«Шредер-2»

Канцлер Шредер по закриттю виборчих дільниць, коли стали публікуватися перші результати, говорив, що це був важкий вечір, і в будь-якому разі він не вважає його втраченим. Прем’єр-міністр Баварії Едмунд Штойбер, кандидат у канцлери від правоцентристів, уже було привітав своїх прихильників з перемогою. Потім, щоправда, його інтонації змінилися, а Шредер саркастично сказав, що той, хто святкує занадто рано, іноді святкує занадто рано. Хто дійсно виглядав переможцем — так це Йошка Фішер: його партія зелених набрала більше за 8 відсотків, що й зумовило успіх коаліції. Жоден з аналізів опитувань громадської думки напередодні виборів йому цього не обіцяв. Можливо, зелені допомогли коаліції втримати владу саме завдяки яскравій особистості самого Фішера. У всякому разі, їх вплив на уряд тепер обіцяє посилитися. Щоправда, Фішер уже пообіцяв, що на переговорах про співробітництво із соціал-демократами не висуватиме надто великих вимог. «Рожево-зелена» коаліція здобула, за попередніми даними, 47,1 відсоток голосів при явці близько 80 відсотків, це їй дало 305 місць у бундестазі з 598. Для формування уряду необхідно мати 301 голос у бундестазі — отже, завдання виконане.

За що ж голосували німці? Шредер іще чотири роки тому обіцяв скоротити безробіття, але так і не зміг цього зробити. Зараз же він запропонував суспільству удосконалення податкової і пенсійної реформи, реформу ринку праці, збереження системи соціальної страхової медицини, розширення системи, за якої діти можуть цілий день перебувати в школі, щоб їхні матері могли спокійно працювати. Шредер запам’ятався чітко висловленою позицією проти війни в Іраку, він також пообіцяв, що Німеччина не направлятиме туди своїх військ навіть у тому разі, коли операцію проти Саддама схвалить ООН. Шредер зумів провести через бундестаг новий закон про іміграцію — тоді як Штойбер виступав із пропозиціями скоротити іміграцію взагалі, скасувати цей закон, встановити більш жорсткі правила видачі робочих віз і дозволів на роботу в Німеччині, депортувати імігрантів, запідозрених у зв’язках з терористичними організаціями. Неможливо сказати, щоб це не було сприйнято німецьким суспільством — адже показники власне соціал-демократів і власне ХДС/ХСС були практично рівними. Іще, очевидно, німцям імпонувало те, що Шредер, тільки-но в Дрездені та інших містах почала прибувати вода, вдягнувся в робочий одяг, взув гумові чоботи і відправився зустрічатися з людьми, що споруджували захисні дамби. Тоді як Штойбер у вишуканому костюмі повчав німців з екранів телевізорів.

Абсолютно очевидно, що найбільше не в захваті від переобрання Шредера адміністрація президента США Джорджа Буша. Уряд Шредера навідріз відмовлявся підтримувати начебто проголошені Вашингтоном плани удару по Іраку, що істотно охолодило двосторонні відносини. На цьому також намагався зіграти Штойбер — проте пацифістські настрої німців повоєнного покоління явно переважили. З іншого боку, Шредеру доведеться попрацювати над відновленням атмосфери німецько-американських відносин хоча б з огляду на масштабне реформування НАТО. У Вашингтоні, щоправда, вже заявляли, що, очевидно, після виборів риторика Шредера стане м’якшою. Проте його лист із вибаченнями за порівняння Буша з Гітлером, яке приписувалося колишній уже міністрові юстиції, у Білому домі зустріли дуже прохолодно. Канцлеру доведеться докласти зусиль і для відновлення характеру відносин між Берліном і Парижем, які вважалися «двигуном» процесу європейської інтеграції. Крім того, саме у найближчі дні політика нового німецького уряду покаже, як взагалі може йти далі цей процес, і наскільки Берлін готовий визнати, що Європа не обмежується сьогоднішніми і можливими завтрашніми членами Європейського Союзу. При цьому варто відзначити, що в німецькому суспільстві вже зараз поширюється страх перед прийняттям до ЄС нових членів, німці, як і інші народи Західної Європи, не бажають змиритися з утратою колишньої затишної спокійної квартири з розширенням ЄС. Німці також відверто незадоволені тим, що ціни знову почали зростати, що вже не можна кожного тижня обідати родиною в найближчому італійському ресторані або кожного року відпочивати на теплому морі. Обиватель звик до певного рівня комфорту, і він намагатиметься його втримати — що, можливо, певною мірою спричинить деякий популізм у політиці офіційного Берліна.

Від нового німецького уряду очікують дуже багато — і в самій Німеччині, і в ЄС, і країнах-кандидатах на вступ до ЄС, і в Україні, і за океаном. І очевидно, що політика «Шредера-2» вже далеко не у всьому нагадуватиме «Шредера-1». Тим більше, що ХДС/ХСС довела, що вона оправилася після кризи, повернулася до сили і виступатиме більш ніж жорстким конкурентом.