Сумні часи для журналістики,

Порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Таке гасло цілком стосується газетної індустрії США, яка опинилась у складній ситуації через економічну кризу. Деякі газети оголошують про банкрутство, інші намагаються реорганізуватися чи скоротити видатки. Скажімо, відоме видавництво «Чикаго трибун» продає бейсбольну команду. І до такої загальної негативної тенденції слід додати те, що люди менше купують газети й більше «заглядають» до інтернету.

Так оцінює ситуацію на газетному ринку США Пол Оуен, член редакційної колегії газети Orlando Sentinel, що виходить у місті Орландо, штат Флорида. Місцева газета разом із трьома додатками на 40 сторінках виходить загальним тиражем 200 тис. примірників на тиждень. Газету створюють 200 журналістів, хоча раніше було на сто чоловік більше. Крім цього, у видавничому процесі зайнято 1000 осіб. Газета займає цілу будівлю, в якій розміщено весь персонал і друкарня.

Видатки на випуск газети покриваються переважно за рахунок розміщення реклами. Але в зв’язку з економічною кризою менше стали давати рекламу продавці нерухомості та автомобільні трейдери.

Заради економії регіональні газети ліквідують кореспондентські бюро у Вашингтоні. А це, як пояснив пан Оуен, призведе до браку висвітлення діяльності федерального уряду, Конгресу та Верховного суду і розуміння на місцях того, як Вашингтон витрачає гроші і як це впливає на ситуацію на місцевому рівні.

Щоб вижити, в Orlando Sentinel скорочують кількість репортерів, зменшують деякі секції і надають більше місця оголошенням приватних осіб (за 50 доларів). Крім цього, газета приділяє більше уваги інтернет-версії, розміщенню реклами на веб-сайті. Досить популярною в інтернет-версії газети є рубрика «Кращі фото репортерів газети». Завдяки цьому, пояснює Оуен, збільшується кількість кліків, яка сягає трьох мільйонів. Відтак, наголошує він, цей показник дає можливість запитувати більшу ціну за розміщення реклами на сайті газети.

Характерно, що в американських газетах журналісти підписують етичний кодекс, згідно з яким, заборонено брати подарунки чи гроші за написання чи навпаки — ненаписання статті. За порушення кодексу журналіст звільняється. Але, як пояснив Майк Лафферті, відповідальний за рубрику «Точка зору», на його пам’яті такого не було. Разом із тим, відзначив він, бувають випадки, коли невдоволене матеріалом місцеве керівництво телефонує в газету і кричить на журналістів. «Ми готові слухати їх частіше, але це ніяк не впливає на політику газети», — наголосив Лафферті. За його словами, період передачі влади від адміністрації Буша адміністрації Обами не впливав на роботу журналістів, які робили свою роботу так само, як це було влітку.

У місті Раллі, що в штаті Північна Кароліна, куди літаком можна дістатися за одну годину 40 хвилин, ситуація з мас-медіа аналогічна. «Наша газета The News&Observer виходить тиражем 170 тис. примірників щодня, а в неділю 200 тис. і страждає так само, як всі газети», — відзначає Роберт Крістенсен, журналіст з 35-річним стражем. За його словами, через рецесію у США в газет виникло дві проблеми: зменшилися надходження від розміщення реклами з продажу нерухомості і автомобілів, а також більша кількість читачів переходить на використання інтернету.

Торік The News&Observer, над якою працює 300 журналістів і понад 700 інших працівників, здійснила дві хвилі звільнень журналістів. «Ми не знаємо, чи будуть ще звільнення», — сказав Крістенсен, додавши, що зараз «настали дуже сумні часи, щоб бути журналістом». Одним із шляхів реорганізації газет і скорочення видатків є зменшення числа виходів газети до п’яти раз на тиждень замість семи, а також зменшення кількостей подорожей журналістів чи репортерів. Скорочуються деякі секції газет або ж об’єднуються в одну.

Разом з тим, The News&Observer, яка, за словами Крістенсена, є «хрестоносцем» у штаті, має сильний етичний кодекс і завдяки газетним публікаціям багато чиновників штату Північна Кароліна було посаджено у в’язницю. Зокрема, до в’язниці потрапив спікер Палати представників штату Північна Кароліна. «Ми не можемо ні в кого брати подарунки, гроші, обід, хіба що пригоститися кавою», — сказав він.

Крістенсен розповів, що керівництво більше уваги приділяє веб-сайту газети, для якого він також пише іноді декілька статей на день. Водночас він зізнався, що в газеті не знають, як можна отримати прибуток з веб-сайту, хоча цьому виділяється усе більше ресурсів. «Ми вважаємо, що поки що це не приносить нам прибутку», — зауважує пан Крістенсен. За його словами, кожна газета намагається отримати прибуток на інтернет-версії, але ніхто не знає, як на цьому заробити багато грошей.

Більшість рекламодавців, пояснює він, хочуть бачити рекламу в друкованих виданнях, а брати з користувачів плату за інтернет — нічого не дає. «Цієї проблеми не вирішила жодна газета і навряд чи всі газети погодяться брати плату за доступ до інтернет-версії газети», — вважає Крістенсен.

Цікавим є підхід The News&Observer до висвітлення президентської кампанії. Якщо раніше газета, по суті, переповідала, що говорить той чи інших кандидат, то тепер більше уваги приділяється тому, як тратяться гроші під час виборів, хто дає гроші кандидату. «Ми витрачаємо багато часу на з’ясування, чи правда в рекламному ролику кандидата, чи напівправда, чи чиста пропаганда. І тоді ми кажемо, що, наприклад, неправда або спотворена правда», — розповідає Крістенсен. За його словами, завдання кожного журналіста The News&Observer — «добре дивитися, спостерігати і чути, що погано пахне».