Ризик «сповільненої війни»
Якщо опустити всю риторику і навмисне позування війни, тероризму та ядерного знищення, то в конфронтації між Індією і Пакистаном, що набуває страхітливих розмірів, на передній план виступає один момент. Індія, що перенесла найсильніше потрясіння після останнього теракту у своєму парламенті, що відбувся в грудні минулого року, коли лише кількох секунд не вистачило для того, щоб змести з лиця землі все політичне керівництво найбільшої демократичної країни у світі, не блефує. Вона готова вступити у війну для того, щоб покласти край набігам терористів, що спустошують Кашмір протягом 18 років.
І в той же час Індія проводить гнучку військову політику, оскільки вона не ставить перед собою мети отримати класичну перемогу над Пакистаном. Замість цього вона хоче покласти край іноземному тероризму, змінивши для цього вже давно існуюче в Пакистані переконання, що він може «знекровити Індію, нанісши їй тисячі порізів», причому це нічого не буде йому варте, і таким чином він зможе домогтися зміни в статусі Кашміру як частини Індії. Таким чином, Індія у своїй «антитерористичній війні» застосовуватиме силу невеликими порціями, розтягнуто в часі, накопичуючи вплив, можливо, протягом усього майбутнього року і далі — така, можна сказати, уповільнена війна.
Як ця війна виглядатиме? Зрозуміти це допоможе погляд на структуру сил, що протистоять один одному. Індія має значну кількісну і якісну перевагу над Пакистаном у галузі звичайних озброєнь. Саме через цю перевагу Пакистан обзавівся ядерною зброєю. Він не зміг протистояти Індії в жодній битві із застосуванням звичайних озброєнь, і як Захід у його конфронтації з СРСР в роки холодної війни, шукав безпеку в ядерному паті.
«Воєнна ціль» Індії — якщо війна все ж розпочнеться — полягає в тому, щоб зробити більш дорогим для Пакистану здійснення його політики заохочення та підбурення іноземного тероризму. При нинішніх рівнях розгортання збройних сил вздовж 2900 кілометрового кордону, щорічні військові витрати Пакистану підскочать із 35% до 42% відсотків від ВВП — небезпечна величина для економіки, що приходить у занепад. Тим часом військовий бюджет Індії збільшиться з 2% до 9% ВВП.
Звичайно ж, Індія прагнутиме того, щоб у війні використовувалися тільки звичайні озброєння, і таким чином намагатиметься загрожувати Пакистану таким чином, щоб не наблизитися до рівня загрози, який Ісламабад визначає як пороговий для використання ядерних озброєнь. Але таке військове планування вимагає від обох сторін дуже точних рішень.
Індія прагнутиме того, щоб війна не вийшла за межі штатів Джамму і Кашмір — основного місця атак терористів, що беруть участь у джихаді. Головні сили Індії, особливо її бронетанкові війська, навіть зараз, коли повним ходом йде мобілізація, залишаються розгорненими згідно з оборонною доктриною, по всьому регіону за межами Кашміру. Наступальні операції Індії будуть, очевидно, проводитися малими порціями за рахунок атак невеликих підрозділів піхоти, що перемежовуються загороджувальним вогнем артилерії.
Пакистан, мабуть, відповідатиме тим самим і, таким чином, триватиме війна на виснаження без територіальних захоплень із будь-якої сторони, щось схоже на битви між Ізраїлем і Єгиптом в період з 1971 по 1973 роки. (Однак потрібно пам’ятати, що ці битви призвели до війни Судного Дня 1973 року, боротьби, яка в один із своїх моментів трохи було не залучила США і СРСР до найбільш серйозного ядерного протистояння з часів Карибської ракетної кризи). Індія вважає, що позиційна війна і війна на виснаження будуть значною мірою перешкоджати просочуванню терористів через лінію контролю, що розділяє індійський Кашмір від території цього штату, контрольований Пакистаном.
Реальна ескалація воєнних дій проходитиме з використанням бойової авіації. Військово- повітряні сили Індії, при співвідношенні бойових літаків 750 проти 350, мають значну перевагу над пакистанськими ВПС. Що важливо, Індія має рішучу перевагу в сучасних (закуплених у 1980—1990 роках) високоефективних всепогодних бойових літаках, оскільки у неї їх 390 (із них багатоцільових бойових літаків — 40 одиниць Су-30, 50 одиниць Міраж- 2000; 70 забезпечують перевагу в повітрі винищувачів МіГ- 29; і з числа винищувачів- штурмовиків 110 Ягуарів і 120 МіГ-27) проти 30 старих багатоцільових бойових літаків F 16 у Пакистану.
Але Індія, очевидно, обмежить використання військово- повітряних сил ударами по таборах підготовки терористів та окремих об’єктах інфраструктури в окупованій Пакистаном частині Кашміру. У відповідь Пакистан, мабуть, буде або намагатися втягнути індійські винищувачі в повітряні бої, або атакуватиме індійські військово-повітряні бази. Якщо розпочнуться бої в повітрі, то військово-морський флот Індії з його переважаючими силами, що складаються з 27 основних кораблів (у тому числі 3 ракетнi крейсери з керованими ракетами на борту) і 16 підводних човнів (проти 7 військових кораблів і 9 підводних човнів Пакистану) прагнутиме зайняти домінуюче положення на півночі Аравійського моря, відрізаючи таким чином Пакистан від торгівлі та позбавляючи його можливості поповнення запасів.
Звичайно ж, у зв’язку із значною перевагою Індії у звичайних озброєннях та її гнучкій за природою військовій стратегії, існує смертельна загроза, що Пакистан відповість на це із надмірною ворожістю, аж до того, щоб зробити свій останній «вибір Самсона» — піти на застосування ядерної зброї.
Індійська доктрина і стратегія застосування ядерної зброї, погано зрозумілі за кордоном, не полягають у тому, щоб застосовувати їх першим. Однак Пакистан не підписався під такою доктриною «не використати першим». Проте можна чекати, що він вдасться до використання ядерної зброї тільки в тому випадку, якщо з’явиться загроза його виживання, або якщо на карту буде поставлено його дуже важливі життєві інтереси.
Індія робитиме все можливе, щоб не загнати Пакистан у глухий кут, особливо у зв’язку з тим, що війна, яку вона прагне почати, буде війною проти тероризму, а не самого Пакистану (хоч ця відмінність дуже часто затемнюється). Навіть у випадку, якщо справи підуть за сценарієм кінця світу, коли Пакистан першим застосує свою ядерну зброю, основний індійський ядерний арсенал, мабуть, все ж вціліє, і з його допомогою буде нанесено, висловлюючись термінами індійської військової доктрини, удар «гарантованої відплати», що призведе до «недопустимого рівня покарання». Що в результаті? Жахливі руйнування в Індії, але й практично повне руйнування пакистанської держави та суспільства. «Уповільнена війна», схоже, несе в собі загрозу перетворення на війну на знищення.
Джасджит Сінгх, комодор авіації, директор Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Нью-Делі
