«Це компроміс, і дуже важливо, що його досягнуто»

Учора у Відні після 20-місячних переговорів між Іраном та «шісткою» країн досягнуто історичної домовленостей, які обмежують іранську ядерну програму.

Проект документу передбачає відміну торгівельного ембарго ЄС — Іран зможе імпортувати свою нафту і газ. Повідомляється, що угода почне діяти через 90 днів після прийняття відповідної резолюції на Раді Безпеки ООН.

«Сьогоднішній день міг стати кінцем надій, але зараз ми відкриваємо новий розділ, який вселяє надію», — заявив міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф. За його словами, повідомляє Бі-Бі-Сі, погоджений документ не є ідеальним для кожної зі сторін, однак він допоміг «подолати непотрібну кризу» і «відкрити нові горизонти».

Президент Європейської Ради Дональд Туск назвав досягнуту угоду «проривом, який покладе кінець 13-річному ядерному протистоянню». У його заяві, оприлюдненій на сайті ЄР, також говориться, що ці домовленості можуть стати «поворотним пунктом у відносинах між Іраном та міжнародною спільнотою і прокладуть шлях до нових напрямків співпраці між ЄС та Іраном».

Водночас, повідомляє Reuters, якщо Іран порушить угоду, то через 65 днів деякі санкції знову почнуть діяти. Агентство також нагадує, що збройне ембарго ООН лишатиметься в силі протягом п’яти років, а заборона на реалізацію балістичної ракетної програми продовжиться для Ірану на вісім років.

У свою чергу, президент США Барак Обама заявив, що угода з Тегераном базується «не на довірі, а на перевірці». «Ми матимемо змогу перевіряти всі ядерні об’єкти. Інспектори матимуть доступ до всіх об’єктів 24 години на добу, сім днів на тиждень. Деякі з цих заходів триватимуть 25 років», — повідомив Обама. Водночас, він також додав, що не потрібно «виключати ескалацію конфлікту, але ми точно не повинні прямувати до такої можливості». «А з ядерним Іраном регіон та світ точно був би більш небезпечним для наших партнерів», — додав глава Білого дому.

Водночас, не всі розділяють оптимізм від прийняття можливої угоди. Мабуть, головним скептиком є прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Домовленості з Іраном він назвав «помилкою історичних масштабів», яка в кінцевому рахунку створить «терористичну ядерну наддержаву».

«День» звернувся до колишнього Посла України в Ірані Олександра САМАРСЬКОГО і попросив його прокоментувати значимість досягнутої угоди з Тегераном:

— Для України ця угода — безумовно позитивна. Завершення цих переговорів означатиме, що увага світового товариства зможе бути повною мірою прикута до України. Це також дає менше можливостей Росії грати на міжнародних проблемах і шантажувати своєю участю та неучастю, підтримкою чи ні консолідованої політики «шістки», як це було раніше. Безумовно, вихід іранської нафти на світовий ринок, стане додатковим ударом по економіці Росії, оскільки ціни на нафту почнуть знижуватися. Це також позитивно і в плані стабілізації ситуації в регіоні Південного Кавказу, Центральної Азії та Близького Сходу.

Стабілізація ситуації навколо Ірану позбавить Росію можливості впливу на нього та змоги його шантажувати. Багато в чому це позбавляє Іран і від російської залежності — останні іранські товаропотоки значною мірою йшли через Росію. Санкції прив’язували Тегеран до Москви.

Між тим, треба врахувати той факт, що загально національна думка в Ірані є антиросійською. Ці країни мають складну історію. Російська імперія відібрала значні іранські території й іранці цього не забувають.

Попередні домовленості, які були між «шісткою» та Іраном, були занадто поступовими і кардинального впливу на економіку Ірану не чинили. Зараз ситуація зміниться.

Взагалі, на мій погляд, ядерна загроза з боку Ірану була перебільшена. Іран швидше прагнув здобути статус країни, яка здатна виготовити ядерну зброю, ніж країни, яка нею володіє. В Ірані добре розуміють всі можливі неприємності, пов’язані з володінням такою зброєю.

Україні є чого повчитися в Ірану: як відстоювати свої інтереси, не здаватися, коли викручують руки, а захищати свої національні інтереси.

— Заступниця міністра закордонних справ Ізраїлю Ципі Хотовелі написала, що ця угода — «історична капітуляція Заходу перед віссю зла, яке очолює Іран». Як би ви це прокоментували?

— Є інтереси загальної безпеки. Інтереси Ізраїлю можуть співпадати, або не співпадати з ними. Ми бачимо, що між Іраном та Ізраїлем триває певне протистояння, але сказати, що в цьому винен тільки Іран — було би неправильно.

Я не бачу тут капітуляції. Будь-яка домовленість є компромісом, якщо це не виконання якогось ультиматуму. В цьому випадку ми говоримо про переговори і домовленості. Не може бути такого, щоб одна зі сторін виграла на 100%. Мають бути враховані інтереси іншої, якісь поступки — інакше тоді переговори втрачають свій сенс. Ця угода — компроміс і дуже важливо, що його досягнуто.