Секрет успіху гміни Лєшноволя

Гміна Лєшноволя, що поблизу Варшави, у певному сенсі є зразковим органом місцевого самоврядування у Польщі. Її вуйт — староста Марія-Йоланта Батицька-Вонсік була визнана 2001 року найкращим вуйтом, а в грудні 2005 року — найкращим керівником місцевих органів влади за цей рік.

Нагадаємо, що після реформи, розпочатої у 90-х у Польщі, гміна стала найменшою адміністративною одиницею, уряд якої повністю розпоряджається всім, що розташовано на підконтрольній йому території. Із гмін складаються повіти — райони, з яких, у свою чергу, формуються воєводства, яких у Польщі 16.

Як розповіла українським журналістам пані Батицька-Вонсік, успіх підпорядкованого їй органу влади базується на трьох ключах. Першим з них є просторове планування. Іншими словами, підготовка плану використання території гміни. За її словами, план розвитку території демонструє можливості гміни для потенційних інвесторів. У плані показано, яка територія може бути використана під забудову чи на рекреаційний туризм. Сільськогосподарська земля використовується лише за призначенням.

Другим ключем є партнерство з бізнесом. У гміні зареєстровано 3,5 тис. підприємств, рівень безробіття становить 2,6%.

Третій ключ — люди, наголошує вуйт, і відсутність конфліктів, що дає можливість досягати поставлених цілей. За її словами, рада гміни складається з 15 чоловік, при кількості всіх працівників — 58. Середня зарплата в уряді гміни становить 3 тис. злотих. Характерною рисою уряду гмін є відсутність партійних коаліцій. «Наша партія — Лєшноволя», — підкреслила Батицька-Вонсік.

Вона також сказала, що зі вступом Польщі до ЄС поляки відчули лише вигоди від цього кроку. «Ми відчули і побачили, що не є людьми другого сорту, і натомість почуваємося європейцями», — сказала вуйт. За її словами, подорожуючи Старою Європою, поляки переконалися, що дещо у них виходить краще, ніж у європейців, і вони можуть бути зразком для інших країн. «Крім того, — додала вона, — завдяки вступу до ЄС ми змогли зреалізувати проекти, про які раніше й думати не могли».

Вигоди від вступу до ЄС — це доступ до фондів ЄС, відкриті кордони, завдяки чому поляки можуть подорожувати в ЄС без паспортного і митного контролю, вчитися чи працювати за кордоном.

Разом з тим, пояснила вуйт, перед вступом Польщі до ЄС «ми давали людям правдиву інформацію, говорили про шанси і загрози». Останні виявилися перебільшеними.

Зараз у гміні з кількістю мешканців 16,7 тис. осіб також випускається бюлетень тиражем 20 тис. примірників, що роздається безкоштовно. У ньому розповідається про діяльність і плани уряду. «Ми вважаємо своїм обов’язком інформувати мешканців про нашу діяльність і про те, як можна отримати кошти ЄС на реалізацію конкретних проектів», — сказала Батицька-Вонсік. За її словами, уряд також має веб-сайт, на якому постійно оновлюється інформація про проекти ЄС.

Вуйт зізналася, що Лєшковолі як доволі успішній гміні не так легко отримати кошти з фондів ЄС. Це пояснюється тим, що ці кошти розподіляються через маршалка воєводства, який сам вирішує, куди направляти гроші ЄС, і в першу чергу кошти надходять до бідніших гмін.

Як розповів українським журналістам професор Варшавського університету Міхаль Кулеш, гміна є основною адміністративною одиницею у Польщі, з якої починалася адміністративна реформа і яка формувалася з метою збереження національної ідентичності регіону і наближення до людей. І це, на його думку (як одного з розробників реформи, міністра з питань адміністрування в декількох урядах), вдалося зробити, і досить швидко.

Пан Кулеш наголосив, що уряд не може впливати на рішення місцевих органів самоврядування, а лише здійснює правовий контроль. Тобто перевіряє через маршалка воєводства рішення уряду гміни на їхню відповідність законодавству. Крім того, рахункова палата воєводства здійснює фінансовий контроль витрат.

На даному етапі, на його думку, йдеться не про модернізацію адмінреформи, а про вдосконалення її функціонування. Професор зізнався, що на початку 90-х (та й наприкінці) ніхто в Європі не вірив, що Польща буде взагалі спроможна здійснити адміністративну реформу.

Цей успіх, на його думку, пов’язаний з тим, що Польща робила реформу для себе, щоб бути сумісною з європейськими країнами. А метою реформи було створення відповідних інтерфейсів та систем зв’язків між Польщею та ЄС.

Пан Кулеш вважає, що для успішного проведення реформи потрібно чотири чинника. По-перше, бачення, для чого потрібна реформа. По-друге, підтримка населення чи принаймні брак опору з боку населення. По-третє, воля керівництва країни. По-четверте — везіння.

Він зізнався, що свого часу ділився з українськими урядовцями своїм досвідом. Як ми пам’ятаємо, українська влада не раз пробувала здійснити адміністративну реформу. Але весь час не доходили руки. Схоже, що й зараз у зв’язку з кризою і розпадом коаліції адмінреформа не скоро постане на порядку денному української влади.

Але поганим знаком є те, що з боку влади часто чутно, як Київ вимагає або хоче почути від ЄС сигнали замість того, щоб робити конкретні речі, конкретні реформи, як це робила Польща. Причому робити це для себе, а не для когось, хто має давати оцінку.