Від ненависті до кохання...
Росія та НАТО обмінюватимуться розвідданими
Днями на італійському курорті Таорміна на Сицилії відбулася щорічна зустріч міністрів країн- членів НАТО, у рамках якої пройшло чергове засідання ради Росія — НАТО. Із огляду на різні геополітичні цілі, відносини між Росією та Альянсом завжди вирізнялися особливим підтекстом. Але, якщо раніше РФ була досить активним антагоністом атлантичного блоку, то тепер у відносинах між колишніми суперниками відбувається значне потепління.
Цьогорічна сицилійська програма керівника російської делегації Сергія Іванова проходила під знаком участі Росії у натівській операції «Спільні зусилля» відповідно до програми антитерористичного патрулювання Середземного моря. Спеціально для цього у порт Мессіни прибув російський крейсер «Москва» з двома малими кораблями, які до червня разом із натівськими силами будуть відпрацьовувати сумісність зв’язку та інших систем. Ці координаційні роботи є завершальним етапом підготовки до виконання проголошеного раніше спільного завдання Росії та НАТО — боротьби проти тероризму. І якщо колись подібна присутність російських ВМС у порту країни-члена Альянсу була дуже малоймовірною і, швидше за все, означала б початок військових дій, то вже нині представники НАТО вбачають у цьому позитивний крок зі сторони російського керівництва. Так, за словами генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера: «Російські кораблі в порту Мессіни — переконливий сигнал про намір розвивати партнерство».
І дійсно, останнім часом у діалозі колишніх ворогів дедалі частіше можна спостерігати ознаки якщо не дружби, то, вже напевно, приятельської приязні. Кремль, який у 2004 році після чергового розширення НАТО на схід, відкрито звинувачував Альянс у загрозі інтересам російської безпеки, поступово і досить радикально змінює градус відносин. Зокрема, вже у грудні 2005 року після чергової зустрічі Росія — НАТО міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що незважаючи на існуючі розбіжності у відносинах між НАТО та РФ, вони «нині є далекими від споглядання один одного крізь приціли». А на нещодавній міжнародній конференції з питань безпеки у Мюнхені російський віце-прем’єр та міністр оборони Сергій Іванов заявив, що головним завданням для обох сторін «є перетворення механізму ради Росія — НАТО із політичного фактору, який вже відіграє значну роль у формуванні духу сучасної системи міжнародних відносин, на фактор, що визначає практичні дії Росії та Північноатлантичного альянсу у силовій сфері». Іншими словами, закликав перейти від «дипломатичних балачок» до конкретних справ.
Наслідком цих кроків уже є динамічний розвиток співробітництва у галузі боротьби з тероризмом, зокрема й згаданий вище цьогорічний візит російських ВМС до Італії. Але далі — більше. Днями офіційні представники НАТО повідомили, що Альянс та Росія вперше за свою історію розпочнуть здійснювати обмін секретною розвідувальною інформацією при здійснені спільного патрулювання маршрутів судноплавства у Середземному морі, що на їхню думку є відчутною зміною у стосунках. За словами представника НАТО зі зв’язків із громадськістю Джеймса Аппатурая: «Це є важливим та безпрецедентним кроком у налагоджуванні практичної взаємодії з Росією і показує, що ми можемо працювати разом». Окрім співпраці у галузі боротьби з тероризмом Росія та Північноатлантичний альянс уже ведуть переговори про можливість створення єдиної системи ППО та контролю за повітряно-космічним простором на кордоні між РФ та країнами-членами Альянсу.
Із огляду на таку активізацію російсько-натівської співпраці як мінімум дивними виглядають заяви російських високопосадовців, у яких вони активно критикують Україну за її намір у майбутньому стати членом НАТО. І не тільки критикують, а ще й постійно погрожують розірванням усіляких добросусідських відносин у багатьох напрямках, зокрема й у галузі співпраці військово-промислових комплексів. Наприклад, той же С. Лавров наприкінці минулого року заявляв, що «можливе членство України в НАТО — це її внутрішня справа, але воно обов’язково викличе коригування російсько-українських відносин». Але якщо раніше подібні заяви можна було обґрунтувати геополітичним протистоянням між РФ та Північноатлантичним альянсом, то зараз для них є тільки одне розумне пояснення — російські «імперські» геополітичні апетити, які залишилися у спадок від колишнього політичного утворення, що внаслідок непомірності тих же апетитів і розпалося...
