«Тимчасові незручності»

На цьому тижні в Іраку відбулося призначення нових президента та прем’єр-міністра Іраку. Президентом став суніт шейх Газі Оджейль аль-Явер, а прем’єр-міністром — Айяд Аллаві. Віце-президентами стали шиїт Ібрагім аль-Джа’фарі та курд Нурі Рош Шавіс. Чи сприятиме таке «поліетнічне» представництво стабілізації ситуації в Іраку? Чи зможе іракське населення довіряти новому керівництву?

Значну роль у процесі «владної трансформації» відіграв досвідчений алжирський дипломат, спеціальний представник Генсека ООН в Іраку Лахдар Брахімі. Спочатку Тимчасова правляча рада обрала президентом 81-літнього Пачачі, однак вже через півгодини він відмовився від такої честі під тим приводом, що частина членів ТПР вважають його «американською креатурою». Такі звинувачення виглядають доволі кумедними, оскільки без згоди американців жоден із них не міг би стати членом ТПР. Президент аль-Явер належить до відомого трьохмільйонного арабського племені шумерів, представники якого мешкають також у Сирії, Йорданії, Саудії та Кувейті. Аль-Явер також є племінником вождя цього племені в Іраку. З огляду на це, висловлюються сподівання, що його обрання президентом Іраку буде з прихильністю сприйняте сусідніми країнами. Новий президент Іраку за фахом інженер, отримав університетську освіту в США і є власником великої торгової компанії в Саудівській Аравії. Ще минулої п’ятниці члени ТПР обрали шиїта Айяда Алаві на пост прем’єр-міністра. Його обрання не було неприємною несподіванкою для американців, зважаючи на його співпрацю в минулому з ЦРУ. Алаві є лідером Партії національної злагоди, яку він створив у 1991 році. В опозицію до режиму С.Хусейна він перейшов ще на початку 70-х років.

Згідно з новим законом про управління державою, затвердженим у березні цього року, повноваження президента Іраку зводяться переважно до протокольних, в той час як реальна влада зосереджується в руках прем’єр-міністра. Новий уряд складається з 33-х міністрів, серед яких троє — міністри без портфеля. Хоча обраний президент і уряд є тимчасовими та мають скласти свої повноваження після проведення парламентських виборів у січні 2005 року, проте боротьба між основними етно-політичними угрупованнями — шиїтами, сунітами й курдами — за керівні посади протягом останніх місяців і тижнів була доволі жорсткою. Усі розуміють, що отримання владних повноважень навіть тимчасово, за півроку до загальних виборів, надасть додаткові можливості підготувати грунт для подальшої боротьби за легітимну й тривалу владу.

У своєму вітальному слові на церемонії представлення нового іракського керівництва Л.Брахімі повідомив про намір провести в Багдаді в липні широкий форум усього спектру політичних сил Іраку для започаткування національного діалогу та обговорення шляхів розбудови незалежної й суверенної іракської держави. Передбачається, що в рамках цього форуму буде обрано представницьку Тимчасову національну раду, яка перебере на себе певні законодавчі функції й контролюватиме роботу уряду. Зазначена рада має також ухвалити проект бюджету на 2005 рік.

Американці робили все можливе, щоб продемонструвати свій «нейтралітет» у призначенні президента та членів уряду. Коментуючи обрання президента й уряду в Іраку, президент США зазначив, що він особисто до цього не був причетним. За його словами, «призначення нового іракського уряду є додатковим кроком на шляху здійснення мрії мільйонів іракців про заснування суверенної держави з представницьким урядом, який захищатиме їхні права та задовольнятиме їхні потреби». При цьому Дж. Буш висловив сподівання, що під час наступного саміту НАТО в Стамбулі буде ухвалено рішення про відправлення військ Альянсу до Іраку. На відміну від стриманої реакції на призначення Тимчасової правлячої ради в минулому році, цього разу переважна більшість арабських країн одностайно висловила свою підтримку новообраному керівництву Іраку. Генеральний секретар Ліги арабських держав Амр Муса також привітав обрання аль-Явера президентом Іраку.

Стосовно терміну перебування іноземних військ на території Іраку, то на даний час це питання обговорюється в Раді Безпеки ООН у ході підготовки нової резолюції по Іраку. Під тиском більшості постійних членів РБ ООН і в умовах ускладнення ситуації в Іраку Вашингтон змушений погодитись на визначення кінцевого терміну перебування американських військ у Іраку. Зокрема, в проекті резолюції зазначається, що «повноваження багатонаціональних сил закінчуються після завершення політичного процесу, який приведе до демократичних виборів в Іраку згідно з новою конституцією».

На жаль, поки що поява нового уряду ніяк не впливає на стабілізацію ситуації в Іраку. 1 червня, в день офіційного представлення нового іракського керівництва, в різних частинах Іраку в ході сутичок iз окупаційними військами та в результаті вибухів загинуло щонайменше 15 і поранено десятки іракців. Беручи до уваги складність і непередбачуваність подій в Іраку, було б передчасно робити оптимістичні прогнози щодо можливого позитивного впливу призначення нового іракського керівництва на ситуацію в цій країні. Як відомо, після ухвалення на початку березня тимчасової конституції «рожеві мрії» про покращання не виправдались. Більше того, ситуація різко ускладнилась внаслідок виступу радикального шиїтського руху під проводом Моктади Садра. До того ж, виникли деякі обтяжливі обставини (скандали у в’язниці Абу-Греїб), які значно послабили довіру до іноземної присутності з боку іракського населення. За цих умов США намагаються звести до мінімуму силові функції, «відійти в тінь» і дати можливість ООН посилити свою роль у політичних, військових і економічних процесах в Іраку.

Легітимність нового тимчасового іракського керівництва досить умовна, але довіра до нього залежатиме від його активності в процесі нормалізації життя в Іраку. Багато залежатиме також від підтримки нового іракського керівництва з боку арабських і мусульманських країн, ООН і всього світового співтовариства. Багато сподівань покладається на три важливі форуми, які мають відбутися до кінця червня. Це саміт «великої вісімки» в Сі-Айленді (США) 8-9 червня, зустріч міністрів закордонних справ Організації Ісламська Конференція в Стамбулі 14 червня, саміт НАТО та його партнерів у Стамбулі в кінці червня. Головні теми, що поєднують ці три заходи, — Ірак і реформування Близького Сходу. Якщо учасникам цих зустрічей удасться дійти згоди із питань розв’язання іракської проблеми, то це створить позитивний контекст заключного акту передачі влади в руки іракського уряду 30 червня.