Випробування Аджарією
Через три дні після президентських виборів у Грузії, що відбулися 4 січня, влада Аджарської Автономної Республіки заявила про поновлення дії надзвичайного стану і знову перекрила адміністративні кордони регіону. Паралельно правоохоронні органи автономії розпочали арешти активістів молодіжного руху «Кмара» («Досить!»). Після президентських виборів члени цієї організації почали активно виступати проти голови автономії Аслана Абашидзе. Як повідомляє інтернет-журнал Civil.ge, до акцій протесту проти аджарського керівництва готуються також представники створеного місяць тому народного руху «Наша Аджарія».
Центральна влада Грузії поки що утримується від різких кроків стосовно Аджарії. Проведення президентських виборів на території автономії стало можливим після того, як з Асланом Абашидзе вели інтенсивні переговори Ніно Бурджанадзе, Зураб Жванія та посол США у Грузії Річард Майлз. Саме після переговорів із Майлзом Абашидзе погодився провести вибори в автономії 4 січня. До цього він наполягав на перенесенні голосування на пізніший термін.
Дії Аслана Абашидзе, який зайняв особливу позицію щодо нової грузинської влади і зустрічався в Москві з керівництвом Росії, примусили багатьох експертів передрікати розвал Грузії, заявляючи, що Аджарія наслідуватиме приклад Абхазії та Південної Осетії. Однак, як заявив кореспонденту «Дня» офіційний представник Аджарської Автономії у Тбілісі Гамлет Чіпашвілі, «слова про те, що Аджарія має намір вийти зі складу Грузії — це просто нісенітниця».
«Аджарська проблема» сьогодні насамперед пов’язана з Асланом Абашидзе. Чи вдасться йому зберегти при новій владі те становище, яке він займав за Едуарда Шеварднадзе? Багато хто вважає, що нi. У роки президентства Шеварднадзе Абашидзе лише кілька разів приїжджав до Тбілісі — набагато частіше президент Грузiї вирушав для консультацій до Батумі. Очолювану аджарським лідером партію «Агордзінеба» («Відродження») деякі експерти називали опозиційною, однак, насправді вона часто ставала важелем забезпечення інтересів правлячого режиму. На парламентських виборах 2 листопада «Агордзінеба», згідно з офіційними даними, отримала несподівано велику кількість голосів (за рахунок підсумків голосування в Аджарії), сильно потіснивши позиції «Єдиного національного руху» Михаїла Саакашвілі та блоку «Бурджанадзе — Демократи».
Аслан Абашидзе давно очолює автономну республіку — її керівником він став за Звіада Гамсахурдіа. Головна запорука авторитету аджарського лідера у себе вдома — те, що на початку 90-х автономія залишилася осторонь громадянської війни. Абашидзе практично є спадковим правителем — його дід Мемед Абашидзе, відомий політичний діяч початку ХХ століття, був головою першого парламенту Аджарії. Традиція спадковості в автономії триває — син Абашидзе (якого у Грузії вважають винним у криміналі) посiдає пост мера Батумі.
Аслан Абашидзе давно підтримує активні відносини з російським керівництвом. Голова Кавказького інституту миру, демократії та розвитку Гія Нодіа каже, що «Абашидзе є головним провідником російського впливу в Грузії». Як відомо, особливої специфіки відносинам Аджарії з центром додає перебування в Батумі російської військової бази.
За словами Гамлета Чіпашвілі, «попри дуже теплі відносини Аслана Абашидзе з російськими політиками, росіяни тільки почали вкладати кошти в аджарську економіку». «Будівництво житлового комплексу в Батумі — єдине, що було зроблено за останні десять років», — каже пан Чіпашвілі.
Запровадження Росією альтернативного візового режиму для жителів Аджарської Автономії, що викликало негативну реакцію Тбілісі, Гамлет Чіпашвілі прокоментував так: «Уявіть собі, що аджарці, які бажали отримати російську візу, мали проїхати 400 км до Тбілісі, відстояти величезну чергу в консульстві, платити за готель та й за візу також. Протягом чотирьох років ми неодноразово пропонували, щоб візи аджарцям видавали на місці співробітники консульства Російської Федерації у Тбілісі, які приїжджають у вихідні до Батумі у службових справах. Однак російська сторона зрештою вирішила видавати візи в аеропорту. З мого погляду, пропонований раніше варіант був би найоптимальнішим, але рішення приймала Росія».
Проблеми у відносинах Аджарії з центром пов’язані не тільки з особистістю Аслана Абашидзе та російським чинником. «У грузинській Конституції нічого не йдеться про устрій держави. Ми не знаємо, унітарну, федеративну чи конфедеративну державу будуємо, — каже Гамлет Чіпашвілі. — Нинішнє керівництво країни має наміри структурувати відносини між центром і регіонами, але час не чекає. За нинішньою Конституцією президент практично є імператором із необмеженою владою. Обов’язково потрібна політична реформа, необхідно запровадити кабінет міністрів, розпочати децентралізацію влади».
Економічні проблеми також ускладнюють відносини Батумі та Тбілісі. «Необхідно вирішити фіскальне питання: яка частина отриманих прибутків йде у центр, яка залишається в Аджарії. Коли ми побачили, що центр не має наміру повертати належні автономії кошти, перестали посилати гроші до Тбілісі. Сьогодні борг центру автономії становить понад 160 мільйонів ларі (близько $75 млн.). Ми знаємо, що Тбілісі не зможе одразу сплатити цей борг, оскільки в центральному бюджеті — ані копійки. Але потрібно хоча б визнати існування заборгованості, можна використати систему взаємозаліків», — каже Гамлет Чіпашвілі.
За його словами, Аджарія з 1995 року неодноразово порушувала питання про створення вільної економічної зони на території батумського морського порту. «Але Шеварднадзе був проти цього проекту, — пояснив Гамлет Чіпашвілі. — У Тбілісі вважали, що вільна економічна зона обернеться сепаратизмом, що економіка буде некерованою. Але ж у нас економіка і так некерована, якщо вона взагалі існує. У 2003 роцi ми знову повернулися до цього питання, спільно з китайськими фахівцями створили новий проект. Але парламент відхилив його у першому ж читанні. А президент до цього обіцяв у будь-якому разі накласти вето».
Загалом, за словами Гамлета Чіпашвілі, сьогодні Аджарська автономія хоче врегулювати з центром 168 проблемних питань. Йдеться, зокрема, про берегозміцнювальні роботи в районі між прикордонним пунктом Сарпі та Кобулеті. (За розрахунками фахівців, через п’ять років море забере 1500 гектарів). Аджарія також хоче, щоб центр узяв участь у фінансуванні будівництва, що вже завершується, тунелів на дорозі Батумі — Кобулеті, яке здiйснювалося на кошти місцевого бюджету.
Чи домовлятиметься нова грузинська влада з Асланом Абашидзе, або ж захоче, щоб опозиційні рухи в Аджарії досягли його відставки? Чи зуміє ефективно розділити повноваження між центром і регіонами? Чи зможе вирішити економічні проблеми у відносинах з автономією? Ситуація з Аджарією сьогодні є серйозним викликом для президента Грузії Михаїла Саакашвілі та його команди.
