Віртуальна політика проти аксіом світової економіки
Ми стали свідками початку третього раунду протестів проти глобалізації. Сіетл першим зазнав облоги. Нині демонстранти проявляють активність у Вашингтоні, де вони скандують проти МВФ і Світового банку. Тисячі демонстрантiв виступають за права людини, права жінок, права трансвеститів, права праці, екологічні права, розв’язання антивоєнних проблем, права Тибету, виставляють масу інших вимог. Ознайомлювальний візит на інтернетівську сторінку демонстрантiв приголомшує палітрою питань на порядку денному, де є навіть статут анархістів.
Вражає тут не кількість манiфестантiв, а саме здатність зібрати і мобілізувати настiльки різні рухи, підпорядкувавши їх єдиній меті. Чи варто реагувати на ці заклики серйозно? Чи є ці протести відображенням загального несприйняття тенденцій світової економіки, чи це лише добре організоване «зборище» тих, хто не здатен мати підтримку демократичним способом?
Демонстрації у Вашингтоні, безумовно, привернуть увагу світової громадськості — в ролі кращого шоу в місті. Однак нiщо не повинно змінити наших переконань у здоровому економічному підході, зокрема, коли йдеться про організацію світової економіки. Рушійна сила демонстрантів — за лаштунками, але не зовсiм поза видимістю — профспілки Америки, організація, яка прискіпливо ставиться до вільної торгівлі, до всього, що працює на глобальний вільний ринок. Цей факт змушує нас задуматися про мотиви вашингтонських виступів.
Коли боси профспілок видають себе за інтернаціоналістів, їм не можна вірити. У їхніх інтересах — підвищити стандарти праці за межами Америки, щоб робітники бідних країн — внаслідок неокупності для своїх роботодавців — втрачали роботу. Політичні лідери в бідних країнах нарешті почали розуміти, хто їхні головні вороги. Це — прихильники «справедливої торгівлі» у США, профспілки, а також захисники навколишнього середовища.
Цього разу гнів протестів був спрямований проти МВФ і Світового банку.
Демонстранти надзвичайно невиразні, хоча всі їхні заяви можна охарактеризувати так: чотири великих «ні». А саме:
— Ні — програмам МВФ, які завдають шкоди робітником і бідним. Як цього уникнути? Їхня відповідь: страхування на випадок банкрутства, обмеження кредитування, експансія соціальних програм, контроль капіталу. Проте багато бідних країни ледь оговталися від запровадження таких рішень. Видається прикрим повернення розвитку у зворотний бік тими самими методами, які себе так i не виправдали.
— Ні — забрудненню навколишнього середовища. Демонстранти уявляють собі світ з вітряками навкруги і щасливими фермерами зі своїми віслюками, які живуть у злагоді з відроджуваною природою. Дуже симпатично, але призведе це, на жаль, до поголовної бідності.
— Ні — боргам. Демонстранти бажають звільнити найбідніші з країн від нестерпних і нищівних фінансових боргів. Добре, давайте пробачимо всі борги. Замість того ми маємо «отримати» адекватне державне правління, а не просто угоду, яка ні до чого не зобов’язує, яка тільки погіршить кредитний рейтинг цих бідних країн і тим самим обмежить надходження інвестицій, позбавляючи їх можливості поліпшити своє економічне становище. Демонстранти не хочуть визнати важливість такого обміну умовами. Вони бачать світ, у якому країни самокеровані на основі своїх потреб і пріоритетів. Для пікетерів не є переконливим той факт, що беззаконня — це закон правління в багатьох бідних країнах. Вони не беруть до уваги, що постановка умов у цих випадках забезпечує мінімум стабільності і прогресу.
— Ні — секретним організаціям. Демонстрантам незрозуміло, чому МВФ не проводить міських засідань, чому Світовий Банк ігнорує всі недержавні організації у світі чи хоч би не прислухається до їхньої думки.
Звідки весь цей переполох у такій заможній Америці? Відповідь: робітники, незважаючи на наявність величезного кредиту і вибору робіт на ринку праці, залишаються чутливими до подій останніх 20-ти років, які асоціюються для них зі скороченням робочих місць, дерегулюванням, реструктуризацією. Зараз дуже легко отримати роботу чи знайти нову. Вони ж, однак, переконані, що гарних і надійних місць уже немає і що за це відповідальні зажерливі міжнародні корпорації, а зокрема, боси, сховані за дверима, ті, хто безтурботно вершать долі людей і стають через це неймовірно багатими.
Нова Економіка, звичайно, важлива для ефекту в економіці, але це також зумовлює реорганізацію, зміни і тиск на тих, у кого не виявилося достатнього потенціалу, аби пристосуватися до змін. Для багатьох людей Нова Економіка здається доречною тільки для молодих — переможців.
Події в Сіетлі та Вашингтоні дають підстави зазначати таке: якщо подивитися на світ як на село CNN, то Інтернет просунувся на багато кроків уперед. Можливість організовувати і організовуватися по Інтернету неймовірна. Інтернет — майбутнє для різноманітних активістів і платформа для мобілізації, і це тільки нині стає очевидним. Ми — сучасники народження так званої безпосередньої демократії, не баченої раніше. Завдяки Інтернету відходять у минуле традиційні політичні партії, як і банківські філіали та книгарні. «Віртуальна політика», незалежно від того, якої форми вона набуде, вже на порозі.
