Союзники по НАТО дійшли до незгоди
Зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО в Будапешті зафіксувала, що у відносинах між союзниками проявляються перші тріщини, наявність яких заперечувати вже неможливо. Йдеться насамперед про проблему національної системи протиракетної оборони, яку Сполучені Штати мають наміри розгорнути за будь-яких обставин (принаймні, так це декларується), проти чого мають серйозні заперечення європейські союзники. У підсумковому комюніке зустрічі в Будапешті висловлено, як повідомляє Бі-Бі-Сі, що міністри вітають запевнення Сполучених Штатів у тому, що точки зору їхніх союзників будуть у подальшому взяті до уваги.
Будь-який план протиракетної оборони «має збільшувати нашу безпеку та стабільність. Він не повинен призводити до нової гонки озброєнь», — цитує wire.ap.org німецького міністра закордонних справ Йошку Фішера. Позиція Берліна в цьому питанні залишається, виходячи з усього, без змін: з новою системою ПРО поспішати не варто доки не з’ясуються всі наслідки цієї програми відносно контролю за озброєннями. Йошка Фішер уже заявляв, що будь-які зміни у військово-політичному балансі повинні базуватися на співробітництві, а не конфронтації.
Франція цього разу не висловила публiчно своєї точки зору. Представники керівництва країни вже заявляли, що оприлюднять офіційну точку зору Парижа лише після того, як отримають повну інформацію стосовно планів адміністрації Буша. У той же час Париж не приховує, що знаходиться далеко не в захопленні від проголошених Вашингтоном намірів переглянути договір по ПРО 1972-го року.
Міністр закордонних справ головуючої в ЄС Швеції Анна Лінд уже кілька разів закликала Вашингтон відмовитися від планів розгортання національної системи ПРО.
Фактично сьогодні єдиною країною Західної Європи, що повністю підтримує наміри США розгорнути систему ПРО залишається Велика Британія. До неї може долучитися Італія — Сільвіо Берлусконі це вже обіцяв під час передвиборної кампанії (хоч минулий уряд заявляє про свої занепокоєння). Але не факт, що на ці обіцянки ніщо не вплине.
Найбільш серйозним опонентом США залишається Росія. США вже навіть запропонували купити в Росії зенітно- ракетні комплекси С-300 в обмін на пом’якшення російської позиції — проте міністр оборони Росії Сергій Іванов заявив про відмову від американської пропозиції.
Експерти вважають, що найбільшим успіхом американської дипломатії на будапештській зустрічі було те, що її учасники в підсумковому комюніке не згадували про договір по ПРО.
У той час багато хто вважає, що всі останні заяви адміністрації Буша ще не є завершеним фактом. З одного боку, держдепартамент США демонструє щире бажання домовитися як з Москвою, так і з Пекіном. З іншого — численні експерти, в тому числі — й західні — стверджують, що США просто не зможуть дозволити собі витрати, яких потребує запровадження національної системи ПРО — у сучасних цінах це близько $60 млрд. Плюс час — на це потрібно, за деякими підрахунками, двадцять п’ять років. Особливо з огляду на те, що перші випробування системи ПРО були, м’яко кажучи, далекими від успіху. Постійні ж заяви представників Вашингтона про те, що загроза від країн-паріїв на к шталт КНДР та Іраку є спільною для всiх, мало кого переконують. Та й з перестановками в Сенаті США адміністрація Буша, очевидно, матиме проблеми з імплементацією системи ПРО.
Поки що виглядає так, ніби США та Росія вивчають власні сили і заодно можливості поновлення протистояння часів «холодної війни». Західна Європа явно не бажає псувати відносини з Москвою, що останнім часом починають налагоджуватися. Про Україну в цьому контексті просто не думають — формально вона не є нічиїм союзником, а особливе партнерство з НАТО не виглядає таким, що до чогось зобов’язує обидві сторони. Але ж у протистоянні не може бути переможців...
