Така близька й така далека Європа...
Один із західних дипломатів-симпатиків України казав, що він завжди радить українським співрозмовникам облишити всі дурні слова про «європейську інтеграцію України» i зайнятися нарешті реальними справами. До нього, схоже, не дуже прислухаються — слів у Зальцбурзі про те, що Україна все ще хоче інтегруватися до Європи, було більше ніж досить. Українська делегація переконувала співрозмовників — австрійського президента Томаса Клестіля, в.о. президента ЄБРР Чарлза Франка, делегації інших країн, — що нині все йде добре, є ознаки економічного зростання. Україна нарешті береться за приведення законодавства у відповідність до західних стандартів i демократизацію, що мало б ще більше наблизити її до ЄС. Найцікавiше виглядало те, що Київ прагне залучити Європейський банк до фінансування добудови нафтопроводу Одеса — Броди (після вирішення політичних питань щодо постачання нафти, за словами Кальника), а також до кредитування підприємств металургії, суднобудування та літакобудування (тобто тих галузей, які все ще живуть і тому конкурують iз західноєвропейськими). ЄБРР начебто вирішив зацікавитися i надіслати свою делегацію експертів на українські суднобудівні заводи. Інші пропозиції поки що залишилися без відповіді.
Комісар Європейської комісії з питань розширення ЄС Гюнтер Фергойген чи то під враженням від українських успіхів, чи то з інших міркувань (очевидно, передусім політичних) навіть спростував власну торішню заяву й визнав, що Україна, якщо досягне необхідних стандартів, могла б і вступити до ЄС. Бо вона є надто важливою для Європи, щоб залишати її осторонь.
Але цей чудовий день, очевидно, настане дуже нескоро. Бо, згідно з аналізом банку «Австрія», опублікованим під час роботи саміту, навіть найбільш просунутим країнам- кандидатам на виконання однієї з головних умов ЄС — досягнення половини рівня ВВП на душу населення країн-членів Союзу — знадобиться від 13 (Угорщина) до 16 (Польща), 17 (Чехія) та 18 (Словаччина) років. Росія, на думку аналітиків банку, досягне цього рівня за 36 років за умов розвитку нинішніми темпами. Україна ж — лише за 48 років. І це чомусь виглядає більш схожим на правду.
