Внутрiшньополiтичний «тендер» Євросоюзу
У Берліні завершилась Міжнародна виставка авіації і космонавтики, яка поховала надії України й Росії, пов’язані з проектом АН-7Х — військово- транспортного літака спільної розробки, якій довгий час симпатизував німецький уряд. Переможцем став європейський консорціум «Ейрбас» з моделлю А400М. Ще за два дні до цього впливова газета «Вельт», з посиланням на інформаційні джерела в Міністерстві оборони ФРН, писала, що перевага віддається «Антонову». Підкреслювалося, що однією з головних причин є вартість українсько- російського ВТЛ. Для придбання нової моделі транспортного літака Міноборони має 12,9 млрд. марок. За розрахунками, їх вистачає на закупівлю 56-ти А400М або ж 70-ти АН- 7Х. Однак гору взяли міркування, які насамперед стосуються внутрішньої політики Європейського Союзу.
Тиск з боку Франції і Великої Британії виявився сильнішим за зацікавленість Берліна у поглибленні зв’язків з Україною. Не секрет, що одним із чинників інтересу до Антонова було прагнення Німеччини залучити колишню радянську республіку до більш тісного співробітництва із західноєвропейськими оборонними структурами (особливо беручи до уваги інтерес Києва до НАТО) і вивести її з орбіти російського впливу.
Після приходу до влади уряду Герхарда Шрьодера у відносинах між Францією і ФРН настало відчутне похолодання. Взаєморозуміння і симпатії, які характеризували контакти Коля з Міттераном, у нового німецького канцлера з президентом Франції Жаком Шираком і прем’єр-міністром Ліонелем Жоспеном не вийшло. Зниження ж обертів німецько-французького «двигуна» європейської інтеграції впливає негативним чином на сам розвиток Євросоюзу, особливо напередодні запланованого його розширення на Схід. Були необхідні нові імпульси, і одним із них стало рішення на користь «Ейрбасу», штаб-квартира якого розташована у французькому місті Тулуза. Що ж до Великої Британії, то після згоди Лондона взяти участь у створенні західноєвропейського військово- транспортного літака, продовжувати фаворизувати спільний проект Антонова Берліну було просто не під силу: англійська холодність щодо будь-якого європейського задуму вже давно стала притчею во язицех і відкидати простягнуту Альбіоном руку було б самогубством для усього Європейського Союзу.
Отже А400М став переможцем. Німеччина виявила бажання закупити 75 машин, Франція — 50. А400М має замінити застарілі американські літаки Hercules (З-130) і Transall (З-160). Машину, розмахом крил 42,4 м, довжиною 42,2 м і висотою 14,7 м буде оснащено чотирма двигунами Turboprop (новинкою «Ейрбас»). Її вага досягатиме 130 тонн при вантажопідйомності 37 тонн. При порівнянні з «Геркулесом» європейська модель має деякі переваги: 356 куб. м вантажного відсіку майже вдвічі перевищують можливості американського суперника. При завантаженні 23,5 тонн А400М може здійснити переліт у 5700 кілометрів, «Геркулес» — 4800. Щоправда, при завантаженні більше 30 тонн А400М потребуватиме дозаправки при відстанях, що перевищують 4400 км, яку може бути здійснено під час польоту. Ціна машини коливається між $80 і 85 млн. — значно вище, ніж АН7Х (близько $50 млн.).
Прийняте на французько-німецькому саміті рішення привітав німецький член консорціуму «Ейрбас» DaimlerChrysler Aerospace (DASA). Один із представників DASA заявив, що завдяки А400М у німецькому авіаційному секторі буде створено 10 тис. нових робочих місць.
Клаус Ніттінгер, керівник одного з підприємств «Роллс Ройсу» з виробництва двигунів у Німеччині, заявив на Міжнародній виставці авіації та космонавтики: «У недалекому майбутньому російські виробники двигунів не зможуть становити собою серйозну конкуренцію на міжнародному ринку». Схоже, що Україні слід віднести цю думку і на свій рахунок.
