Системна проблема

Загинули 35 безневинних людей, у тому числі й одна наша співвітчизниця Машутіна Ганна Григорівна, 1981 року народження. Як повідомляє РІА «Новости», вона прилетіла до Москви з Одеси, аби отримати премію в конкурсі кіносценаріїв «Особиста справа» на церемонії вручення премій журналу «Искусство кино». Так сталось, що незадовго до вибуху прибув літак із Одеси.

Президент Дмитро Медведєв поклав провину на менеджмент аеропорту й недостатні заходи безпеки. Як заявив він в ефірі телеканалу «Россия 24», «ці події демонструють явні порушення в забезпеченні безпеки. Таку кількість вибухівки пронести або провести — це потрібно постаратися, і за це мають відповісти всі, хто має відношення до компанії, хто приймає рішення, менеджмент аеропорту». Відповідне доручення президент дав і генеральному прокурору.

Те, що це терористичний акт, не викликає жодних сумнівів. Характерно, що інші версії, наприклад кримінальні, слідство навіть не розглядає. І тут виникає перше запитання: вибух спровокований війною з бойовиками на Північному Кавказі чи це частина зіткнення з глобальним тероризмом? Хоча чітку межу між цими явищами провести неможливо. Вже вдосталь фактів того, що на Північному Кавказі воюють і міжнародні терористи.

Однак боротьба з північнокавказькими бойовиками все більше й частіше виплескується в інші регіони, передусім у російську столицю. Тактика бойовиків не змінюється. Вони обирають найбагатолюдніші місця в столичній інфраструктурі. У березні минулого року це було метро, тепер аеропорт.

У першу чергу вибираються об’єкти, в яких, на перший погляд, складніше вжити і дотримуватися крутих заходів безпеки.

Хоча міжнародний досвід свідчить про інше. Після терористичної атаки у вересні 2001 року в США великих терактів не було. Хоча спроби були, але спецслужби успішно їм запобігали. Аналогічно в Лондоні після вибухів у метро. Точно так само спробували повторити, але кілька груп терористів було знешкоджено ще на етапі підготовки вибухів. У Парижі також посилені заходи безпеки та активна робота спецслужб дозволили запобігти низці масштабних терактів. Надходили погрози новорічних вибухів у Німеччині, але й тут удалося зірвати зловісні наміри.

Як заявила прес-секретар російського президента Наталія Тімакова, в жодній країні не можуть забезпечити 100% безпеки. Це справді так. Проте збільшити її до максимально можливого рівня можна й потрібно. Терористи використовують усе витонченіші й технологічно передові прийоми. Але й спецслужби не лише з ліхтариками ходять. Хоча врешті-решт справа зводиться до того, що смертник або шахіди підривають себе в натовпі людей.

Можна звинувачувати спецслужби, які за деякими відомостями знали про підготовку теракту, але не запобігли йому. До речі, подібні повідомлення надходили й після березневих вибухів у московському метро. Але існує системна проблема. Головний редактор сайту Agentura.ru Андрій Солдатов в інтерв’ю Російській службі ВВС зауважив: «Саме розуміння загрози тероризму змінилося в Росії за останні п’ять-шість років. Якщо 1998 року, коли ухвалювався перший закон щодо боротьби з тероризмом, наголос робився на те, що тероризм — це залякування й знищення людей, то в редакції закону 2006 року, що чинний зараз, тероризм розуміється передусім як тактика чинення тиску на владу за допомогою терактів. У цьому випадку спецслужби реагують так, щоб не допускати цього тиску на владу, не допускати шантажу влади». На його думку, саме з цим завданням влада справляється на відмінно. «Сьогодні шантажувати Кремль якимись терактами досить складно, але проблема в тому, що спецслужби займаються саме цим, а запобігання терактам, тим більше коли вони не ставлять під загрозу політичну стабільність, стає завданням менш важливим».

Друга проблема, на думку експерта, полягає в риториці керівників країни, яку спецслужби сприймають як керівництво до дії, і це веде до серйозних прорахунків в оперативній роботі. Після березневих вибухів президент Дмитро Медведєв закликав знищувати організаторів нападів. «Встановлюйте осіб, причетних до скоєння цього тяжкого злочину (вибухів у Москві), тих, хто чинить опір, знищуйте. Жаліти нічого!» — говорив він на зустрічі з головами ФСБ Олександром Бортніковим і СКП Олександром Бастрикіним.

Свого часу керівники російських спецслужб із почуттям виконаного обов’язку рапортували керівникам держави, що організатори терактів у московському метро знищені в Дагестані. На думку Андрія Солдатова, «найсумніше в цій історії, що через те, що вони були знищені, неможливо їх допитати, привести їх до суду й зрозуміти їхні мотиви; тобто ми отримали трупи, але не отримали пояснень, чому саме в цей час, хто ще міг у цьому брати участь».

Заступник голови комітету московської міської думи з безпеки і ветеран спецпідрозділів «Альфа» Сергій Гончаров називає дещо інші причини неефективної роботи спецслужб. «Немає серйозної оперативної роботи на місцях, особливо в зоні Північного Кавказу, і немає тієї агентури, що була в часи, допустимо, Радянського Союзу. Без цього жодні дії, жодні погрози, жодні заклики, жодні постановки на контроль позитивного результату принести не можуть».

Усе це є. Фахівці можуть назвати ще багато вад у роботі органів. Усе ж таки, одними спецслужбами безпеку до необхідного рівня не довести. Проблеми спецслужб носять технічний, організаційний якоюсь мірою фінансовий характер. Хоча витрати на їхню роботу в Росії істотно збільшилися. Корінну проблему потрібно шукати в політичній та ідеологічній площинах.

Насамперед потрібно відмовитися від досить поширеного чиновницького підходу в звинуваченнях у цих ситуаціях журналістів. Після вибухів у Москві в березні минулого року голова Ради федерації Сергій Миронов на зустрічі з президентом Дмитром Медведєвим заявив, що ЗМІ «стали фактично грати на руку терористам, намагаючись переконати громадян нашої країни в неефективності існуючих можливостей правоохоронних структур, передусім ФСБ і МВС». Про те, що робота спецслужб із запобігання терактам не завжди ефективна, громадяни Росії дізнаються не лише з газет або з телеекранів, а з власного досвіду. І не журналісти в цьому винні.

Звісно, великою проблемою Росії зараз є Північний Кавказ, звідки йде загроза терактів. Але вирішити її лише силовими методами неможливо. Останнім часом ставка зроблена на фінансово-економічні методи, але вони спрацьовують погано через безмірну корупцію та розкрадання величезних коштів, що надходять з центру. Не сприяє заспокоєнню розпочата кампанія проти кавказців і зростання ксенофобії у Росії. І доки не знайдене політичне рішення проблеми Північного Кавказу, регіон залишатиметься виром, що втягує в себе міжнародних терористів і зоною загальної нестабільності. Так миру в країні й припинення вибухів в аеропортах не добитися.

В усьому світі одностайно засудили теракт, який стався в Домодєдово. Президент США Барак Обама заявив, що обурений жорстокістю теракту й висловив підтримку всім постраждалим. Президент Франції Ніколя Саркозі назвав теракт варварським і підлим, і запевнив у солідарності французького народу з росіянами. Співчуття у зв’язку з вибухом у Домодєдово висловила й канцлер Німеччини Ангела Меркель. Президент України Віктор Янукович також висловив співчуття Президентові Росії Дмитрові Медведєву в зв’язку з трагедією, яка сталася в московському аеропорту «Домодєдово». Він попросив російського президента передати щирі слова співчуття рідним і близьким загиблих і побажання швидкого одужання всім постраждалим. Голова Європарламенту Єжи Бузек у своїй заяві відзначив, що «тероризм і насильство ніколи не будуть виправдані». Він також передав співчуття родинам загиблих і поранених, а також усьому російському народові, «який не раз страждав від подібних нелюдських актів у недавньому минулому».

Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен заявив, що приголомшений терористичною атакою й виступив зі словами співчуття родинам загиблих і поранених. «Ми разом ведемо цю боротьбу. Ось чому в Раді Росія — НАТО ми повинні зміцнювати нашу співпрацю у справі боротьби з тероризмом. Це спільна загроза, і ми повинні протистояти їй спільно. НАТО висловлює свою солідарність із народом і урядом Росії», — сказав генсек. Крім того, міжнародне співтовариство заявляє про готовність надати підтримку Москві в боротьбі з тероризмом. Офіційний представник Держдепу Філіп Кроулі заявив, що адміністрація США готова надати допомогу російському уряду в пошуку та притягненні до відповідальності причетних до теракту в «Домодєдово». За його словами, США продовжать співпрацю з Росією в боротьбі з тероризмом.

ДОВIДКА «Дня»

Вперше мішенню терористів пасажири міжнародних аеропортів стали 15 липня 1983 року, коли начинена вибухівкою велика валіза вибухнула перед стійкою турецької авіакомпанії в міжнародному аеропорту Орлі в Парижі. Бомба вибухнула завчасно, вона мала вибухнути в літаку під час польоту з Парижа до Стамбулу.

Вибух в Орлі організували члени вірменської терористичної організації ASALA. Сім чоловік загинуло, 60 отримали поранення. Бомба складалася лише з півкілограма пластикової вибухівки Semtex, проте вона була поєднана з чотирма портативними газовими балонами, що пояснює серйозні опіки у багатьох поранених, четверо з яких пізніше померли.

Аеропорти на деякий час стали однією з найпривабливіших мішеней для бомбистів. Статистика, однак, свідчить, що в останні десятиліття терористи все рідше закладають бомби в міжнародних аеропортах, а також в урядових будівлях, офісах, готелях, місцях проведення крупних міжнародних заходів, на міжнародних курортах та ін.

Причиною цього стало повсюдне посилення заходів безпеки на цих об’єктах. Тому більшість вибухів бомб, у тому числі й за участю терористів-смертників, за останні два десятиліття відбувалося в громадських місцях, на вулицях, в магазинах, автобусах.

Окрім самого вибуху бомби, серйозну небезпеку також складає поява паніки — люди, що рятуються, здатні завдати одне одному важких травм.

Терористи за ці роки не лише забрали життя сотень людей — вони також значно ускладнили роботу авіакомпаній та аеропортів, зробили менш комфортним життя пасажирів, стали причиною зростання цін на квитки.

2006 року дослідницька корпорація RAND опублікувала доповідь, автори якої досліджували причини, відповідно до яких терористичні структури часто обирають мішенню атак об’єкти транспортної інфраструктури.

На думку авторів, це пояснюється тим, що в результаті таких терактів, як правило, гине велика кількість осіб, вони викликають підвищений інтерес ЗМІ і породжують занепокоєння великої кількості людей, які побоюються, що наступною жертвою можуть стати вони або їхні близькі, повідомляє newsru.com.

ДУМКИ ЕКСПЕРТIВ

Гліб ПАВЛОВСЬКИЙ, директор Фонду ефективної політики:

— Я гадаю, ми дуже звикли до того, що теракти час від часу трапляються і в якийсь момент перестаємо ставитися до цього серйозно. Це видно по тому, що зараз обговорюється питання про внутрішній огляд при вході до аеропорту. Адже колись він існував. Потім всі лаялися і всі, включаючи мене, були задоволені, що більше цієї «дурості» немає. Тому що це заважає. Це і є звиканням. Воно доволі небезпечне. Тому не можна орієнтуватися на самопочуття суспільства в заходах безпеки.

Ніхто не вважає, що в Росії покінчили з тероризмом. На Кавказі це повсякденне життя. Можна, звичайно думати, що достатньо не їхати до Дагестану й Інгушетії та все буде добре. Час від часу ця війна приходить до Москви. На Кавказі в підпіллі зараз відбувається зміна поколінь серед фундаменталістів. Приходять нові групи, які борються за фінанси й підтримку, і вони активізувалися.

Щодо заяви Путіна в 1999 році, що він покінчить з тероризмом. Тоді йшлося про чеченський сепаратизм і існування піратської держави прямо всередині Росії, з якою він покінчив. Але я не думаю, що ми сьогодні можемо сподіватися, що хтось взагалі покінчить із тероризмом найближчими роками. На мою думку, тероризм еволюціонує і набуватиме нового вигляду. Ми його побачимо в найрізноманітніших місцях, у нових формах.

Росії безглуздо порівнювати себе з Британією та США, де після терактів в 2001 і 2005 роках владі вдалося не допустити повторення подібних інцидентів. У нас суспільство абсолютно не готове об’єднуватися серйозно довкола теми безпеки. І воно взагалі не готове об’єднуватися довкола будь-якої теми. І ми платимо за наше, власне, становище. Нашу ситуацію з тероризмом реальніше порівнювати в плані Ізраїлю й Палестини.

На те щоб покінчити з тероризмом в Росії піде не менше 30 або 50 років. За цей час політика змінюватиметься кілька разів. На Близькому Сході цим займаються 50 років і поки ніхто не запропонував, яким чином щось зробити. Я не думаю, що Кавказ простіший. Просте рішення лише одне — тоталітарна диктатура. Але, як ми знаємо, навіть Сталіну не вдалося повністю припинити розбій на Кавказі.

Звичайно, зараз будуть зміни в політиці або навіть ретельніший вибір проекту з безпеки. І в центрі й на місцях. На Кавказі потрібно працювати з тими реальними групами в підпіллі, які там є. Вони вже не чекають, що ми визнаємо їх урядом, а ми не можемо чекати, що їх всіх можна «залити» грошима. Там завжди є молодь, яка бореться за місце, потім зі стариками. Я думаю, що це буде дуже тривалий процес. Добре і корисно використовувати західний досвід. Але до нього треба ставитися серйозно й запрошувати західних фахівців із безпеки: і ізраїльських, і американських.

Політика знищення терористів в Росії пов’язана не з бажанням їх знищити до того, як їх допитають, а з невмінням захоплювати їх іншим способом. Для цього потрібна хороша агентурна робота в цих групах. Спецслужби у нас більше захоплюються роботою в якихось молодіжних так званих екстремістських групах, які не являють собою такої небезпеки. Усе закінчується тим, що терористів, коли знаходять, розстрілюють із гармат. І, звичайно, це не дає інформаційного матеріалу для подальшої роботи.

Що стосується висновків із теракту в «Домодєдово» для російської влади? По-перше, тут треба з’ясувати, хто насправді це організував. Тому що поки достеменно не відомо. Терористична мережа дуже широка. По-друге, звичайно, треба підсилити заходи безпеки на всіх стратегічно важливих точках. По-третє, треба підвищити рівень відповідальності тих, у чиїй компетенції такі події. За це не мають відповідати просто якісь начальники служб аеропорту. Мені здається, що за такі речі мають відповідати більш високопоставлені чиновники, радше, на рівні міністра. Це дуже корисно, тому що новий міністр шукає реальні способи запобігти такій катастрофі. А «старики», загалом, нескінченно переставляють місцями інструкції.

Час швидко змінюється, а наше суспільство неймовірно пасивне. Воно не консолідоване, охоче лає начальство, але нічого не робить. Воно не готове створювати коаліції на підтримку якоїсь певної політики. Тому ви побачите, як через деякий час, покричавши тиждень, всі перестануть цікавитися продовженням і будуть не готові наполягати на якійсь концепції політики. Проблема не в тому, чи є у нас якась хороша політика. Прийняті останніми роками за президенства Медвєдєва принципи політики на Кавказі є розумними, а проблема в тім, що у нас жодну політику не проводять послідовно, оскільки суспільство на цьому не наполягає. Отож його завжди можна годувати якимись обіцянками, звільненнями якихось дрібних начальників.

Лілія ШЕВЦОВА, провідний науковий співробітник Московського центру Карнегі:

— Терористичні акти в Росії — неминучість. Несподіванка стосується лише часу й місця. Наразі вибух стався в Домодєдово, а міг статися, припустимо, на Білоруському вокзалі. І найстрашніше — це не несподіванка, а те, що існують кілька чинників, які роблять тероризм, причому кривавий і масовий, у Росії неминучим.

По-перше, це продовження, по суті, громадянської війни на Північному Кавказі, де є серйозне невдоволення не лише федеральною владою, а й корупційними режимами, які підтримує Москва, а також невирішеність соціально-економічних проблем і безробіття, що підживлює вже наявні вибухонебезпечні емоції.

По-друге, це абсолютна безпорадність російських правоохоронних органів, які постійно отримують великі грошові вливання за рахунок російських платників податків. Адже ніхто більше з бюджетників не отримує так багато грошей, як міністерство внутрішніх справ, ФСБ, прокуратура й інші правоохоронні інститути, що аж ніяк не позначається на їхній ефективності. Більше того, вони продемонстрували повну безпорадність у розв’язанні проблеми гарантування безпеки громадян, суспільства. Ці структури працюють для гарантування безпеки режиму та російської влади. А також вони досягли успіху в таких сферах діяльності, як корупція та рейдерство, — пограбуванні російського підприємця, а також у жорстокому переслідуванні російської опозиції.

По-третє, це націоналістична пастка. Ми ж бачимо підйом етнічного російського націоналізму, який також має соціальне, економічне коріння, а також потурання з боку Кремля й навмисну політику Кремля, що використовує націоналізм у власних політичних інтересах.

Виходить таке замкнуте політичне коло. З одного боку, російський націоналізм є певною мірою відповіддю на російські проблеми, на проблему мігрантів. А з другого боку, антикавказька спрямованість цього націоналізму провокує відповідь з боку кавказьких сепаратистів. Тому будь-які заходи щодо вдосконалення технічної безпеки: перевірки з боку міліції на дорогах, перевірки паспортів, нові рамки, через які багаж проходить у аеропорту Домодєдово — не дадуть жодних результатів. Тому що тероризм у Росії має системний глибинний код і пов’язаний перш за все з політикою російської влади. Саме цим цей тероризм відрізняється від тероризму в інших країнах.

Оскільки теракт, що стався в Росії, є моментом національної трагедії, то природною є реакція світових лідерів, які висловили співчуття та підтримку російській владі. Але, на мою думку, на Заході є розуміння того, що тероризм у Росії має дуже складне тло. Більше того, тут є ще одна проблема. Хоч як це дивно, терористичні акти, й зокрема цей теракт, аж ніяк не в інтересах влади. Тому що цей акт лише ще раз доводить, що обіцянка, яку Путін дав 1999 року, коли прийшов «мочити» терористів, не виконана. І російські громадяни так само безпорадні 2011 року, як і 1999-го. Йдеться не лише про поразку спецслужб, йдеться про поразку російського національного лідера, неможливість вирішити одне з основних для російського суспільства завдань — проблему безпеки. Тут іще один момент. Ці терористичні акти — принаймні основні з них, найдраматичніші в російській історії, — весь час використовували для посилювання режиму. 1999 року терористичні акти привели до влади Путіна. Теракт у Беслані 2004 року призвів до скасування виборів губернаторів, а також найважливіших статей Конституції. А зараз ми знову вступаємо в передвиборний період. І є побоювання, що терористичні акти знову стануть приводом посилення російського політичного режиму. Режим більше сил, більше коштів і силових ресурсів витрачатиме на придушення опозиції, а не на боротьбу з терористами. У Домодєдово має бути хоча б два міліціонери внизу, котрі мусять пропускати багаж через рамки в зоні прибуття. Там їх не було. У той же час, коли тисячі лібералів-опозиціонерів виходять на Тріумфальну площу, — там тисячі солдатів внутрішніх військ з усією апаратурою для розгону мітингів. Неначе мітинги опозиції є загрозою для російського суспільства.

Що стосується уроків, російська влада їх уже засвоює. Протягом місяця, двох, а може, й трьох весь багаж у Домодєдово й інших аеропортах пропускатимуть через рамки. Але до того, щоб протидіяти тероризму, як це зробили ізраїльтяни, нам дуже далеко. Адже там уже немає терористичних актів у транспортній системі. А для цього спецслужби проводять величезну роботу з укорінення людей до різних мілітаристських угруповань ісламізму. У нас же такої активності немає. У нас єдиний спосіб боротьби з терористами — це знищувати всіх підозрілих, бородатих і тих, хто ходить до мечетей на Північному Кавказі, що призвело до вибуху помсти з боку різних верств населення на Кавказі. І мені експерти говорять: якщо ще років п’ять тому важко було шукати серед ваххабітів тих, хто готовий бути «ходячою» бомбою, то тепер на роль камікадзе стоїть черга.