Войовничі танці

У день розіграшів і обдурених російські депутати з нижньої палати Федеральних зборів вирішили зайнятися вкрай серйозною справою. Причому звичною. Не встигли відійти від слухань вiдносно долі невизнаних територій і войовничої риторики захисників права народів на самовизначення, як занепокоїлися відносинами з південно-західним сусідом.

Привід досить істотний. За рік, 1 квітня 2009 р., закінчується час дії Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ та Україною. Термін його дії буде автоматично пролонговано, якщо за півроку жодна зі сторін не заявить про бажання припинити його дію. Ось у деяких депутатів і зачесалися руки запропонувати оголосити про бажання у вигляді слухань на тему «Стан російсько-українських відносин і виконання зобов’язань за Договором про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ та Україною».

Початок, як звичайно, поклав московський градоначальник Юрій Лужков. Саме він запропонував почати переглядати договір з Україною, якщо, по-перше, посміє вступити в НАТО або почне хоч якісь дії на цьому шляху, по- друге, надумається вимагати відходу Чорноморського флоту з Севастополя. Сигнал було почуто, у Думі почали думати... і придумали. Великий друг нашої країни заступник голови комітету у справах СНД Костянтин Затулін сказав, що один із варіантів проекту рекомендацій щодо підсумків слухань пропонує «вихід Росії з договору в зв’язку з його фактичним невиконанням Україною». Інші варіанти пропонують: вийти з договору з Україною через недотримання Києвом статті 12, що стосується забезпечення прав національних меншин; продовжити договір, почавши консультації з виправлення відступів від нього; продовжити договір за умови внесення в нього доповнень. Зокрема, Росія може пролонгувати договір, якщо Київ погодиться продовжити угоди щодо базування Чорноморського флоту на 20 років. На думку члена комітету у справах СНД, комуніста Володимира Нікітіна, багато що залежить від позиції України відносно вступу в НАТО. Україна зможе автоматично після розірвання договору зажадати від Росії вивести Чорноморський флот. «Але якщо Крим звернеться до Росії, не буде проблеми визнати його незалежність, аби залишити флот», — додає Нікітін.

Невиконання прав національних меншин у Москві розуміють однозначно у зв’язку з ненаданням російській мові статусу другої державної. При цьому якось не подумали, що в такому випадку і Київ може наполягати на виконанні цієї самої статті відносно, наприклад, української мови в місцях компактного проживання українців. І ще невідомо, на чию користь буде подібна інвентаризація. Щось не чути нічого про відкриття українських шкіл у Краснодарі, на Далекому Сході або в Тюмені.

Щодо Чорноморського флоту і того, як його командування виконує взяті за договором зобов’язання, в Москві краще б і не згадували. «Порядок перетину державного кордону України військовослужбовцями, військовими кораблями (судами забезпечення) і літальними апаратами Чорноморського флоту РФ, який перебуває на території України», введений у дію постановою Кабінетом Міністрів України №863 від 19 травня 1999 року, постійно ігнорується квартирантами в Севастополі. Допускаючи українських прикордонників до огляду літаків військово-транспортної авіації Чорноморського флоту, російські військові категорично відмовляються пускати наших прикордонників для контролю бойових кораблів і судів забезпечення, якi здійснили перетин морських кордонів української держави. У результаті Київ не може пересвідчитися у відсутності на їхньому борту сторонніх осіб і вантажів, заборонених до ввезення на територію України. Іншими словами, немає певності, що на кораблях немає атомної зброї, а її наявність є порушенням без’ядерного статусу України. А якщо її і немає, то виникає інша підозра, і для неї все більше підстав, що таким чином в Україну провозиться звичайна контрабанда. І, по- третє, створюються умови для нелегальної міграції.

Про те, що Чорноморський флот демонстративно порушує умови свого перебування, говорилося багато й неодноразово. Та віз і нині там. Без узгодження з українською стороною до складу флоту включаються бойові кораблі, висаджуються десанти, які забираються з нашої території тільки після великого міжнародного скандалу. При цьому нашу владу і звинувачують у створенні перешкод «оновленню корабельного складу флоту» і «підтримці боєздатності флоту на високому рівні». А ця, таким чином тлумачена, боєздатність дуже зачіпає нашу безпеку.

З 2007 р. на території України знаходиться судно, що входить до складу частини морського спецназу Чорноморського флоту, який дислокується в Туапсе. А тимчасовий притулок, що перетворився на постійний, засіб доставки морських диверсантів знайшов у Севастополі біля причалу дивізіону розвідувальних кораблів Чорноморського флоту. Для чого і з якою метою з’явилися бойові плавці на нашій території без відома влади держави залишається невідомим. Якби не випадок, коли було поранено одного з членів екіпажу, і виникла необхідність у терміновій медичній допомозі, сам факт перебування морських диверсантів у Криму так би й залишився невідомим. Таємницею виявилася наявність морських диверсантів у Севастополі навіть для командування флоту. Принаймні, на харчування й усі види забезпечення екіпаж поставлений не був. Така таємничість наводить на думку, що такі гості можуть бути загрозою нашій безпеці, оскільки на нашій землі знаходяться озброєні підрозділи з невідомими нам цілями і завданнями. Якщо в цьому полягає підвищення боєздатності флоту, то краще б він швидше забрався до рідних берегів. А то можна отримати ракету, а потім виявиться, що ми взагалі тут ні до чого.

Збіг у часі слухань у Державній думі з майбутнім саммітом НАТО в Бухаресті невипадковий. Головним призначенням подібного дійства є залякування політичної еліти України і створення інформаційного приводу для вже оплачених протестантів під червоними знаменами. Але є і зовнішня мета. Західні країни попереджають, що у разі просування України в Альянс до неї виникнуть територіальні претензії. А це може спричинити появу ще однієї гарячої точки.

Звісно, войовничі танці російських депутатів поки що не мають виходу на державні структури. Вийти з так званого Великого договору Росія може. Вільному воля... Тільки з точки зору міжнародного права це не додасть їй прав на Крим та інші українські території. Одного разу визнавши нашу територіальну цілісність, Москва не може взяти свої слова назад. З тієї причині, що з боку її сусідів до неї також є подібні претензії. Тим не менше, варто чекати посилення дипломатичного й іншого тиску на Київ, особливо в міру консолідації російської влади після вступу на посаду Дмитра Медведєва. Все більше в Москві схиляються до думки запропонувати Заходу якийсь обмін за рахунок України. Тож за войовничими танцями буде продовження, і найближчого часу.

ДО РЕЧI

Вчора після засідання Державної думи її голова Борис Гризлов підтвердив, що 8 травня, тобто наступного дня після очікуваної інавгурації Дмитра Медведєва, Держдума може зібратися на позачергове засідання для розгляду кандидатури Володимира Путіна на пост глави уряду. «Навіщо відкладати?» — сказав Б. Гризлов, відповідаючи вчора на питання журналістів. Б. Гризлов підкреслив, що партія «Єдина Росія», лідером якої він є, «якраз і домагається» саме такого варіанта розвитку подій — тобто затвердження В. Путіна главою кабінету міністрів. При цьому Б. Гризлов підтвердив, що дійсно на 7 травня планується інавгурація новообраного президента.