Вже Захід просять допомогти

Уже два роки минули з часу швидкоплинної війни Грузії та Росії. Москва завершила «примус до миру» й узяла на повне забезпечення Південну Осетію та Абхазію. Зрештою, друга дуже швидко почала ставати на власні ноги. На подив деяких політиків у російській столиці, на подяку за подаровану незалежність у Сухумі почали обмежувати участь російського капіталу в придбанні землі й нерухомості на чорноморському узбережжі. Більш того, очевидна перевага віддавалася представникам абхазької діаспори, здебільшого з Туреччини. Із Сухумі дедалі менше просять у Москви грошей і поводяться як суверенна країна. І не завжди місцева політика як внутрішня, так і зовнішня відповідає бажанням держави-протектора.

Із Південною Осетією все розвивається прямо протилежним чином. Що, власне, було зрозуміло із самого початку і про що Кремль попереджали ще до початку гострої фази конфлікту з Грузією. Південна Осетія стараннями оточення президента Едуарда Кокойти перетворилася на чорну дірку російського бюджету. Минули два роки після того, як припинилися постріли, а відновлення республіки та її столиці Цхінвалі відбувається надзвичайно повільно. Витрачено величезні гроші. Як зазначається в доповіді «Південна Осетія: тягар визнання» міжнародного неурядового експертного центру International Crisis Group (ICG), Росія з часу конфлікту в серпні 2008 р. виділила Південній Осетії 840 млн.дол. Як випливає з цього документа, населення республіки становить 30 тис. людей. Порівняно з 1991 р. воно зменшилося майже втричі. Якщо прийняти цифру, наведену в доповіді, то на кожного мешканця припадає 28 тис.дол. російської допомоги. Сума значна, а за мірками Північного Кавказу — просто фантастична.

Проте начальник Контрольно-ревізійного управління Адміністрації президента Росії Костянтин Чуйченко, а вслід за ним і перший віце-прем’єр Ігор Шувалов, які приїхали днями з черговою інспекторською перевіркою, побаченим залишилися дуже незадоволені. Близько 385 громадських об’єктів і цхінвальський мікрорайон Московський, які вважаються завершеними, або не функціонують, або не заселені. До них не підведено комунікації. У нових будинках немає електрики, води й газу. Значна частина зруйнованого приватного сектору досі в руїнах. І коли жителів переселять до нових будинків, ніхто сказати не може. А гроші витрачено або розкрадено. На продовження робіт Цхінвалі вимагає нових грошей із Москви. Схоже, що російській столиці це неабияк набридло. Принаймні, Ігор Шувалов дав зрозуміти, що нових траншів цього року не буде.

На закритій нараді в адміністрації президента Південної Осетії він назвав будинки, що зводяться, «золотими». Підрядні кошториси значно завищені, за що було обіцяно суворе карне переслідування тих, хто «намагається відводити в тінь федеральні кошти». За словами першого віце-прем’єра, 2011 року на всі 300 мономіст Росії асигновано 10 млрд. руб., тоді як на одну Південну Осетію — 9,3 млрд. Це складно пояснити жителям мономіст, тим більше що збільшення фінансування обіцяв сам Володимир Путін. Ось чому 2011 року схему відновлення республіки буде змінено. «Для контролю буде створено нову міжурядову комісію під керівництвом міністра регіонального розвитку Росії Віктора Басаргіна», — повідомив Шувалов на нараді у Цхінвалі.

Проблема в тому, що довкола значних коштів, що йдуть на відновлення республіки, між президентом Кокойти і ставлеником Москви прем’єр-міністром Вадимом Бровцевим розгорнулася справжня апаратна війна. Як наслідок, бюджет було ухвалено лише в липні, а будівельникам гроші досі не надійшли, і невідомо, коли це станеться. Практично всі будівельні роботи було зупинено, й лише до візиту високих гостей із Москви будівельники подекуди знову з’явилися. Примітно, що у святкуванні другої річниці незалежності Південної Осетії, яке відзначається з великим розмахом, прем’єр участі не бере. Його не було помічено на жодному офіційному заході.

Кремль перебуває в складному становищі. Усім зрозуміло, що Кокойти та його прибічники нахабно розкрадають гроші, які надходять. Проте спроби московських начальників за допомогою своїх людей навести хоч якийсь лад натикаються на потужну протидію місцевих чиновників, пов’язаних із кланом Кокойти круговою порукою. Із цього замкненого кола вирватися неможливо, оскільки осетинський президент має підтримку вельми впливових людей у російських коридорах влади.

Представляючи нового міністра оборони республіки, полковника Валерія Яхновця, Кокойти заявив: «Нашу республіку відвідав перший віце-прем’єр російського уряду, було визначено важливі завдання і названо людей, які заважають відновленню республіки. Найближчим часом буде зроблено висновки щодо чиновників у Південній Осетії та РФ, які влаштували саботаж і гальмували розвиток відбудови Південної Осетії... Деякі чиновники, запрошені з Росії, прокралися та провалили відновлення Південної Осетії». Цим президент дав зрозуміти, що найвище російське керівництво підтримує саме його.

Насправді це дуже схоже на блеф. Вадима Бровцева підтримує міністр регіонального розвитку Росії Віктор Басаргін. У нього, так само як і в заступника секретаря Ради безпеки Юрія Зубакова, осетинський прем’єр знайшов необхідну йому підтримку, коли у Цхінвалі навесні цього року спробували ініціювати вотум недовіри уряду. Хоч як намагався Кокойти змінити наявний порядок, але кошти на відновлення надходитимуть саме від міністерства Віктора Басаргіна, а отже, розподілятиме їх саме Вадим Бровцев. І те, що новою комісією керуватиме міністр регіонального розвитку, нічого доброго, принаймні щодо грошей, Кокойти не обіцяє. Поки у владних структурах Москви та Цхінвалі розпалюються і з мінливим успіхом тривають апаратні битви, мешканці південноосетинської столиці та навколишніх сіл, які залишилися без житла, втрачають залишки терпіння і впадають у відчай.

У Цхінвалі дуже невесело жартують, що Грузія, яка програла, за місяць усіх своїх біженців із Південної Осетії (а це кілька тисяч осіб, серед яких й осетини) забезпечила котеджами — ціле містечко неподалік від зони конфлікту збудували в лічені місяці, а переможці третій рік не можуть всіх забезпечити наметами. «Із того, що відбувається, не повинні дивуватися ані місцеві жителі, ані російське керівництво. Усім було відомо, хто такий Кокойти й що являє собою його режим... Проте Кремль вирішив призначити президентом регіону його, тож він і діє, як зазвичай... Єдине, що там побудоване, не враховуючи окремих «показових» корпусів, — російські військові бази», — заявив московській «Независимой газете» державний міністр Грузії з реінтеграції Темурі Якобашвілі.

Усім уже зрозуміло, що мешканці Цхінвалі житла не отримають. Тому ініціативна група жителів Південної Осетії, які залишилися без домівок унаслідок серпневої війни 2008 р., звернулася до західних держав з проханням допомогти у відновленні будинків. Численні відповідні листи до влади республіки, керівництва Росії, за їхніми словами, катастрофічної ситуації не змінили. Південноосетинські погорільці відверто критикують дії російської влади, яка «дає гроші й не може або не хоче їх контролювати». У зверненні зазначено: «Ми просимо, аби допомогу надали безпосередньо погорільцям, оминаючи владу Південної Осетії та Росії, тому що ані тим, ані іншим ми більше не віримо, — сказала московським журналістам мешканка Цхінвалі Зема Тедеєва, яка підписалася під зверненням. — Ми вже два роки живемо на вулиці. Краще, якби не було ані тієї війни, ані незалежності. У нас хоч би будинки були цілими». Це звернення з’явилося через добу після інспекційної поїздки до Південної Осетії першого віце-прем’єра Ігоря Шувалова. Вельми небезпечна річ випливає зі слів Земи Тедеєвої: до народної свідомості проникає думка, що в складі Грузії було краще й незалежність, за яку так затято боролися, виявляється, нікому не потрібна.

Першою на звернення відгукнулася Грузія. «Якщо якась держава вирішить допомогти, то ми не те що перешкоджати, а навпаки — зробимо все можливе, аби допомога дійшла до адресата в Цхінвальському регіоні», — сказав Темурі Якобашвілі. Зі свого боку Кокойти заявив, що за зривом відбудовних робіт стоять «прогрузинські сили, які є й у Москві (?! — Авт.)... Вони засилають до Цхінвалі «фахівців», які впроваджують тут «корупційні схеми». «Ай, Моська, знать она сильна...»

Проблеми Москви з Південною Осетією зростають, як сніговий замет. Перше й головне запитання: що робити з Кокойти? Він має серйозні політичні проблеми. У листопаді наступного року закінчується його другий президентський термін. Під час парламентських виборів у Південній Осетії в травні 2009 р. Сергій Наришкін висловився категорично проти такої зміни конституції Південної Осетії, яка зняла б обмеження на кількість президентських термінів. За деякими даними, Москва починає обирати наступника для Едуарда Кокойти. Серед можливих кандидатів називають посла республіки в Росії Дмитра Медоєва, голову правлячої партії «Единство» Зураба Кокойти та лідера місцевих комуністів Станіслава Кочієва.

Разюча різниця між ситуацією у Цхінвалі й тим, як біженців улаштували в Грузії, спричиняє в Москви природну досаду. Нормальною реакцією жителів Південної Осетії на своє становище є еміграція. Села довкола Цхінвалі практично обезлюділи, в столиці кількість мешканців зменшується на очах. Якщо так триватиме й надалі, то в цій країні Росії просто нікого буде захищати. І це політична проблема, вирішення якої Москва не знайшла.

Наришкін поставив вимогу, аби відбудовні роботи було завершено до кінця року. Будівельники мають лише два з половиною місяці, далі підуть дощі, й працювати стане неможливо. Та ніхто й старатися не буде. Грізні гримання з Москви чули не раз, але далі слів справа не пішла.

Південнооосетинську чорну дірку ліквідувати неможливо, Росія сама хворіє на таку хворобу. Отже, цю валізу без ручки Кремлю тягти доведеться дуже довго. Чи розуміють це в Москві?