Угорський лікнеп з євроінтеграції
Головний лобіст приєднання України до європейської спільноти — не державні органи країн Східної Європи, а їхні пересічні громадяни. Такий головний месидж Х Міжнародного форуму «Від Європи до Європи. Спільні знаменники євроатлантичної інтеграції», який завершився напередодні в угорському місті Сегед, що за сто вісімдесят кілометрів від Будапешта. Неофіційне гасло заходу: «Спільна Європа — наша спільна мета».
Свій євроінтеграційний шлях угорці вже пройшли: країна є членом ЄС майже рік, членом НАТО — майже шість, і тепер охоче ділиться досвідом із найближчими сусідами. Щоправда, досвід цей, за визнанням самих угорців, аж ніяк не солодкий: результатом проведення кардинальних соціально-економічних реформ, покликаних «підігнати» країну під стандарти Євросоюзу, стали грандіозна інфляція, різкий стрибок безробіття тощо. Що, зрозуміло, не могло служити переконанню народу в доцільності європейського членства.
У кулуарах конференції мудрі експерти пояснювали, що подібних «перегинів» нашій країні також не уникнути, але максимально їх «знеболити» цілком реально. Власне, заради цього й затіяні подібні зустрічі. А ось українські дипломати, акредитовані в Будапешті, охоче трактували істинну суть геополітичного месиджу. За їхніми запевненнями, наше членство в євроструктурах вигідне країнам південної та східної Європи мало не більше, ніж нам самим. Адже з розширенням кордону ЄС розширяється і «перша лінія», «крайньою» на якій опиниться вже Україна, а не та сама Угорщина. До того ж, залучення до Євросоюзу й НАТО сусідів — своєрідна «справа честі» для «країн-новобранців». Та й їхні економічні, соціальні, геополітичні та інші успіхи на тлі відстаючих побратимів виглядали б аж ніяк не так переконливо. Бiльше того, це вигідно і з огляду на реалізацію як національних інтересів, так і загальноєвропейських, наприклад, тих самих пріоритетів глобальної безпеки.
Позиція угорців, що акцентує на значущості нашого членства в ЄС, виявлялася навіть у дрібницях. На конференції вітчизняна делегація на особливому становищi, як спеціальний гість; більшість тез із виступів учасників звернені до присутніх українців. Серед вивішених збоку від президії національних прапорів країн-учасниць з українським прапором сусідять стяги ЄС і НАТО. Окремо акцентується важливість саме громадських, а не державних ініціатив. На підтвердження цієї тези сам захід його учасники схильні йменувати не звично «конференцією», а «громадським форумом». За словами організаторів в особі керівника сегедського Центру «За політику безпеки» Ласло Тота, «часто на континенті ключові ініціативи виходять від громадських організацій, традиційно більш чутливих до зміни соціальних настроїв й орієнтирів». Втім, на важливості міждержавних зв’язків, аж до формування міжпарламентських комісій, наполягають представники Сербії. Їхній досвід вдвічі складніший: непросто було проводити «європромоушн» після натовських бомбардувань.
Але набір «інтеграційних інструментів» аж ніяк не універсальний. Технологія, успішно застосована в одній країні, в іншій може виявитися провальною. Кардинальний злам у масовій свідомості пострадянських громадян, як і раніше, залишається головною перешкодою на шляху до ЄС й особливо до НАТО. Рік тому вирішальне «за» Будапешта стосовно членства в ЄС сказали на референдумі, який виявився, як висловилися вітчизняні дипломати, «великою авантюрою». Від краху врятувала… буква закону, що затверджує досить низький поріг мінімально необхідної явки. Вітчизняне законодавство таке волевиявлення просто б не визнало.
Саме пропагандистській кампанії на підготовчому до вступу етапі приділили найбільше уваги. Ставку зробили на молодь. Втім, слова «пропаганда» старанно уникали, пояснюючи: технологія популяризації європейських ідей навіть віддалено не нагадувала комуністичне «промивання мозків». А ось із переконанням представників старшого покоління, особливо з жителями сільських районів, виникли проблеми. Тут традиційні аргументи, наприклад, про боротьбу з тероризмом, не діяли, тому використали найекзотичніші, аж до екологічних, про «глобальну безпеку довкiлля». Втім, державна політика таки випередила масову свідомість: країна вже рік як у ЄС, а її громадяни (згідно з соціологічними вимірами) ніяк не можуть до цього звикнути.
А ось, на переконання Ласло Тота, який є головним організатором і натхненником форуму, «єдино вірна запорука успіху — в міцних громадських, міжнаціональних зв’язках, у тому числі бізнесових». «Європейці повинні довіряти одне одному, вибудовувати спільну систему цінностей і координат, в яких мова бізнесу зрозуміліша за інші. Тоді дилема «світ у Європі чи Європа у світі» перестане бути такою», — зазначив Тот.
