Туреччина ревнує Євросоюз до Кіпру
Глава турецького зовнішньополітичного відомства Ісмаїл Джем заявив, що Туреччина анексує окуповану турецькими військами у 1974 році північну частину Кіпру, якщо Євросоюз вирішить прийняти Кіпр до своїх лав. Після його заяви напередодні призначеної на 4 грудня першої за останні чотири роки зустрічі президента Республіки Кіпр Главкоса Клерідіса та лідера визнаної лише Анкарою Турецької республіки Північного Кіпру Рауфа Денкташа турецькі парламентарії зажадали скликати закрите засідання. Зміст дискусії, яка тривала чотири години, оголошено державною таємницею, вiн не підлягає обнародуванню протягом десяти років. Однак можна взяти на себе сміливість стверджувати, що заклики найбільш радикально налаштованих депутатів розпочати війну із Грецією, якщо процес розширення ЄС піде, як заплановано, і Республіка Кіпр стане членом Євросоюзу, не будуть враховані у формуванні офіційної політики Анкари.
Переговори про вступ Кіпру до ЄС повинні закінчитися вже наступного року, а повноправним членом Союзу Кіпр може стати вже у 2004 році. При цьому вирішення конфлікту, що триває 27 років між двома державними утвореннями розділеного острова не є умовою прийняття Кіпру до ЄС. Водночас лідер Північного Кіпру Рауф Денкташ наполягає на неприпустимості надання членства в Європейському Союзі тільки грецькій частині острова. На його думку, це буде означати «об’єднання південного Кіпру з Грецією під прикриттям євроінтеграції».
Нині Денкташ, ініціатор зустрічі з Клерідісом, декларує готовність до конструктивних переговорів. Однак при цьому турки-кіпріоти вимагають створення на острові як мінімум конфедерації, в той час як греки-кіпріоти виступають за федеративний устрій держави. Досі не було зафіксовано жодної ознаки зближення позицій сторін.
Часті сутички між турками- та греками-кіпріотами не перешкоджали острову зберігати єдність до початку 1960-х років. При цьому грецька та турецька общини переважно жили в окремих селах, якiі проте знаходилися поруч, а головною мовою спілкування була грецька. Період відносно мирного співіснування закінчився у 1963 році. Конституція Кіпру була розроблена державами-гарантами його незалежності — Великобританією, Грецією та Туреччиною — без участі представників грецької та турецької общин, що викликало загострення міжетнічних відносин. Тоді ж почалося територіально-етнічне розділення острова. Турецькі представники вийшли з уряду Кіпру, на півночі острова почалося формування турецьких воєнізованих загонів та укріплених анклавів. А 1974 року, після інспірованого афінською хунтою «чорних полковників» військового перевороту проти законного уряду Кіпру турецька армія окупувала 37% територій на півночі країни під приводом захисту турецької общини. Греків-кіпріотів змусили залишити цю частину острова, при цьому зникло безвісти близько півтори тисячi осіб. Тоді ж значну частину корінних турків-кіпріотів було переселено до Туреччини. Замість них з Анатолії на острів приїхали близько 98 тисяч переселенців — турецьких громадян. Туреччина зберігає на півночі Кіпру 35-тисячний військовий контингент. Розділеною залишається й столиця Кіпру Нікосія (Левкон).
Розділення острова спричинило й нерівномірний економічний розвиток його частин. Мабуть, тому Денкташ у своїх виступах закликає ЄС «надати допомогу Північному Кіпру з тим, щоб його економіка вийшла на рівень вимог, необхідних для вступу до ЄС, і для синхронізації вступу до ЄС Туреччини та Кіпрської конфедерації, тобто всього Кіпру».
У свою чергу, Греція неодноразово заявляла, що заблокує вступ інших країн-кандидатів до Євросоюзу, якщо до європейського клубу не приймуть Республіку Кіпр.
Туреччина, з якою переговори про вступ до ЄС ще навіть не починалися, в той же час спроможна вплинути на процес створення сил швидкого реагування ЄС, будучи не просто членом НАТО, але важливим союзником США в регіоні. Свою специфіку додає й ситуація, що склалася після 11-го вересня.
Туреччина та Греція останніми роками вже кілька разів опинялися на грані стану війни між собою, незважаючи на спільне членство у НАТО. Очевидно, проблема вступу Кіпру до ЄС напруження не знизить, якщо найближчим часом міжнародна спільнота та кіпрські лідери не вироблять взаємоприйнятих рішень. Наскільки можна судити, сьогодні ані від ООН, ані від ЄС подібних пропозицій до кіпрських общин не надходило.
