Словаччина й Угорщина — союзники, що побили горщики
У словацькому рейтингу першочергових інтересів громадян питання зовнішньої політики та міжнародних відносин перебувають на останньому місці, за одним лише винятком — відносини з Угорщиною.
Словацько-угорські міждержавні відносини у Словаччині були, є і, ймовірно, будуть, передусім, внутрішнім політичним питанням. І в Угорщині відносини з сусідньою Словаччиною мають внутрішній політичний характер, однак у Словаччині так звана угорська тема, частиною якої є і проблематика словацько-угорських міждержавних відносин, — дуже потужний політико-мобілізаційний інструмент, який у разі «кваліфікованого» використання може забезпечити істотні вигоди — як владні, так і матеріальні.
Це зумовлено, передусім, тим, що «угорська тема» нерозривно пов’язана з угорською меншиною, яка перевищує півмільйона (більше 10% населення Словаччини), і з усім, що з нею пов’язано в політичній сфері — із законодавчим урегулюванням її становища, здійсненням прав меншини у сфері мови, освіти, культури і регіонального розвитку, діяльністю у сфері політичного представництва, і, звичайно, з тим, як ситуацію сприймає сусідній Будапешт. І це часто стає каменем спотикання.
Якби ми зараз шукали якісь проблеми чи події, які істотно ускладнювали відносини між Словацькою Республікою й Угорщиною (виключаючи успадковане від комуністичного режиму водосховище Габчиково), ми не знайдемо нічого, що прямо чи опосередковано не пов’язано з угорською меншиною в Словаччині. В інших питаннях — інвестиції, торгівля, дорожня інфраструктура, прикордонна співпраця, оборона та безпека — різні уряди в Братиславі й Будапешті знаходили спільну мову. Але коли мова заходить про проблеми національної меншини, відразу спалахує пожежа.
Угорський закон про закордонних угорців, словацький закон про статус словацької мови, форуми угорських політиків сусідніх країн, словацькі шкільні підручники, автономістські погляди частини угорської політичної еліти, «підтвердження» декретів Бенеша словацьким парламентом — ці та багато інших, здавалося б, незначних подій — переважно в Словаччині, але і в Угорщині також — на етнічному тлі становили значну частину порядку денного двосторонніх відносин протягом більш ніж 15 років.
СЛОВАЦЬКО-УГОРСЬКІ ВІДНОСИНИ ПРИ ДЗУРИНДІ
У 1998—2006 роках, коли в Словаччині діяли уряди Дзуринди, в яких також була представлена Партія угорської коаліції, відносини з Угорщиною були не без проблем, але ці проблеми розв’язувалися без непотрібної істерії. Ситуація кардинально змінилася після словацьких парламентських виборів 2006 року, коли в Братиславі виникла «національно орієнтована» урядова коаліція Smer — SNS (Словацька національна партія) — HZDS (Рух за демократичну Словаччину). Для словацько-угорських відносин одним з чинників ризику з самого початку була участь в уряді радикально-націоналістичної SNS. Ця партія відома не тільки тим, що хотіла загнати місцевих угорців у «відповідні кордони» (перед виборами заст. голови партії Анна Бєлоусова попередила, що якщо SNS увійде в уряд, права угорської меншини будуть скорочені до 20% від існуючого стандарту), але й агресією щодо сусідньої Угорщини. Цій партії більше б підходила відсутність словацько-угорських міждержавних відносин. Її голова при кожній зручній нагоді пропонував розірвати основний міждержавний договір між Словаччиною та Угорщиною, відкликати словацького посла з Будапешта, і навіть розірвати дипломатичні відносини з Угорщиною. Схоже, що SNS не бере до уваги той факт, що обидві держави пов’язані союзницькими відносинами, заснованими на членстві в ЄС і НАТО.
Кілька місяців тому, наприклад, Ян Слота (лідер SNS) заявив, що Словаччина має більше займатися армією, щоб захистити свою територію від лідера угорської партії Fidesz (Альянс молодих демократів) Віктора Орбана, який, на думку Слоти, хоче створити в Словаччині друге Косово. Лідер SNS попередив, що по мостах через ріку Іпель, з Угорщини до Словаччини можуть в’їхати броньовані транспортери.
SMER У ВІДНОСИНАХ НЕ ЗАЦІКАВЛЕНИЙ
Проблема полягає, звичайно, не тільки в психічному стані лідера однієї з правлячих партій Словаччини, але в загальному настрої правлячої коаліції, в якій явно переважають погляди міждержавного суперництва і конфронтації. Словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо не нехтує будь-якою можливістю, щоб продемонструвати свою «пронаціональну позицію», яка полягає в захисті інтересів Словаччини від Угорщини й угорців. Більше двох років між Словацькою і Угорською республіками не відбувався стандартний політичний діалог на вищому рівні, причиною чого були дії і заяви словацьких політиків, які угорська сторона вважала антиугорськими. Найсумніше те, що в цей час в Будапешті діє найбільш миролюбний і м’який уряд за всю історію посткомуністичної Угорщини щодо проблематики меншин і співпраці з сусідніми країнами. Проте «соціал-демократичний» Smer Роберта Фіцо в цих питаннях набагато ближчий до свого партнера по коаліції — націоналістичного радикалу Слоте — ніж до ідеологічно близького угорського соціаліста Дюрчаня.
Згідно з останніми опитуваннями громадської думки, Fidesz Віктора Орбана має найбільші шанси на перемогу у виборах і на формування нового уряду в Будапешті. Smer Роберта Фіцо користується в Словаччині аналогічною популярністю, а тому партія сподівається правити також протягом наступного скликання парламенту. Тільки диво, про яке ми поки не маємо найменшого уявлення, може поліпшити відносини між Словаччиною та Угорщиною, якщо прем’єрські крісла одночасно займуть Р. Фіцо і В. Орбан.
Григорій МЕСЕЖНИКОВ — відомий словацький політолог і громадський діяч, директор Інституту суспільних питань (Братислава, Словаччина)
