Сталін знову викликає захоплення

Багато росіян усе ще вшановують Сталіна як великого вождя, який завдав поразки Гітлеру та зробив Радянський Союз наддержавою, незважаючи на спустошливі чистки, які забрали життя мільйонів людей.

Майже 30-річний період правління Сталіна, диктатора, який у світових підручниках історії відкидає на XX століття тінь, порівняну з тінню Гітлера, досяг свого піку наприкінці 30-х років, коли проводилися масові суди з метою розправи з опозицією. Згідно з офіційними документами, в радянський період було розстріляно 800000 осіб, але західні історики стверджують, що усього з 1918 по 1956 рік під час сталінських репресій, громадянської війни, голоду та колективізації загинуло до 30 млн. людей.

Москва, 3 березня 2003 року. Минуло п’ять десятилiть від дня смерті Йосифа Сталіна (5 березня 1953 року). Навпроти штаб-квартири сталінської таємної поліції на Луб’янці сьогодні стоїть скромний пам’ятник цим жертвам. Але мер Москви Юрій Лужков минулого року викликав обурення лібералів, запропонувавши повернути на старе місце величезний пам’ятник Феліксу Дзержинському, шефу таємної поліції Леніна, якого скинув з постаменту демократично налаштований натовп 1991 року.

Всередині Кремлівської стіни президент Росії Володимир Путін, в минулому кадровий офіцер Комітету державної безпеки (КДБ), який пізніше очолював його спадкоємицю, Федеральну службу безпеки (ФСБ), останні три роки намагається повернути ідеал сильної держави, натхненої радянським минулим.

«Путін висловлює симпатії думці, що Сталін зробив цю країну великою, хоча репресії були несправедливими, — сказав керівник російської правозахисної організації «Меморіал» Арсен Рогінський, батька якого розстріляли за Сталіна. — Росія ніколи у найближчому майбутньому не зможе примиритися з цим періодом своєї історії. Потрібно щонайменше багато десятиріч».

Однак сьогодні в Росії «батька народів» широко згадують не за величезні людські втрати в роки його правління, а за те, що він за допомогою швидкої індустріалізації та перемоги у Другій світовій війні зробив Москву провідною світовою силою.

Сталіну слід віддати належне за те, що він здійснив монументальне завдання підтягнення своєї величезної відсталої країни до сучасного життя, сказав історик Комуністичної партії Олександр Сенявський, який зазначив, що на початку XX століття в Росії 85% населення становили безграмотні селяни. «Без колективізації та індустріалізації, здійсненої форсованими темпами, ми не зуміли б перемогти Гітлера. Неможливо порівнювати нацизм, який намагався зробити одну расу пануючою над усім світом, з режимом, який прагнув, навіть за допомогою жорстких методів, до цілей, які заслуговують на виправдання», — сказав він.

Після десятиріччя негараздів та економічних труднощів з моменту розпаду Радянського Союзу сталінські часи стали також ностальгічним спогадом, як сказав соціолог Борис Дубін. Російський Фонд громадської думки під час нещодавнього опитування з’ясував, що 36% росіян вважають, що «Сталін зробив для країни більше хорошого, ніж поганого», тоді як 29% з цим твердженням не згодні. Під час опитування, що проводилося 1994 року, лише 26% опитаних висловилися про Сталіна сприятливо. «Якщо поїхати з Москви та Санкт-Петербургу до провінції, про Сталіна можна буде почути тільки хороше, — сказав Юрій Жуков, історик з московського Інституту російської історії. — Для простих людей 30-і роки — період, коли життя почало покращуватися. Вони не думають про жертви репресій; репресiї їх не торкнулися».

Російський уряд неохоче засуджує Сталіна, незважаючи на відому промову його спадкоємця, Микити Хрущова, на ХХ з’їзді партії 1956 року, де критикували сталінське правління, а також на вільні громадські дебати за часів гласності наприкінці 80-х років.

Уряд так ніколи і не виплатив компенсацій жертвам сталінських репресій і родичам тих, хто загинув у цих репресіях, хоч росіяни, які знаходилися на каторжних роботах у нацистській Німеччині, отримали виплати від німецького компенсаційного фонду.

За пана Путіна ставлення до сталінського минулого зробило крок назад. Нинішній президент відновив кілька радянських символів включно зі сталінським національним гімном (з іншими словами) — тією ж самою мелодією, яку грали як побудку ув’язненим у сталінських виправно-трудових таборах.

Якщо Росія збирається подолати своє неоднозначне ставлення до злочинів Сталіна, уряд має подати приклад, публічно засудивши сталінізм, примусивши школи розповідати про нього дітям, профінансувавши загальнонаціональні виставки та збудувавши пам’ятники жертвам по всій країні, говорить пан Рогінський з «Меморіалу». Поки це не буде зроблено, драматична спадщина Сталіна й надалі переслідуватиме росіян і робитиме їх покірними державі, яка не зважає на права своїх громадян, говорить він, вказуючи на те, як влада діяла під час кризи із захопленням заручників у Москві у жовтні 2002 року. Із 800 заручників, захоплених чеченськими повстанцями в московському театрі за час тридобового полону померло 129 осіб — усі, крім двох, від отруєння сильнодіючим усипляючим газом, який застосували російські сили спеціального призначення під час операції з порятунку заручників.

«Сталін і сталінський менталітет усюди. Думка, що держава — це все, а особистість — ніщо, як і раніше, пронизує все», — сказав пан Рогінський.

69-річна Сусанна Печуро, яка провела п’ять років у в’язницях і таборах, говорить, що урок тоталітаризму полягає у тому, що особистість має заслужити собі свободу. «Я думаю, що Сталін був неминучим для нас, як Гітлер у Німеччині. Це не було якесь зло ззовні, це було відображення нашої системи та менталітету. Люди кажуть, що Сталін винен у всьому, але в такому разі знімається відповідальність із суспільства. Немає жодного сенсу демонізувати його. Краще би порозмірковувати над тим, як змінити країну».