ВИПРОБУВАННЯ на життєздатність ЄС
Сьогодні, коли завершиться саміт ЄС у Ніцці, cтане очевидним, наскільки це громіздке об’єднання спроможне засвідчити ефективність власного існування. Попередні два дні саміту показали лише розрізненість позицій країн-членів ЄС із будь-якого питання. Чи не найбільшим прикладом своєї консолідованості євросоюзівці наразі вважають прийняте рішення щодо боротьби з «коров’ячим сказом». Однак, якщо на цьому консолідованість членів Євросоюзу вичерпається, то, скоріше за все, доведеться говорити про провал саміту, на який покладали стільки сподівань і безпосередні учасники організації (15 країн), і претенденти на вступ до неї (загалом їх 13).
Розширення ЄС учора вже не було першочерговою темою обговорення. Імовірно, учасники спиняться на прийнятій торік Гельсінській угоді, в якій зафіксовано основні дві «хвилі» країн-кандидаток на вступ, а також приблизні терміни їхнього прийняття. Очевидно, замість 2003 року, коли планувалося прийняти першу шістку держав Східної Європи (Польщу, Чехію, Угорщину, Естонію, Кіпр, Мальту), учасники спиняться на 2004—2005 роках. Непершочерговість теми розширення, схоже, не дуже засмутила самих бажаючих уступити в ЄС. У цьому плані всі делегати погодилися, що процес розширення є невідворотним, а от забезпечення готовності самого Євросоюзу до його збільшення нині набагато важливіше. Його реформування й стало на вчорашньому обговоренні темою номер один. Суперечки точилися довкола права вето країн-членів. Німеччина, наприклад, хоче мати найбільше розподільчих голосів, що відповідатиме її інтересам як найбільшої країни ЄС. Велика Британія наголошувала на утриманні вето щодо податкової, соціальної безпеки, а також щодо можливих змін в оборонній стратегії ЄС. Непокоїло євросоюзівців також питання майбутнього Європейської Комісії та Ради Міністрів Євросоюзу. Після розширення ЄС має відбутися автоматичне розширення й представлених у цих органах країн — з 15 до 27. Нинішні єесівці розуміють: і без того перевантажена бюрократією система ЄС без реформування може зазнати краху.
Інше питання, на якому детально — і не без чергових дискусій — зупинилися вчора делегати: співпраця між створюваними у ЄС силами швидкого реагування та НАТО. Рішення про створення Єврокорпусу було остаточно прийнято минулого місяця на засіданні ради міністрів країн-членів ЄС. Особливої критики щодо майбутнього оборонного новоутворення в НАТО поки що не висловлювали. Проте це не означає, що в Альянсу не існує побоювань щодо втрати своєї теперішньої впливовості після створення армії ЄС. НАТО вважає, що все буде добре, якщо ЄС не створюватиме системи власного військового планування. Інакше, очевидно, роль НАТО на європейському континенті може виявитися зведеною нанівець. Але й створеня Єврокорпусу може так і лишитися в кращому випадку привабливою, але не втіленою ідеєю, в гіршому — втіленою, але не спроможною виконувати ті завдання, які на неї покладали.
