Вітер змін у православ’ї
У Стамбулі (Константинополь) завершився Собор Глав і представників Помісних православних церков, які, на запрошення Вселенського патріарха Варфоломея I зібралися для розгляду проблеми Єрусалимського патріарха Іринея I. Перед тим, як уже повідомлялося, ієрархи Єрусалимської церкви бiльшiстю голосів позбавили влади свого ієрарха, звинувативши його в незаконному і таємному продажі землі в Старому Єрусалимі (вартість ділянки — 1 млн. доларів). Константинопольський Собор був дуже представницьким — були присутні посланники всіх православних церков, які існують у світі.
Варто зазначити, що такі збори провідних православних ієрархів — явище аж ніяк не часте. Про періодичність християнських соборів можна судити хоча б із того, що останній Вселенський собор відбувся 787 року. Екстраординарним можна вважати також «порядок денний» і прийняту ухвалу. Бо без спеціальних досліджень важко пригадати останній собор, на якому обговорювалася б поведінка, вчинки патріарха однієї з незалежних церков, тим більше — Єрусалимської церкви, яка вважається матір’ю всіх інших церков. Ще більш дивним є вердикт Стамбульського собору: 1) погодитися з ухвалою єрусалимської ієрархії про усунення з «посади» патріарха Іринея I; 2) виключити його з диптихів, тобто зі «списків» предстоятелів усіх православних церков, за здоров’я яких моляться в храмах православні всього світу.
Варто навести деякі додаткові пояснення. Іриней визнаний винним не тільки в тому, що таємно продав ділянку «святої землі». Річ у тім, що право власності на єрусалимські землі — це одне із надзвичайно складних і болісних питань, які вже декілька років дискутуються урядами Ізраїлю та Палестини і повинні стати частиною можливого урегулювання. Треба брати до уваги й те, що більшість православних віруючих (їх разом близько 100 тис.) Єрусалимського патріархату — араби, а землю було продано американському євреєві. Араби вбачають у цьому політичну акцію і навіть зраду. До того ж усі східні православні ієрархи також симпатизують арабам, а не ізраїльтянам — звідси, очевидно, та одноголосність, із якою Єрусалимського патріарха усунули — на всіх рівнях — від патріаршества.
Що буде далі? У Єрусалимській церкві буде обрано так званого місцеблюстителя патріаршого престолу (тимчасового заступника патріарха) і почнеться підготовка до виборів нового предстоятеля. Передбачається, що це внутрішня справа церкви, хоча можна прогнозувати тиск з боку інших церков — Грецької, Російської, а також, безперечно — Всесвітнього патріарха. І це не дивно — статус Єрусалимської церкви дуже високий, бо вона є головною хранителькою Гробу Господнього. Можливо, саме з цієї причини ситуація в Єрусалимській церкві привернула таку пильну увагу багатьох західних ЗМІ.
Оптимісти, безперечно, можуть вважати недавній Константинопольський (Стамбульський) собор першою звісточкою реанімації застиглого в нерухомості всеправославного життя. Те, що високі ієрархи негайно з’їхалися на запрошення Вселенського патріарха для того, щоб «втрутитися в справи» незалежної православної церкви — багато чого варте! Можливо, що нам давно потрібно запросити до Києва предстоятелів усіх православних церков заради того, щоб вони дали відповідь на одне- єдине «просте» запитання: «Чи гідне українське православ’я статусу Автокефальної церкви чи ні?»
