Украдені «скріпи» для «русского мира»

Газета «День» неодноразово писала, що російська історія в сучасному викладі не може, щоб не зазіхнути на минуле сусідів, щоб довести нібито історичну першість Москви. Проте є проблема.

«Киев — мать городов руських». І цей запис у літописі ніяк вилучити не можна. Тоді сучасні російські можновладці й історики, що їх обслуговують, вирішили, що можна вписати в російську історію київських князів і оголосити їх росіянами. Власне, причинам цієї масштабної фальсифікації якраз присвячена книжка з Бібліотеки «Дня» — «Сила м’якого знака, або Повернення Руської правди» (видавництво ТОВ «Українська прес-група», Київ-2015).

Наступним кроком стала відмова від загальноприйнятої в науці назви Київська Русь. Її замінили  на Древню Русь. Продовженням історичного грабунку стало привласнення князя Володимира. Усе в ньому влаштовує московську владу. І Русь хрестив, і об’єднав слов’янські землі, і ще багато чого зробив. Одна проблема — сидів князь на київському престолі.

Якщо з цим зробити нічого не можна, то можна замовчати. Ось поставимо пам’ятник у Москві, і ніхто не запитає, чий князь. А запитають, так розповімо підвідомчому народові, що Русь хрестив. Дрібничку, в якому місті жив князь, можна опустити. Як і ще один маленький факт, що села боярина Кучки під назвою Москва тоді взагалі не було.

Усе це в Росії нікого не зупиняє. Наказано відкрити пам’ятник князеві Володимиру на День народної єдності. Передбачається присутність самого начальника держави російської. За його вказівкою і здійснюється історична крадіжка. І можна сказати, що таким чином в буквальному розумінні вкрадена історія набуває монументальних рис. 

Деградація Росії почалася не сьогодні. Коли замість своєї історії крадуть чужу, а це ще царі робили, ця держава не має перспективи. І тим більше не можна довго зв’язувати її такими ж краденими «скріпами». Неміцна конструкція виходить.