Тiйт НАБЕР: «Люди, які працюють у державному секторі Естонії, — патріоти, інших людей туди на роботу не беруть»

— Між Києвом і Таллінном підписано ряд двосторонніх угод. Чи всі вони виконуються? Як справи з договором про вільну торгівлю, про порушення Україною якого кілька років тому заявляла Естонія?

— Наш міністр закордонних справ Тоомас Хендрік Ільвес під час візиту до Києва у жовтні минулого року сказав, що між Естонією й Україною підписано 36 договорів, і всі вони виконуються. Щодо договору про вільну торгівлю: з 1 січня цього року ніяких зауважень чи претензій від наших підприємців не було. Так, минулого року в нас були проблеми. А з цього року обидві сторони виконують договір. Тобто наші держави вже створили передумови для розвитку вільної торгівлі між Естонією і Україною. Ваша країна взагалі є нашим великим торговим партнером. За товарообігом вона посідає восьме місце. Я знаю, що багато естонських підприємців уже інвестували сюди — в легку, харчову і важку промисловість. Також багато обіцяють переговори щодо інвестицій у комп’ютерній сфері.

— Які досягнення ви б назвали найголовнішими з часу відновлення незалежностi вашої країни?

— 20 червня 1991 року введено нову естонську крону, прив’язану до німецької марки. Курс обміну крони до марки, який встановили тоді, був 1 до 8. І на сьогодні маємо той самий курс. Дуже важливо і те, що за останнє десятиріччя ми отримали довіру інших країн.

— Можливо, це знайшло свій вияв у тому, що Естонія потрапила у першу хвилю розширення Євросоюзу?

— Так, цю довіру виражено й у цьому. При розширенні Євросоюзу і спільноєвропейського ринку для нас це дуже важливо. Виконуючи завдання нашого уряду, ми маємо бути готовими до вступу у ЄС з 1 січня 2003 року. Тобто до цього часу потрібно виконати всі домашні завдання. Якщо обидві сторони готові, то тоді відбудуться й заключні переговори.

— А наскільки готова ваша країна до вступу в НАТО?

— Ми сьогодні наближаємося до стандартів НАТО. Естонія виділяє на оборону 1,7% держбюджету — за натовськими стандартами має бути 2%. Я знаю, що до співпраці з Альянсом прагне й Україна. На це вказують недавні візити генсека НАТО Джорджа Робертсона, командувача сил НАТО у Європі Веслі Кларка, запланована на травень спільна комісія.

— У пострадянські часи Росія і деякі міжнародні організації критикували Естонію за повільну інтеграцію в суспільство нацменшин. Як би ви оцінили сьогоднішню ситуацію?

— Тепер на це запитання відповідати цікаво — якщо згадати про реакцію України на висловлювання Москви щодо утискання прав російськомовного населення. Скрізь у світі люди зобов’язані володіти мовою тієї країни, де вони живуть. (На жаль, я українською говорити ще не можу, але все розумію). В Естонії проживає близько 14 діаспор — я б не хотів уживати термін «національні меншини». Ми зі свого боку робимо все, аби кожна діаспора зберегла свою культуру, свої звичаї. Це — завдання держави. Нещодавно естонський уряд ухвалив рішення виділити для представників української діаспори один будинок, де вони зможуть проводити спільні зустрічі. Нині в Таллінні діє українська церква, є дві школи з українською мовою навчання.

— Є думка, що неестонцям дуже важко отримати громадянство. Чи це перебільшення?

— В законі записано, що всi жителі Естонії можуть звертатися, щоб отримати громадянство. Однак необхідно, щоб людина справді цього хотіла. Як і всюди у світі, негромадяни можуть звертатися за отриманням посвідки на проживання і на роботу. Річ у тому, що подвійного громадянства у нас немає. Тому громадяни інших країн мають звертатися за таким дозволом. Для отримання естонського громадянства людям потрібно скласти іспит з естонської мови, історії та конституції. Необхідно знати 1500 естонських слів щоденного вжитку. Це — рівень другого класу.

Якщо пригадати часи радянської окупації, то тоді в естонських школах починали вивчати російську мову з другого класу. А в наших російськомовних школах естонська викладалася з четвертого класу.

— Чи є в Естонії великий інтерес до України?

— У нашому парламенті є естонсько-українська група. Нещодавно у вашому парламенті прозвучала заява про реєстрацію українсько-естонської групи. В Естонії є спеціальна програма підтримки розвитку України. Звичайно, наш маленький народ не може взяти на себе таких зобов’язань. Проте певні успіхи є. Скажімо, наприкінці минулого року ми відкрили в одній із шкіл Іванкова Київської області комп’ютерний клас — поставили туди 17 комп’ютерів, сервер. Я був на офіційному відкритті класу. Найтепліші почуття викликало у мене те, що учні не звернули ніякої уваги на офіційну делегацію — їм було ніколи, вони займалися.

— Чи є в Естонії таке поширене в Україні явище, як корупція? Чи можливий естонський «Павло Лазаренко»?

— Коли я очолював одну естонську делегацію в Парижі, там нам теж задали це запитання. Ми тоді відповіли: офіційних даних у нас немає. По-перше, у нас дуже добре працюють мас-медіа, які перешкоджають зловживанням. По-друге, я вважаю, що люди, які працюють у державному секторі Естонії, — патріоти, інших людей туди на роботу не беруть. По-третє, щороку ми маємо подавати декларації про прибутки. Й у всіх службовців певного рівня такі декларації — відкриті. Тобто їх можуть офіційно публікувати, і читати це може кожна людина.

— Наприклад, усі можуть прочитати про прибутки президента або ваші?

— Так.

— Тобто, ви хочете сказати, що корупція в принципі неможлива?

— Не знаю. Офіційних даних немає.

— А от ви можете уявити, що якийсь чиновник бере хабарі чи займається певними махінаціями?

— Я вже сказав, що в Естонії дуже добре працює преса. Усі чиновники під її прицілом. І преса не підконтрольна. Тож є тільки два виходи: або працювати чесно, або звільнитися.

— Третього не дано?

— Ні.

— Ви сказали, що мас-медіа не контролюють. Тобто естонські ЗМІ можна назвати повністю вільними?

— Раніше думали, що Земля стоїть на трьох слонах. Сьогодні світ тримається теж на трьох слонах — на державі, приватній власності й мас-медіа.

Естонські ЗМІ всі приватизовані. Ніяких політичних інтересів власники не мають, це — чистої води бізнес. Естонський простір відкритий для торгівлі. На ринку мас-медіа — така сама ситуація.

— Чи бувають в естонському парламенті такі самі ситуації, як нещодавно у Верховній Раді?

— У нас теж бувають гарячі дебати. У кожного члена парламенту може бути своя точка зору на законодавчі акти. Це і є сила — затверджувати в парламенті законодавчі акти, які вважає потрібними більшість.

— Але бувають зiткнення мiж представниками рiзних полiтичних сил? Чи є взагалi в парламентi лiвi депутати?

— Один з наших міністрів чотири роки тому сказав, що естонський парламент — це літак, що злітає без лівого крила. Можливо, він мав рацію.

— Чи плануються найближчим часом візити вищих посадових осіб Естонії в Україну?

— Так. Офіційного підтвердження ще немає, але я думаю, що наступний візит одного з наших керівників відбудеться у травні.