Це — дискримінація, каже Кучма. Це — лише початок, каже Європа

Експерт Німецького товариства зовнішньої політики Александр Рар прокоментував це «Дневі» так: Кучма нервує, і зрозуміло чому. Але ЄС надав Україні достатньо можливостей розпочати рух для повної інтеграції до Європи. Першою сходинкою цього процесу має бути достеменне виконання угоди про партнерство між Україною та ЄС, яка зараз практично нічим не наповнена. Це має продемонструвати, наскільки можливим є зближення між Києвом та ЄС, і перестрибнути цю сходинку неможливо. Очевидно, Кучма очікував, що в результаті погіршення ситуації в Росії ЄС поставиться до України уважніше.

Але якщо Україна бажає радикально йти до Європи, вона мусить зробити радикальні кроки — відкрити свої ринки для європейського бізнесу, надати можливості іноземцям володіти землею, створити ті ж реальні умови для західного бізнесу, якими користуються українські підприємці. Захід дуже незадоволений фактичним ставленням української влади до інвесторів — нехай, мовляв, гроші йдуть, а сам інвестор залишається за кордоном. Це все повинні зрозуміти в Києві, а особливо — те, що вісім попередніх років нічого не робилося, й завоювати прихильність тепер буде важко.

Це, за словами Рара, — не лише його думка, але й позиція доброзичливо налаштованих до України політиків та бізнесменів, фактично — спільна неофіційна позиція всього західного світу.

Можна зрозуміти й Україну — особливо за умов, коли, зокрема, відразу кілька членів ЄС просто не сприймають думки, що Україна коли-небудь може стати хоча б асоційованим членом Союзу. Коли угоди з Євросоюзом про асоціацію вже підписали настільки «просунуті» порівняно з Україною держави як Албанія. Це — політика, наголошують у Києві поінформовані кола. І на цю політику дуже сильно впливає «російський фактор», ігнорувати який Захід і не хоче, й не завжди може. Про все це може свідчити й чотирирічний процес ратифікації угоди про партнерство між Україною та Євросоюзом. З іншого боку, сам Кучма визнав, що «деякі європейські експерти», які критикують Україну, «в чомусь мають рацію». Навряд чи, скажімо, потенційного європейського інвестора може надихнути приклад французького гіганта будіндустрії «Лафарж», який, вигравши тендер у Львівській області, був змушений звертатися до арбітражного суду.

Зрештою, перший заступник міністра закордонних справ Антон Бутейко, який зараз координує українську політику щодо європейської інтеграції, трагедії не робить, пригадуючи, що переговори про повне членство Португалії в ЄС тривали 12 років. Навряд чи спільна позиція ЄС щодо України, якою б вона не була, вироблятиметься легше, особливо коли цього не завжди хоче сама Україна.

№211 04.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»