У колишніх радянських країнах бідність зростає

Після краху комуністичної системи правління в країнах колишнього Радянського Союзу бідність там зросла у десять разів, як сказано в доповіді Світового банку про бідність і нерівність у країнах Східної Єропи та Центральної Азії. Причому частка людей, які живуть за межею бідності встановленою банком як два долари на день, збільшилася до 21 відсотка у 1998 році проти 2 відсотків десять років тому, йдеться у доповіді «Перетворення повинні працювати для кожного».

Автори доповіді наголошують, що економічні показники у кожній екс-радянській республіці погіршилися за останні 10 років на 50 відсотків, тим часом як в інших країнах Східної Європи цей показник становить 15 відсотків. У Таджикистані 70 відсотків населення живе за межею бідності, у Росії — 20 відсотків, тим часом як у Чехії та Словенії лише 5 відостків. 10 років тому в цьому регіоні не було бідних, каже співавтор доповіді Ана Ревенга.

Світовий банк висловлює розчарування, що його позики у цей регіон на загальну суму $35 млрд не забезпечили плавного переходу до ринкової економіки. Віце-президент банку Йоганнес Лінн пояснює це тим, що слабкі уряди неефективно використовують ці позики. Водночас у передмові він наголошує, що метою доповіді СБ є не критика, а роздуми про те, як Світовий банк може працювати більш продуктивно із своїми клієнтами і партнерами, щоб зменшити бідність. Пан Лінн перерахував такі чинники бідності: незавершені реформи, корупція у вищих ешелонах влади, захоплення урядів впливовими діловими елітами. Через корупцію Світовий банк припинив надавати позики Білорусі та Туркменiстану.

Автори доповіді дають рецепт подолання бідності. Слід перш за все зміцнювати інституційні структури на всіх рівнях влади, місцевому і національному, щоб вони були підзвітними всьому суспільству. Такі інститути забезпечать основу функціонування демократичного суспільства, доброго управління і економічного зростання. У свою чергу, зростання, яке відтворює продуктивні сили і приводить до зростання реальної зарплати, є важливим і для зменшення бідності. Підтримання зростання залежатиме від завершення реформ і створення відкритих і конкурентоспроможних ринків. Інститути і економічне зростання забезпечать базу сталого і доступного усім добробуту поки суспільства гарантуатимуть, що люди мають здібності, необхідні для участі у ринку, а також існуватимуть механізми, які допомагатимуть тим, хто залишився за ринком.