Що стоїть за пропозицією президента Польщі

Цими днями президент Польщі Анджей Дуда знову заявив про необхідність зміни формату врегулювання кризи на Донбасі. Зокрема в інтерв’ю виданню  Politico він наголосив, що на сьогодні зміни в нормандському форматі не мають сенсу, потрібен інший формат за участі великих держав ЄС, США і сусідів України. Окрім того, він додав, що не бачив якоїсь особливої зацікавленості у зміні формату з боку польського уряду. «Я вважаю, що це неправильна політика. Ми повинні провадити більш активну політику», — наголосив польський президент. Він також додав, що під час візиту до Берліну буде говорити з німецьким канцлером про зміну формату.  

З боку польського уряду одразу пролунала критика на адресу глави держави. Шеф польської дипломатії Гжегож Схетина, зокрема відзначив, що нормандському формату при всіх його недоліках немає альтернативи і порадив президенту зважувати слова, коли той говорить про Україну. «Якщо хтось робить зовнішню політику через медіа, то мусить рахуватися з тим, що на нього чекає важка посадка. Хотів би попросити надалі ретельніше зважувати свої слова» — зазначив глава МЗС Польщі.

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати заяву президента щодо необхідності зміни формату переговорів по врегулюванню ситуації на Донбасі.

«ДУДА ХОЧЕ СЕБЕ ЗАЯВИТИ ЯК НОВАТОРА ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ ПОЛЬЩІ»

Григорій ПЕРЕПЕЛИЦЯ, доктор політичних наук, конфліктолог, професор Київського національного університету ім. Шевченка, Київ:

— Дуда хоче себе заявити як новатора зовнішньої політики Польщі. І в цьому сенсі він абсолютно чітко орієнтується на тому, щоб надати нового дихання польській зовнішній політиці, яка принесе дивіденди не тільки Польщі в Східній Європі, але й самій східній політиці ЄС. І відповідно принесе самому Дуді певні очки.

І тут українська тема конфлікту з Росією дуже важлива. Перш за все, вона безпосередньо зачіпає інтереси національної безпеки Польщі. Це вже відносини не стільки з Україною, це відносини Польщі з Росією в рамках НАТО. Згадаймо тут про те, як довго йшли переговори по розгортанню американської ПРО між Варшавою і Вашингтоном і які до кінця не були доведені. Але тим не менше Польщі тоді вдалося отримати систему протиповітряної оборони Partiot.

Дуда мислить стратегічно, а не тактично. По-перше, він бачить, що Мінський формат — абсолютно неефективний і зайшов у глухий кут. З іншого боку,  і Меркель, і Обама, і Олланд повторюють як мантру, що Мінському формату немає ніякої альтернативи, розуміючи, що ці угоди не можна виконати. Але на них зав’язана вся політика ЄС і США. Тому що вони підв’язали санкції під ці Мінські угоди. І склалась тупикова ситуація. Тут питання полягає в тому, хто перший подасть  пропозицію розв’язати цей вузол, той отримає приз. По-друге, Дуда бачить, що нормандський формат нічого не зобов’язує. Чому? Тому що в нормандському форматі кожна сторона переслідує свої інтереси. А результат може бути тільки в тому випадку, коли буде досягнуто компроміс. А його можна бути досягти у тому випадку, коли є спільний інтерес у чомусь.

А що ми бачимо? Для Німеччини дуже важливо замирити Путіна. Тобто у будь-який спосіб, навіть ціною територіальної цілісності України, загасити цей конфлікт, щоб зняти санкції і повернутися до економічної і, насамперед, енергетичної кооперації з Росією. Окрім того, потужне німецьке лобі виступає за Росію. І в цій ситуації Меркель готова тиснути на Порошенка, щоб він визнав «ДНР» і «ЛНР», аби у будь-який спосіб зняти санкції.

Франція ще з часів 19-го століття традиційно дотримується русоцентричної політики і до цього часу дивиться на Україну крізь призму російських інтересів. То чого ми можемо очікувати від Олланда. І у підсумку виходить, що ніякого прогресу «нормандська» платформа не надає Україні. І Дуда абсолютно правий, коли говорить, що «нормандський» процес не працює, давайте перетворимо його на «женевський» формат.

— А реально, який внесок у врегулювання ситуації на Донбасі, може зробити Польща, окрім проголошеного Дудою наміру долучитися до переговорів?

— Коли включились глобальні гравці, то для них у цих форматах Польща буде «плутатись під ногами». Але це не значить, що Польща не може висувати ініціативи, як наприклад було зі Східним Партнерством. Це партнерство може бути прикладом, коли цю ініціативу вже беруть ЄС і США як свою. Або ж в цю польську ініціативу включають необхідні ресурси. І такий хід є цілком реальним.

«ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ПОЛЬЩІ ЦЕ — ЗМІЦНЕННЯ ПРОУКРАЇНСЬКОЇ І АНТИРОСІЙСЬКОЇ КОАЛІЦІЇ В ЄС І НАТО»

Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Iнституту міжнародних відносин Варшавського університету:

— Загалом, Польщі не дуже подобається те, що переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі відбуваються без нас. Адже ми завжди вважали, що Польща є головним експертом зі східноєвропейських питань у ЄС. Окрім того, Україна — наш сусід. Тому вже не перший раз Польща озвучує пропозиції щодо потреби розширення «нормандського» формату і залучення до нього також і Польщі. Я особисто думаю, що цього не буде.

І заяву заступника глави Адміністрації Президента України Костянтина Єлисеєва про можливу зміну «нормандського» формату я розглядаю як спробу більш позитивно поставитись до поляків, які витупають з такою ініціативою. Все ж таки цей голос про необхідність зміни фор мату пролунав.

Але з іншого боку запропонована ініціатива гарно звучить для поляків. Дуда намагається показати, що він хоче посилити роль Польщі у міжнародних відносинах саме через пропозицію щодо розширення «нормандського» формату. А це питання дуже швидко стало у нас жертвою політичних суперечок. 

Що стосується зауваження міністра закордонних справ Грегожа Схетини, що Дуда має підбирати слова, ведучи мову про Україну, а також зізнання шефа польської дипломатії, що він дізнався з повідомлень ЗМІ про ініціативу президента щодо необхідності зміни нормандського формату. У нас зараз виникла ситуація, коли президент від однієї партії, а уряд — від іншої. І такі проблеми часто появлялися не лише в Польщі, а й Франції, Україні. Згадаймо коабітацію, Ющенко-Янкович, а потім Ющенко-Тимошенко. Часто буває, що такі питання особливо перед виборами стають жертвами політичної боротьби.

— До речі, екс-міністр закордонних справ і екс-спікер Сейму Радослав Сікорський в статті у Financial Times висловив жаль, що ЄС як самостійна одиниця не підключився до переговорів щодо врегулювання ситуації на Донбасі...

— Думаю, що, справді, для ЄС це було помилкою. Особливо враховуючи те, що ЄС претендує на важливу роль у міжнародних відносинах. Адже ще в лютому 2014 року і пізніше у квітні відбувались переговори у «женевському» форматі за участю ЄС, США, Україна і Росія. Але пізніше чомусь ЄС викинули з цього кола учасників. І це показує слабкість спільної зовнішньої і безпекової політики ЄС.   

—  Зрозуміло, як ви вже сказали, що навряд чи Польщі вдасться змінити «нормандський» формат, а як тоді, справді, може ваша країна допомогти у реалізації мінських домовленостей, яким немає альтернативи, про що говорить Схетина?

— Мені здається, головне завдання Польщі це лобіювання в ЄС і НАТО, зміцнення проукраїнської і антиросійської коаліції. Свідченням цього є перший візит президента Дуди до Естонії. І мені здається, що на цьому антиросійському напрямку Дуда буде рухатись. І це позитивно для вирішення українського питання.

Що стосується поставки озброєнь, то це не питання до президента, а, скоріше, до уряду, який відповідає за це. Тому треба чекати до виборів в Польщі.

— І зважаючи, що лідери провідних країни ЄС заявляють, що єдиним варіантом врегулювання ситуації на Донбасі є Мінські домовленості, то якою має бути позиція Заходу, ЄС і США, щоб змусити Росію та підтримуваних нею сепаратистів виконувати мінські домовленості?

— На мою думку, це має бути жорстка позиція щодо Росії. Але справа в тому, що Захід не зовсім хоче бути жорстким щодо Російської Федерації.

— А наскільки, на вашу думку, є реальним продовження у вересні персональних санкції щодо громадян Російської Федерації, які мають стосунок до ескалації ситуації на Донбасі, як про це заявив на брифінгу заступник глави Адміністрації Президента Костянтин Єлісєєв?

— Якщо не буде військового загострення, то нових санкцій не буде. Нам треба зараз зберегти існуючі санкції проти Росії. Я думаю, що всі вже стомлені війною у Східній Україні. І тому зараз складно говорити про нові санкції.

Що стосується розрахунку Заходу, що Путін, відчувши плату за свої дії, почне змінювати свою політику щодо України. Це, скоріше, питання внутрішньої економічної ситуації в Росії, бо тут зовнішній вплив дуже обмежений. І тому можна говорити, що на найближчу перспективу конфлікт на Донбасі заморожується.

«ЗАЯВА ГУЧНА, АЛЕ НЕ ОБГРУНТОВАНА»

Микола КАПIТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних  відносин, Київ:

— Заява нового польського президента говорить про його бажання грати активнішу регіональну роль на тлі загальної кризи зовнішньої політики ЄС. Заява гучна, але не обґрунтована. Берлін і Париж контролюватимуть перебіг подій в Україні і взагалі ситуації на кордонах ЄС, не даючи можливості малим державам Союзу перебирати на себе ініціативу та вплив. В польському МЗС, очевидно, це розуміють повною мірою. В більш загальному плані криза дипломатичних зусиль з врегулювання ситуації в Україні, як і будь-яка криза, генеруватиме популізм та бажання зробити собі рекламу. В поточній ситуації від Польщі нам бажано отримувати дипломатичну підтримку в міжнародних організаціях, зміцнення транскордонного співробітництва в обмін на розробку спільного стратегічного бачення майбутнього субрегіональної безпеки.

ДО РЕЧІ

Прем’єр Польщі Єва Копач вчора звинуватила президента країни Анджея Дуду у відсутності діалогу з урядом. Вона знову закликала главу держави скликати засідання Ради національної безпеки, повідомляє інформаційне агентство dpa. На думку польської прем’єрки, таке засідання необхідне через ситуацію в Україні. «Безпека нашої держави, а також стабільність ситуації в наших сусідів — це ті теми, які ми повинні обговорювати, незважаючи на партійну приналежність», — сказала вона. Копач ще три тижні тому закликала Дуду скликати засідання Ради національної безпеки для обговорення питань зовнішньої та безпекової політики країни. За її словами, останні заяви Дуди про необхідність участі США та сусідів України в переговорах щодо врегулювання конфлікту на Донбасі свідчать про те, що президент «не хоче з нами розмовляти».