ніякого насильства. Із-за товстих стін цієї міфології краще не висовуватися, адже за ними ховається правда. Страшна правда.

Тому слід поспіхом оголосити вердикт ЄСПЛ по Катині остаточним. І навіть не для того, щоб не дозволити полякам дізнатися правду про злочин, а, в першу чергу, щоб не повертатися до цієї жахливої сторінки у власній історії.

Gazeta Wyborcza, Польща, 22 жовтня 2013 року. Переклад InoСМИ.Ru.