Світ – На межі

Вчора в Раді Безпеки ООН відбулося голосування щодо запропонованої США  резолюції щодо механізму розслідування хімічних атак у Сирії, що зайшло в глухий кут. Потреба в цьому документі виникла після того, як внаслідок ймовірної хімічної атаки в сирійському регіоні Східна Гута, і зокрема місті Дума, загинули  щонайменше 70 людей.

Як і очікувалося,  Росія наклала вето на резолюцію. «Історія зафіксує цей день, коли Росія обрала захищати монстра, а не життя сирійських людей», — цитує слова постпреда США в ООН Ніккі Гейлі Reuters. Водночас дві, запропоновані Росією резолюції не набрали необхідного мінімуму з дев’яти голосів.

Як відомо, президент США Дональд Трамп пообіцяв ухвалити важливе рішення щодо Сирії, а після того в Білому домі повідомили, що глава держави навіть скасував свій візит до Латинської Америки для того, щоб зосередитися на пошуку відповіді на інцидент у цій країні. Тим часом у Росії закликали Вашингтон утриматися від військових дій. Постпред Росії в ООН Василь Небензя сказав, що США «понесуть відповідальність» за будь-яку «незаконну військову авантюру», яку вони здійснять, цитує його Бі-Бі-Сі. Водночас президент США Дональд Трамп написав у Twitter: «Росія обіцяє збивати будь які і навіть усі ракети, спрямовані на Сирію. Росіє, будь готова, тому що вони прилетять красиві, новенькі та «розумні»! Ви не повинні бути партнером Тварини, яка вбиває газом людей і насолоджується цим!» Доки офіційних заяв щодо того, якою буде відповідь США немає, політики та ЗМІ роблять свої припущення з приводу того, як розвиватиметься ситуація далі.

Сенатор-республіканець Боб Коркер сказав, що США мають вдатись до «хірургічних військових дій» у Сирії і що ця розплата має бути відчутною, а не риторичною, цитує його слова «Голос Америки».

Експерт британського дослідницького центру Chatham House Міка Зенко написав у Twitter, що якщо нова атака США відбудеться, то він передбачає, що вона буде здійснена за допомогою крилатих ракет «Томагавк» і пілотованих повітряних суден по військових, наближених до режиму і політичних цілях.

Як пише Бі-Бі-Сі, Вашингтон обговорює з Францією і Великобританією можливу скоординовану відповідь на хімічну атаку. Крім того, в Середземному морі перебуває ракетний есмінець USS Donald Cook, а організація, що контролює повітряний рух Eurocontol, попередила авіалінії про необхідність врахувати можливість запуску ракет у Сирію в наступні дні. 

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати два аспекти цієї проблеми: як надалі розвиватиметься ситуація в Сирії, зокрема, до чого можуть призвести дії Вашингтона та якою є роль Ради Безпеки ООН у врегулюванні цієї війни, коли постійні члени цієї організації просто блокують рішення одне одного:

«ВІЙНА НАБИРАЄ ОБЕРТІВ»

В’ячеслав ШВЕД, завідувач відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України:

— Вашингтон остаточно проробляє і  оновлює свою стратегію щодо Близькосхідного регіону і в тому числі Сирії. Протягом останнього місяця в США відбулися дві важливі кадрові зміни — держсекретаря і радника президента з нацбезпеки, посади яких посіли Майк Помпео і Джон Болтон. Болтона, наприклад, називають «яструбом із яструбів». Він дуже безкомпромісно налаштований щодо Ірану та займає тверді позиції. Звичайно, і Помпео, і Болтон впливатимуть на позиції Трампа. Спочатку президент США заявив, що хоче вивести свої війська із Сирії, потім наслідний принц Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман попросив його не робити цього, після чого Трамп заявив, що подумає і поки що не виводитиме війська. А ці останні заяви дозволяють думати про те, що сьогодні у США відпрацьовується значно більш жорстка позиція щодо режиму Башара Асада і його покровителів, передусім Ірану і Росії, на чиїх багнетах тримається цей режим.

На мою думку і на жаль, війна в Сирії не лише не закінчилася з розгромом основних сил «ІДІЛу», а й, навпаки, лише набирає обертів. Вона переходить у свою нову якість, коли на території Сирії безпосередньо зіткнулися декілька глобальних (США та Росія) і регіональних (Іран, Туреччина, Ізраїль, Саудівська Аравія) центрів сили. Там утворилися дві коаліції, що протистоять одна одній: перша — антитерористична на чолі зі США, яка боролася з «ІДІЛом» і включає США, Ізраїль, основну частину арабського світу — Саудівську Аравію, Об’єднані Арабські Емірати, Йорданію, Бахрейн, Єгипет; і друга, що протистоїть першій, — так звана «троїста коаліція», яка складається з Ірану, Туреччини та Росії і здійснює пряму підтримку режиму Асада й окупувала територію Сирії, розділивши її на декілька зон впливу. Днями відбулася зустріч лідерів цієї трійки — президентів Ердогана, Путіна, Роухані, під час якої вони говорили, що намагаються сприяти встановленню миру. Але арабський світ там взагалі не був представлений. Як говориться в російській приказці: «Без меня меня женили». Арабський світ розцінює цю зустріч і угоди між цією трійкою, як Ялту-2 в Близькосхідному регіоні, що поділила Сирію.

Мені здається, що в найближчому майбутньому, через місяць-другий, на території Сирії та на півдні Лівану буде дуже гаряче. Адже ні Сполучені Штати, ні Ізраїль, ні Саудівська Аравія не хочуть дозволити, щоб Іран ствердився на території Сирії. Іранський режим намагається створити там постійні бази, шиїтський кордон, який би вийшов на кордони Ізраїлю, і розмістити там балістичні ракети та аеродроми.

Ситуація дуже складна і суперечлива. Вона реально загрожує вибухом. На півдні Лівану розташована найбільш союзницька Ірану структура «Хезболла», так звана «партія Аллаха», яка є добрим вимуштруваним військом, в розпорядженні якого від 100 до 150 тис. ракет. Цілком можливо, що саме територія Південного Лівану може стати місцем, де спалахне серйозний прямий військовий конфлікт.

Тим більше ні США, ні Ізраїль, ні Саудівська Аравія та її арабські союзники в жодному разі не хочуть допустити, щоб Іран володів власною ядерною зброєю, хоча фактично він продовжує її розробку. Трохи більше тижня тому завершився тритижневий візит у США наслідного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана. Напередодні візиту він дав інтерв’ю впливовому телеканалу CBS News і чітко сказав, що якщо Іран заволодіє ядерною зброєю, Саудівська Аравія зробить те ж саме якнайшвидше. І він повторював це під час свого візиту.

Цей регіон, зокрема Сирія, не так далеко від України: менше двох годин літаком — з Києва до Туреччини, за якою вже починається Сирія. Цей регіон безпосередньо впливає на нацбезпеку України, особливо такий складний, як Каспійсько-Чорноморський, де в нас стільки проблем: анексований Крим, окуповані території Донецької і Луганської областей. Виникає загроза, що наші союзники, в тому числі США, можуть відволіктись на проведення такої серйозної військової операції, і хто знає, чи не скористається цим російський режим, щоб активізувати свої дії на кордоні з Україною.

«ГЕНАСАМБЛЕЯ ООН МОГЛА БИ СКЛИКАТИ НАДЗВИЧАЙНУ СПЕЦІАЛЬНУ СЕСІЮ»

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний Посол України:

— Коли створювалася ООН, п’ять членів Ради Безпеки було наділено правом вето. Тоді вже існував поділ світу на так звані капіталістичні та соціалістичні держави (1945 року ними були такі первинні члени ООН, як СРСР, Українська РСР і Білоруська РСР). СРСР через великий внесок у розгром спільного ворога добивався особливого статусу. А право вето було запроваджено для того, щоб держави, що належать до різних соціально-економічних систем, не могли диктувати свою волю одна одній при ухваленні рішень у Раді Безпеки.

Коли відбувається міжнародний конфлікт, який торкається інтересів постійних членів Ради Безпеки, вони можуть користуватися правом вето і блокувати ухвалення рішень. Це значною мірою паралізує діяльність такого надзвичайно важливого органу ООН, як Рада Безпеки.

Однак у світі виникають не лише конфлікти між постійними членами Радбезу, що зачіпають їхні безпосередні інтереси. В таких випадках цей орган виконує свої функції. Тому не можна однозначно відповісти на питання, чи вичерпала свої можливості Рада Безпеки, чи ні і чи є корисним цей орган.

Уже багато років держави-члени намагаються реформувати в рамках ООН Раду Безпеки. Поки що результатів немає, хоч є різні варіанти вирішення питання. Очевидно, що найкращим був би варіант, який би не давав можливості застосовувати право вето в тих конфліктних ситуаціях, в яких задіяні постійні члени Радбезу. Тоді питання б вирішувалося більшістю голосів і можна було би підвищити її ефективність.

Що стосується ухвалення резолюції щодо механізму розслідування хімічних атак у Сирії, то тут можливий обхідний шлях, який полягає у винесенні цього питання на розгляд Генасамблеї ООН, де рішення ухвалюються простою чи кваліфікованою більшістю, залежно від проблеми, що обговорюється.

В історії ООН свого часу було створено прецедент внаслідок ухвалення п’ятою сесією  Генасамблеї ООН резолюції 377(V) під назвою «Єдність заради миру» 3 листопада 1950 року. Ухвалення цієї резолюції було викликано збройною агресією  Північної Кореї проти Південної Кореї. Тоді Рада Безпеки тривалий час через позицію СРСР не могла ухвалити рішення про застосування примусу щодо держави-агресора. Але одне із засідань РБ проігнорував представник СРСР А. Вишинський, і тоді Рада Безпеки ухвалила рішення передати розгляд справи на триваючу тоді сесію Генасамблеї ООН. У згаданій резолюції, яку ухвалила сесія, було сформульовано наступне положення: якщо Рада Безпеки внаслідок розбіжностей постійних членів виявляється неспроможною виконувати свою головну функцію у всіх випадках, коли є підстави вбачати загрозу миру, порушенню миру або акт агресії, Генасамблея ООН негайно розглядає це питання з метою зробити членом організації необхідні рекомендації щодо колективних заходів... для підтримання або відновлення міжнародного миру і безпеки. Таке рішення, відповідно до цієї резолюції, має бути ухвалене на надзвичайній спеціальній сесії, яка скликається протягом 24 годин з часу надходження вимоги про таке скликання. В той час була скликана надзвичайна спеціальна сесія Генасамблеї, яка ухвалила рішення про створення сил ООН для відсічі збройній агресії Північної Кореї. Після 1950 року положення резолюції 377(V) «Єдність заради миру» застосовувались кілька разів в різних ситуаціях. Сьогодні Генасамблея ООН могла би розглянути питання про скликання надзвичайної спеціальної сесії для розгляду питання резолюції щодо механізму розслідування хімічних атак у Сирії. Але виникає проблема, яким чином переконати 193 членів Генасамблеї голосувати за таку резолюцію. До того ж, резолюція матиме рекомендаційний характер. Втім, навіть такий документ міг би стати підставою для дій відповідних органів ООН та  її держав-членів.