Цикл «світ — процвітання»
Щоб домогтися справжніх успіхів, політики мають враховувати чинники, які стримують розвиток
На 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка розпочалася 17 вересня, світові лідери закладають основи порядку денного з розвитку, щоб досягти Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ), терміни виконання яких спливають 2015 року. Майбутні Цілі стійкого розвитку ґрунтуватимуться на розумінні того, що економічний розвиток є ключем до поліпшення добробуту людини і захисту прав найуразливіших людей. Але для того, щоб домогтися справжніх успіхів, політики повинні враховувати чинники, які стримують розвиток, у тому числі насильство та конфлікти.
Згідно з Глобальним індексом світу, існуюче насильство — включаючи внутрішні та зовнішні конфлікти, а також насильницькі злочини і вбивства — торік обійшлося світові майже в 9,5 трильйона доларів США, або 11% світового ВВП. Ця цифра в 75 разів перевищує обсяги офіційної допомоги країнам, які розвиваються, за 2012 рік, яка становить 125,6 мільярда доларів, і майже вдвічі вища за загальну вартість річного сільськогосподарського виробництва в усьому світі. (Для подальшої перспективи, фінансова криза, що сталася після 2008 року, знизила світовий ВВП на 0,6%.)
Це означає, що якби світ скоротив свої пов’язані з насильством витрати приблизно на 50%, він зміг би погасити борг країн (4,1 трильйона доларів США), що розвиваються, надати достатню суму для Європейського механізму стабільності (900 мільярдів доларів) і виділити додаткову суму, потрібну для досягнення ЦРТ (60 мільярдів доларів).
Скорочення масштабів пов’язаних з насильством витрат всього на 10% дозволить заощадити 473 мільярди доларів, у той же час сприяючи зростанню виробництва на додаткових 473 мільярди — гроші, які могли б бути спрямовані до інфраструктури, охорони здоров’я чи освіти. І це консервативні оцінки; вони не відбивають витрат, пов’язаних із насильницькими злочинами, крадіжками зі зломом, угоном транспортних засобів, насильством у родині, устаткуванням для спостереження, втратами в заробітній платні та нижчою продуктивністю, оскільки з цього приводу немає точних даних.
Аналогічно тому як довготерміновий економічний розвиток потребує політичної стабільності, мир може бути досягнутий лише за умов економічного поступу та процвітання. Зовнішні потрясіння, такі як раптові стрибки цін на продукти харчування, можуть викликати напруженість усередині співтовариств — особливо тих, які не мають адекватних мереж соціального захисту — і навіть призвести до конфлікту. Це сталося в Колумбії 1990 року, коли несподіване падіння цін на каву знизило заробітну платню та підсилило конфлікт у регіонах, залежних від виробництва і реалізації кави.
Окрім того, поширене або зростаюче безробіття підриває світ, заохочуючи поширення злочинних мереж, банд і повстанських угруповань. Дійсно, згідно з доповіддю про світовий розвиток за 2011 рік Всесвітнього банку, молоді люди з країн, яких торкнулися конфлікти, називають безробіття і неробство найбільш вагомими причинами для приєднання до подібних організацій. Враховуючи це, уряди мають активізувати свої зусилля щодо сприяння створення робочих місць і розширення можливостей працевлаштування, у тому числі в пошуку шляхів для фінансування відповідної політики і програм.
Вони могли б розпочати з підвищення ефективності використання пов’язаних із насильством витрат. Наприклад, у Сполучених Штатах дослідники спільно з Інститутом економіки та світу з’ясували, що більш ніж один із кожних семи витрачених доларів — у цілому майже 2,2 трильйона доларів 2010 року й приголомшуючі 37% федерального бюджету за цей рік — витрачається на попередження насильства і ліквідацію його наслідків. Іншими словами, пов’язані з насильством витрати США майже дорівнюють виробництву всієї британської економіки і приблизно дорівнюють 2,4 трильйона доларів. Подібно до нинішніх дебатів довкола охорони здоров’я, які фокусуються на скороченні витрат при одночасному підвищенні результатів, мають бути розпочаті громадські дебати, присвячені витратам і ефективності програм профілактики насильства та реабілітації.
При ретельному аналізі, уряди могли б визначити вільні кошти, які могли б бути спрямовані на збільшення зайнятості, тим самим зміцнюючи продуктивність, підвищуючи добробут людей і закладаючи основи для мирного суспільства. Наприклад, лишень 5% скорочення щорічних федеральних витрат на заборону насильства в США може протягом наступних трьох років створити капітал для оновлення шкільної інфраструктури всієї країни.
Цикл, у якому процвітання породжує світ, який своєю чергою підживлює ще більше процвітання, також очевидний в інвестуванні до освіти. Освіта підвищує навички, знання та поведінку робітників, тим самим підвищуючи їхню продуктивність. Це сприяє стабільності та соціальній згуртованості, роблячи співтовариства стійкішими до економічних, геополітичних чи природних катастроф. Мирні і квітучі скандинавські країни, які можуть похвалитися високим рівнем освіти, є чудовим прикладом цього.
Проте цикл працює й у зворотному напрямку. Наприклад, у Греції, нещодавній економічний спад, посилений заходами жорсткої економії, викликав бурхливі демонстрації. Також тривалий конфлікт справив руйнівний вплив на економіку Іраку. Три десятиріччя тому, після того, як Ірак ініціював воєнні дії з Іраном, його річний ВВП на душу населення впав з 5374 доларів США 1980 року до 1253 доларів 1991 року.
Порочне коло між економічними труднощами і конфліктами легко зберегти; більше того, подібні результати потребують від політиків лишень бездіяльності. Звернення ж циклу є важким завданням, яке потребує ретельно розробленої політики, ефективних програм і значних інвестицій.
Формулюючи програму розвитку після 2015 року, світові лідери мають визнати існування величезного імпульсу для економічного розвитку, який може забезпечити менш жорстоке і гармонійніше суспільство. Стимулюючи цикл світу і процвітання, політики можуть внести вклад до благополуччя людей в усьому світі. Тепер настав момент, коли таку мету виправдано.
Проект Синдикат для «Дня»
Стів КІЛЛЕЛЕА — виконавчий голова Інституту економіки і світу
