Тетчер відмовила ЄС у життєздатності
На думку «залізної леді», Британії непогано було б приєднатися до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю — зони NAFTA, до якої входять США, Канада та Мексика. До розриву з ЄС Тетчер прямо не закликає, однак її рекомендації дуже промовисті: Британії необхідно повернути собі контроль над власною торговою політикою, відмовитися від єдиних принципів господарювання у сільському господарстві та рибальстві, спільної зовнішньої політики ЄС та спільної системи європейської безпеки. Зробити все це набагато простіше, ніж здається, переконана Маргарет Тетчер, оскільки «сувора правда життя полягає в тому, що інші країни Євросоюзу мають бiльшу потребу в Британії, ніж вона в них».
Більш ніж прохолодне ставлення Маргарет Тетчер до ЄС відомо давно. Протягом 11 років її перебування на посаді прем’єр-міністра Великої Британії зв’язки Лондона з Вашингтоном, де правили консервативно настроєні однодумці Тетчер — президенти-республіканці Рональд Рейган та Джордж Буш-старший, були набагато тіснішими, ніж з європейськими сусідами Сполученого Королівства.
Однак думку Маргарет Тетчер поділяють не всі члени британської Консервативної партії. Нинішній партійний лідер Йєн Данкан Сміт намагається не дуже активно виступати проти європейської інтеграції та єдиної європейської валюти, пам’ятаючи про те, що ці лозунги не допомогли колишньому лідеру консерваторів Уїльяму Хейгу перемогти минулого року на парламентських виборах лейбористів та Тоні Блера. Нову працю Маргарет Тетчер Сміт візьме до уваги. Його представник заявив Бі-Бі-Сі, що канцелярія лідера консерваторів «не буде прямо коментувати книгу, але прочитає її з цікавістю».
КОМЕНТАР
Сергій ТОЛСТОВ, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
— Тетчер пропонує альтернативний підхід до консервативної стратегії, який дає певний варіант вирішення протиріч, що довгий час не дозволяли консерваторам знайти своє обличчя і запропонувати щось відповідне інтересам британських політичних та ділових кіл. Пропонована Тетчер відмова від єдиної сільськогосподарської політики ЄС та скасування або зниження сільськогосподарських фондів збiгається з позицією впливових політичних кіл Німеччини. Що стосується спільної зовнішньої політики ЄС, то і Франція, і Британія протягом досить тривалого часу зберігали у цьому питанні автономію, а розчинення їхньої зовнішньої політики у політиці Євросоюзу примушує поступатися своїми інтересами. Особливо, якщо враховувати, що Британія дуже тісно співпрацює в галузі зовнішньої політики із США. Причому ця лінія підтверджується настільки тривалою традицією, що навіть нині лейбористський уряд співпрацює з консервативною адміністрацією в США. Що ж стосується спільної системи європейської безпеки, тут Тетчер виходить з того, що протягом найближчих 20—30 років, як вважають і російські стратегічні експерти, ЄС не стане впливовою вiйськовою силою. Водночас не варто забувати, що кабінет Тетчер був дуже обережний щодо возз’єднання Німеччини. А до того часу, коли ЄС стане впливовою вiйськовою силою, ця сила значною мірою буде німецькою. Що ж стосується торгово-економічних аспектів, то тут, звичайно, Тетчер представляє інтереси тих ділових і політичних кіл, які зацікавлені у більшій незалежності економічної політики країни, в тому числі — зовнішньоекономічної. Тетчер пропонує переорієнтацію на північноамериканський ринок як більш ємний, оскільки значною невдачею Європи було те, що Британія, Данія та Швеція не увійшли до зони євро. Крім того, Тетчер передбачує, що ЄС переживатиме значні труднощі під час приєднання до нього нових членів.
Книга Тетчер — спроба запропонувати альтернативну стратегічну позицію, яка могла б дати можливість Британії пристосуватися до змін і принаймні протягом найближчих десяти років зберігати більш активну та автономну роль у світовій політиці. З другого боку, те, що після Тетчер британським урядам не вдавалося здійснити модернізацію консерватизму, було пов’язано з певним інтелектуальним вакуумом у середовищі керівництва Консервативної партії. Тому виникнення нових ідей може стати мотивом для інтенсивного пожвавлення дискусії про ідеологічні та політичні цінності консерватизму, які явно поступаються останнім часом впливу, зокрема, соціал-демократії в Європі.
