«Відновлення історичної справедливості»

Схоже, що в історичному протистоянні з Росією Україні вдалося виграти одну важливу битву. Вперше главу Української держави запрошено для участі в церемонії святкування висадки союзних військ у Нормандії. Як писав «День», запрошення російського президента Володимира Путіна на цей захід викликало обурення у французької громадськості. Видатний вчений, академік Французької академії наук Ален Безансон сказав «Дню», що він вважає «запрошення Путіну відвідати D. Day це - сором». На його думку, краще було б запросити президента України на цю церемонію. Адже, з одного боку, це відбувається в той момент, коли Росія окупувала Крим у порушення всіх норм міжнародного права та двосторонніх угод з Україною. Окрім того, Москва продовжує дестабілізувати ситуацію на сході нашої країни, попри досягнуті Женевські домовленості. Для всього світу є очевидним втручанням Росії у внутрішні справи України.

Також треба нагадати, що Володимир Путін намагається постійно наголошувати, що саме російський народ є переможцем у Другій світовій війні. Хоча найбільших жертв у цій війні зазнали українці та білоруси. Тим не менш хазяїн Кремля заявляє, що росіяни і без українців справилися б з нацистами.

Тому для українців знаковою є заява французького президента Франсуа Олланд, який у вівторок від імені французького народу тепло привітав новообраного президента Петра Порошенка і запросив його до Франції, для участі у церемонії святкування висадки союзних військ у Нормандії 6 червня 2014.

Але, якзазначила головний редактор газети «День» Лариса Івшина в ефірі телеканала «112 Україна», для нас це вельми важливо, бо не лише Росія спадкоємниця перемоги у Другій світовій та Вітчизняній війні, а й Білорусь. «Якщо туди запрошують Путіна, то я не бачу жодної причини не запросити Лукашенка після всього того, що Путін зробив в Україні він виглядає, на мій погляд, гірше, ніж Лукашенко, який був ніби довгий час ізгоєм у цієї частини Європи», — наголосила вона.

Однак, на тлі цієї, здавалось, гарної новини вчорашній день знову поставив питання, чому у Нормандії мають приймати Путіна. Адже саме з російської зброї, яка поступає через російський кордон, в Україні терористи, багато з яких є громадянами Росії, вбивають українців, нападають на військові частини. Учора військово-транспортний вертоліт із 13 людьми на борту було збито російським ПЗРК. І Росія попри заклики міжнародної спільноти та женевську домовленість зовсім не збирається впливати на сепаратистів-терористів і  більше того, припинити постачання зброї в Україну. І тепер доходить до того, що президент Франції буде приймати Путіна і з ним обговорювати українську кризу, хоча насправді мова йде про російську агресію.

«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати рішення Олланда запросити українського президента на цю церемонію.

«ФРАНЦУЗИ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО УКРАЇНУ ТРЕБА ПРИЙМАТИ В ЄВРОПЕЙСЬКУ РОДИНУ НАРОДІВ»

Юрій КОЧУБЕЙ, екс-посол України у Франції:

— Це позитив, що Порошенка запросили на ці заходи. Свого часу, будучи послом у Франції, я виступав за тезу, що Україна є учасником антигітлерівської коаліції. Це було 1994 року. Тоді ми брали активну участь у маніфестації, яка називалась «Армада свободи» і відбувалась у місті Руан, там, де спалили Жанну д’Арк. Тоді майже всі країни, які брали участь у антигітлерівській коаліції, були присутні на цій маніфестації своїми військовими кораблями. Україну в цьому заході представляв фрегат «Гетьман Сагайдачний».

І у той час я намагався все робити, щоб нас вважали учасниками антигітлерівської коаліції, хоча й були частиною Радянського Союзу, коли відбувалася висадка в Нормандії.

А що стосується того, що запрошення Україні надійшло в останній момент? Мені здається, вони взагалі не хотіли. На мою думку, від самого початку нам треба було поставити питання, що ми теж хочемо брати участь у цих заходах і хай би попробували нам сказати «ні».

Я вже наводив приклад, як ми робили це 1994 року. Французи трішечки лукавлять. І якщо французька громадськість наполягла на тому, що Олланд запросив Порошенка, то французи зрозуміли, що треба Україну приймати в європейську родину народів. І для цього треба працювати.

До речі, 1995 року, коли відзначали 50-ту річницю завершення війни, я знову добився, що ми як члени антигітлерівської коаліції взяли участь у маніфестації біля Тріумфальної арки. Тобто Україна була в числі країн, яку визнавали, що вона зробила великий внесок у перемогу в Другій світовій війні.

Анджей ШЕПТИЦЬКИЙ, аналітик Інституту міжнародних відносин Варшавського університету:

— Це не дуже добре рішення Олланда — запросити Порошенка. Це питання вшанування жертв, зокрема й Радянської армії, яка була однією з головних сил під час боротьби з Німеччиною. У цій політичній ситуації, коли Росія розпочала агресивну війну зі своїм сусідом, краще було б не запрошувати Путіна. А якщо вже запросили, дати йому зрозуміти, що краще б він не приїжджав.

Хоча Україна і визнала Росію правонаступницею СРСР і не є рівноправним з РФ спадкоємцем СРСР. Але потрібно на ці події запрошувати всіх членів антигітлерівської коаліції. У такому разі французам слід було запрошувати українців, білорусів. І тут є радше політичний контекст — намагання Франції мати добрі відносини з Росією.

— Що означає для Польщі те, що Порошенко здійснить перший закордонний візит у вашу країну?

— Це — чіткий сигнал з боку нового українського президента. Перший візит після зміни влади, не тільки після революції — це політичний сигнал про якісь пріоритети. Пам’ятаємо, що Ющенко перший візит здійснив до Москви, Янукович — до Брюсселя.

Порошенко показує, що для України сусідські відносини дуже важливі. Мені особисто подобається те, що Україна визнає роль, яку Польща відігравала і відіграє як союзник Україні в Європейському Союзі, особливо під час Євромайдану.

Що ж до зустрічі трьох президентів: Петра Порошенка, Барака Обами і Броніслава Коморовського на польській землі то, на мою думку, є визнанням ролі Польщі як координатора в регіоні.

«ЗАПРОШЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА — ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ»

Галя АКЕРМАН, директор російського бюро журналу Politique Diplomatique:

— Тут було багато різних прохань до Олланда від різних відомих діячів запросити президента України на церемонію висадки союзницьких військ у Нормандії. Загалом, було лобіювання ідеї, яку донесли Олландові, і далі це було повністю його рішення.

І аргумент був дуже простим: Росія, звичайно, є правонаступником Радянського Союзу. Але йдеться про офіційні зобов’язання СРСР. Проте вона не може одна приватизувати перемогу всього радянського народу, тобто всіх народів, які складали Радянський Союз. І Україна як друга за кількістю населення колишнього Радянського Союзу, як країна, на всій території якої були тяжкі бої, зазнала втрат пропорційно більших, ніж навіть втрати Росії. За різними оцінками, під час Другої світової війни загинуло щонайменше 8 млн українців. За результатами війни Україна і Білорусь разом з СРСР отримали місця в ООН як країни-переможці. Видається просто логічним не забувати про цей внесок у спільну перемогу українського народу. Запрошення українського президента — відновлення історичної справедливості. І це особливо важливо напередодні неступного року, коли святкуватиметься 80-річчя великої перемоги. Дуже важливо, щоб Україна як рівноправна велика країна брала участь у всіх цих святкуваннях.

— Як у Франції нині сприймають Путіна, якого запросили на ці святкування, тоді як Росія стала агресором, окупувавши Крим, і що стоїть за подіями на сході України, дестабілізуючи там ситуацію?

— Більшість французького суспільства не має власної думки щодо цього. Але телебачення не веде проросійської лінії. Я гадаю, що люди чудово розуміють, що це російське втручання. Інша річ, що тут є сильне проросійське лобі, яке вважає, що анексія Криму — це цілком законно, тому що Крим був російським. Насправді історію мало хто знає. Українська ситуація досить складна, її мало хто розуміє. Тому я гадаю, що для більшості людей конфлікт в Україні — це щось досить віддалене. А щодо політичної еліти, то, звичайно, вона дуже розділена на тих, хто вважає, що Росія потрібна Франції, з Росією треба будувати бізнес тощо, і тих, хто вважає, що це неприпустимо. На щастя, мені здається, що нинішній уряд все ж таки займає досить принципову позицію щодо цієї агресії і стоїть в цьому питанні не на боці Росії, а, скоріше, на боці України. Незважаючи на це «Містралі», очевидно, все ж таки передадуть російській стороні.

— На перший погляд, це видається хабарем Росії Саркозі, за те, що не було виконано всі шість пунктів угоди Саркозі-Медведєв щодо врегулювання російсько-грузинського конфлікту.

— Саме так. Звичайно, саме підписання контракту на постачання «Містралів» було великою помилкою. Контракт готувався ще 2007 року до грузинської війни за Медведєва. Тут був прем’єр-міністр Фійон, який завжди займав проросійську позицію. І тоді Франція подібно до США намагалася проводити свою політику перезавантаження з Росією. Але відбулася грузинська війна, і тоді не можна було підписувати контракт. Але Саркозі дав обіцянки, які так і не було виконано, росіяни просто перехитрили. З другого боку, все ж таки Саркозі вдалося врятувати Грузію від повного захоплення російськими військами.

Верфі знали, що є велике комерційне замовлення, і його забрати було непросто. А тепер взагалі пізно, кораблі побудовано. Це дуже сильний політичний жест, і дуже невигідно економічно сьогодні взяти і демонстративно відмовитися від цього контракту.

Ба більше, тут здійметься буча. Олланд дуже слабкий президент. Він може зробити такий символічний жест: запросити Порошенка, тому що це не несе жодних економічних наслідків. Але за ситуації, коли в країні велике безробіття, коли на виборах до Європарламенту його соцпартія здобула 13 відсотків і коли його власна популярність опустилася до 17 відсотків. Я гадаю, що це викличе велику хвилю невдоволення в суспільстві, якому не хочеться збільшувати дефіцит, втрачати двомільярдне замовлення, можливо, платити штраф і довго судитися в міжнародних судах. Якби це був сильний популярний уряд, то він, напевно, міг би на це піти. Але Олланд сьогодні, вибачите на слові, ганчірка. Я гадаю, йому важко зробити такий крок і легко зробити жест, який його ні до чого не зобов’язує.

«ЯСКРАВИЙ СИГНАЛ ПОЛІТИЧНОЇ ПІДТРИМКИ УКРАЇНИ З БОКУ ФРАНЦІЇ»

Тетяна КАСТУЄВА-ЖАН, керівник програми Russie/NEI.Visions у Французькому інституті міжнародних відносин:

— Я вважаю, що рішення запросити новообраного президента України — це передусім яскравий сигнал політичної підтримки Україні з боку Франції і Заходу загалом, оскільки на церемонії будуть присутні лідери багатьох країн. Це також яскраво виражена надія, що відкрито шлях для виходу з гострої фази кризи. Окрім того, можливо, французькому лідерові хочеться відіграти особливу роль на цьому етапі, коли Франція стане першою країною, яку відвідає український лідер і де він перетнеться з Путіним, адже 2008 року Ніколя Саркозі відіграв особливу роль у кризі Росія-Грузія.

На зустрічі світові лідери, окрім самого Олланда, не планують окремих двосторонніх зустрічей із Путіним, і ходять чутки, що вони не хочуть фотографуватися з ним тощо. Але перебуваючи на одному заході, важко уникнути зустрічі віч-на-віч. Мені здається, піддавати Путіна остракізму чи напівбойкоту під час заходу, тоді як його було запрошено і він представляє Росію, що зазнала великих жертв під час Великої вітчизняної і яка не зводиться лише до її лідера, — це якась половинчаста і навіть дещо дитяча стратегія. Краще скористатися нагодою для прямої, нехай навіть і неприємної, розмови. Світовим лідерам з Путіним доведеться й надалі мати справу і вести перемовини, й не лише щодо України, а й щодо Ірану, Сирії тощо.