Вiйна без перспективи
Окрім Рамалли, де і розташована штаб-квартира Арафата, ізраїльтяни зайняли ще ряд палестинських міст. Розширити свій наступ Ізраїль вирішив після двох нових потужних вибухів — у Хайфі та в одному з поселень на Західному Березі ріки Йордан. Жертвами акцій стали 17 осіб. Близько 60 танків увійшли в розташоване на Західному Березі місто Калькілья, яке було позбавлене водопостачання та електренергії. Танки увійшли також і в місто Віфлеєм, зайнявши позиції за півкілометра від Храму Різдва. Закритою воєнною зоною у неділю ізраїльтяни оголосили Рамаллу. Ізраїльські військові висунули вимогу, аби всі журналісти залишили місто. Попри це Ясіру Арафату вдалося зустрітися з представниками мас-медіа прямо в оточеній споруді. Він заявив про свою готовність іти до перемир’я, але для цього Шарону слід було б виконати резолюції Ради Безпеки і «прпинити окупацію» палестинських земель. В Ізраїлi між тим більше не налаштовані прислухатися до арафатівських закликів. Аріель Шарон зізнався, що рзглянув би схвалений арабськими лідерами на минулому тижні «саудівський мирний план», якби його запросив до Вашингтона американський президент Джордж Буш. Тепер про врегулювання мова більше не йде...
Зрозуміти, чого прагне ізраїльський прем’єр-мністр, теж не так просто. Очевидне підтримання Шароном власного реноме як жорсткого праворадикального політика. В Ізраїлі зараз досить популярні і сильні ідеї воєнного протистояння з палестинським екстремізмом. А історія вже не раз засвідчувала, як Аріель Шарон йшов «на повідку» громадської думки. Власне, останнє 18-місячне ізраїльсько-палестинське протистояння і сталося завдяки старанням тоді ще просто депутата Шарона, який відвідав священну як для іудеїв, так і для мусульман Храмову гору в 2000 році. Пробачити цього ізраїльському праворадикальному політику палестинці не змогли. Через півроку Аріель Шарон стає прем’єр- міністром, заміщуючи на цій посаді більш поступливого у переговорах з Арафатом Ехуда Барака. Цілком імовірно, що Ізраїль у воєнний спосіб намагається натиснути на палестинців, аби потім якщо і йти на переговори з Арафатом, то тільки тоді, коли керівництво Автономії змушене буде погоджуватись на будь-які ізраїльські умови.
Отож, на Близькому Сході — війна? Досить дивна війна. Протистоять у ній дві абсолютно нерівні сили. Автомати палестинців навряд чи зможуть скласти конкуренцію ізраїльській бронетехніці. Але ще не винайдено і адекватної зброї проти терористичних акцій, які на своє озброєння взяли палестинські бойовики.
