У бій ідуть консерватори
Політична криза, яка напередодні парламентських виборів охопила Іран, досягнула кульмінації. Конфронтація між двома впливовими політичними силами в країні — консерваторами та реформаторами — вийшла за межі «зачинених дверей» та вперше постала на розсуд громадськості. Заплановані на 20 лютого загальні вибори мають стати довгоочікуваною розв’язкою.
Втім, результати виборів деякі фахівці вже зараз називають очевидними. Після того, як Рада стражів (орган, що стежить за відповідністю політичного життя принципам ісламу) заборонила понад двом тисячам кандидатів, більшість з яких реформатори, брати участь у виборах. Реформаторські партії сприйняли це як «політичий замах». На знак протесту десятки кандидатів-реформаторів, яким вдалося пройти «кваліфікаційний відбір», зняли свої кандидатури та закликали громадськість бойкотувати вибори. Остаточно політичну рівновагу порушило останнє звернення президента-реформатора Мохаммада Хатамі, який закликав іранський народ взяти активну участь у парламентських виборах. У свою чергу, представники реформаторських партій патріотичний виступ президента назвали щонайменше «лицемірним». Мовляв, нечесно просити людей прийти на виборчі дільниці, знаючи, що в консерваторів практично немає конкурентів. Щоправда, деякі оглядачі останній виступ Хатамі віднесли до розряду політичної тактики компромісу. Чи міг Хатамі кинути виклик духовному лідерові країни аятоллі Алі Хаменеї, влада якого в Ірані необмежена, — питання риторичне. Адже напередодні Хаменеї чітко заявив, що парламентські вибори в Ірані відбудуться в призначений термін 20 лютого, тим самим відкидаючи заклики реформаторів відкласти голосування. Більше того, говорячи про масові відставки депутатів-реформаторів, духовний лідер недвозначно застеріг кандидатів від «різких політичних дій», заявивши, що усі, хто зазіхатиме на виборчий процес, постануть перед судом.
Отже, доля рефороматорів, які в нинішньому парламенті з 290 місць займали усі 210, сьогодні сумнівна. Експерти побоюються, що в меджлісі нового скликання картина буде цілком протилежною. Чотири роки тому після переконливої перемоги на виборах 2000 року реформатори обіцяли серію ефективних реформ, які в результаті себе не виправдали та розчарували більшість іранців. У низькому рівні життя просте населення готове звинувачувати президента- реформатора, який, на їхню думку, не зміг виправдати покладених на нього надій. Політичною апатією населення Ірану не забарили скористатися консерватори, які перейшли в контрнаступ, аби остаточно підірвати здатність реформаторів керувати країною. Зайнявши сьогодні оборонну позицію, реформатори готуються до того, що може виявитися для них вирішальним двобоєм. Самі реформатори, відомі своєю прозахідною орієнтацією, які першими розпочали процес так званої ісламської демократизації Ірану та виведення країни зі стану самоізоляції, якщо й готові залишити політичну сцену, то ненадовго.
