Сирійський Курдистан зробив крок до автономії

Керівники Партії демократичної єдності (ПДЄ, PYD), основної політичної сили Сирійського (Західного) Курдистану, підписали декларацію, що проголошує автономію на півночі Сирії. Одночасно бойові курдські загони встановлювали контроль на етнічній території, не допускаючи на неї як урядових військ, так і ісламістів. Зауважимо, що з більшої частини курдських територій війська Асада пішли самі.

Хистку рівновагу порушили ісламісти з «Джебхат аль-Нусра» та «Ісламської держави Іраку і Леванту». У кількох курдських селах вони влаштували справжнісіньку різанину, убивши понад 400 осіб, здебільшого жінок і дітей. У місті Камишли було вбито Іса Хусо, одного з лідерів Вищої ради курдів Сирії. Після цього загони Народної самооборони (курд. Yekineyen Parastina Gel, YPG)  розпочали активні бойові дії проти ісламістів. Фронт зіткнень між курдами і джихадистами розтягнувся на 900 км від Афріна і Кубані на заході до прикордонних міст Рас-ель-Айн і Камишли на сході. До жовтня ісламістів витіснили з більшої частини території Західного Курдистану.

Загострення ситуації на північному сході Сирії прискорило процес автономізації курдів. Зокрема створення органів державного управління і уряду.  

Як заявили курдські, арабські і християнські лідери, пропонується  поділити Сирійський Курдистан (Рожава) на три провінційні райони у складі курдської автономії з власною адміністрацією в кожному. Утворений  сирійськими курдами Комітет автономного уряду з адміністративним центром у місті Камишли  складається з 55 осіб. Упродовж 40 днів він обере Комітет з розробки Конституції,  проведе вибори до парламенту автономії. У роботі адміністративних органів беруть участь також черкеси і ассирійці.

Лідери PYD розпочали формування керівництва автономного Курдистану. Основний претендент на посаду керівника автономії — голова цієї партії Саліх Муслім. Проте PYD не єдина політична організація, яка має намір боротися за владу.  Курдська національна рада (КНР, KNC) підтримує тісні зв’язки з Національною коаліцією сирійських революційних і опозиційних сил (НКОРС).

Є всі ознаки того, що автономна адміністрація збережеться і після закінчення війни незалежно від того, хто в ній переможе. Курди, що тривалий час зазнавали утисків за президента Сирії Башара Асада і його батька, на думку експертів, вбачають у сирійському конфлікті можливість розширити свою автономію і наблизитися до того статусу, якого домоглися курди в Іраку. Як наголошується в заяві PYD, «курдський народ правитиме собою демократично разом з іншими етнічними меншинами в регіоні. На нього не впливатимуть з Дамаска, хоч би хто там правив. Асад не може знов проникнути в нашу сферу. Ми захищаємо нашу сферу. Ми ні на кого не нападаємо».

Як і слід було чекати, проти курдської автономії в Західному Курдистані виступає не лише сирійська опозиція, а й Туреччина. Водночас офіційний Дамаск зберігає цілковите мовчання.

За останні кілька місяців лідер PYD, Саліх Муслім, кілька разів відвідав Туреччину для переговорів з турецькою владою про статус курдів у майбутній Сирії. У липні 2013 року, коли PYD зробили спробу оголосити автономію, запропонував  скласти конституцію і провести вибори упродовж шести місяців, Туреччина відхилила цей крок.

Анкара вважає, що режим президента Сирії, Башара Асада, підтримує автономію сирійських курдів з метою створення суперечностей усередині сирійської опозиції і підриву зусиль Анкари щодо її об’єднання. Улітку турецький міністр закордонних справ Ахмет Давутоглу заявив, що «неможливо прийняти жодних фактичних декларацій автономних утворень у Сирій, це може призвести лише до подальшої кризи».

Спробу дещо послабити прагнення сирійських курдів до автономії буде зроблено на зустрічі прем’єр-міністра Туреччини Реджепа Ердогана з лідером іракських курдів Масудом Барзані в місті Діарбакірі — центрі турецьких курдів. За повідомленням газети Todays Zaman,  на спільній прес-конференції в Анкарі з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим, голова турецького уряду спеціально наголосив, що  «переговори в Діарбакірі стануть для нас періодом історичної ваги».

Як вважають в Анкарі, певне дистанціювання лідерів іракських курдів від сирійських дасть змогу стримати сепаратистські тенденції останніх і тим самим не дати здійснитися планам автономії. Як пише газета  Todays Zaman, «Туреччина хотіла б використовувати вплив Барзані на сирійських курдів, щоб відтіснити PYD і здобути вплив на сирійських курдів в постасадівській Сирії». При цьому, як вважає інша турецька газета  Yeni Safak,  ставка робилася на те, що «Барзані  візьме під свій контроль  одразу два блоки  — KNC і PYD — і приведе їх  до згоди з національною  радою сирійської опозиції  в період після Асада».

Наскільки така політика буде вдалою для Анкари, покаже найближче майбутнє. До того ж цілком імовірно,  що регіональний уряд Курдистану в Північному Іраку і такий же уряд на півночі Сирії вступлять до нового стратегічного альянсу, аби змусити Анкару також рухатися шляхом автономізації своїх курдів. Звичайно, така ситуація є предметом серйозного занепокоєння для уряду Ердогана.  Незважаючи на примирливу риторику і показові прокурдські дії він  надання турецьким курдам автономії вважає віддаленою і вельми невиразною перспективою.

Розвиток подій у північній частині Сирії  може змінити і тактику дій курдських політичних сил у Туреччині. За словами газети Zaman,   навряд чи тепер Ердоганові  вдасться запобігти такому сценарію «за допомогою  сильної риторики».

Є ще один важливий зовнішній бік проблеми. Постає  запитання  про представництво сирійських курдів на конференції «Женева-2». Слід врахувати, що так званий тимчасовий уряд Сирії, створений сирійською опозицією, не має юридичної легітимності, оскільки ніким не обраний і утворений в явочному порядку. Тоді як сирійські курди до початку роботи конференції  можуть встигнути провести на підконтрольній території необхідні демократичні процедури, зокрема й вибори. Такий факт організатори конференції, передусім Росія і США, ігнорувати не зможуть. З другого боку, це стане фактичним визнанням відпадання від Дамаска першого територіального фрагмента, незважаючи на заспокійливі заяви лідерів сирійських курдів. У крайньому разі Західний Курдистан отримає статус, схожий на Іракський, і стане незалежним de facto.

Сирійський конфлікт у міру його затягування веде до суттєвого перегрупування на Близькому Сході. Якщо сирійським курдам, що цілком імовірно, вдасться відстояти свою автономію, то це значною мірою вплине і на Іран. З урахуванням цього Тегеран продовжує і навіть збільшує, незважаючи на внутрішні труднощі, допомогу режимові Асада. Тільки навряд чи це допоможе. В усякому разі, у курдському питанні. Схоже, що цей багатостраждальний народ зробив крок до здійснення своєї віковічної мрії про власну державу.