Як вчинити з Iраном?

Мохаммед Ель-Барадеї, генеральний директор Міжнародного агентства з атомній енергії (МАГАТЕ), чинив тиск на раду керівників Агентства, щоб вони приклали останні зусилля в пошуках дипломатичного рішення ядерних амбіцій Iрану, перш ніж відправляти цю справу на розгляд до Ради Безпеки ООН, яка може ввести проти Iрану санкції. Схоже, це йому вдалося. Європейські країни погодилися дати Iрану додатковий час для переговорів із приводу його ядерної програми. До пропозиції Євросоюзу приєдналися і США. Таким чином, учасники сесії МАГАТЕ, яка відбулася цього тижня, погодилися поки що не передавати «іранське досьє» у РБ ООН.

Завдяки інспекторам МАГАТЕ, ми зараз маємо виключно докладну картину іранського ядерного архіпелагу — принаймні, тих установок, які іранський уряд змусили показати. Ми знаємо, що Iран розвідав, добув і зробив первинну обробку природного урану — базового будівельного блоку будь-якої програми збагачення — не повідомивши про це МАГАТЕ. Ми знаємо, що Iран побудував завод із конверсії урану в Iсфахані для перетворення уранового концентрату на газ гексофторид урану (UF6), який є сировиною для збагачення урану, при цьому заздалегідь не повідомивши, як повинен був зробити, МАГАТЕ .

Ми також знаємо, що Iран побудував підземну установку для збагачення урану в місті Натанц, обладнавши її протиракетним захистом, і звів бутафорські будівлі на цьому місці, щоб сховати установку від спостерiгання з повітря. Влада дала згоду на огляд цієї установки експертам МАГАТЕ лише після того, як її існування було підтверджено знімками з комерційного супутника, й, мабуть, перш ніж туди прибули інспектори, вони встигли замести сліди присутності обладнання, яке було встановлено під землею. Якщо всі ці установки запрацюють, Iран успішно освоїть весь ядерний паливний цикл.

Протягом 18-ти років уряд Iрану приховував цю діяльність від МАГАТЕ, порушуючи, таким чином, свій договір про гарантії. Вже через це Рада МАГАТЕ повинна направити справу Iрану в Раду Безпеки, щоб та вжила проти нього необхідних заходiв, як того вимагає Статут агентства.

Неядерні держави, що підписали Статут МАГАТЕ, як це зробив Iран, взяли на себе зобов’язання не робити яких-небудь зусиль із розробки ядерних озброєнь. У обмін на це їм було надано доступ до ядерних технологій. Але ці зобов’язання вимагають цілковитої та прозорої співпраці з МАГАТЕ. Замість цього Iран шахраював і займався приховуванням.

«На прикладі Iрану ми усвідомили, що володіння ядерним паливним циклом зробить вас практично ядерною державою», — сказав однин із головних помічників Ель-Барадеї. «Це був тривожний сигнал для усіх нас».

Але тривожний сигнал марний. Протягом останніх двох із половиною років Євросоюз докладав усіх зусиль, щоб схилити Iран до повномасштабної співпраці з МАГАТЕ й обнародувати всю свою ядерну програму, але всі ці зусилля виявилися марними.

Коли МАГАТЕ заявило, що воно бажає проінспектувати збагачувальний каскад, який потрапив під підозру на комплексі імені Стражів Iсламської Революції в Лавізан-Шиані, уряд Iрану ніяк не реагував на це кілька місяців, поки не зрiвняв це місце з землею. Коли МАГАТЕ зробило запит про відвідування підозрілої лабораторії на території оборонного заводу в Паршині, іранці також довго не реагували на це. Коли, нарешті, іранці дозволили невеликій команді приїхати туди, то вони обмежили її пересування, порушивши тим самим узяті на себе зобов’язання.

Ель-Барадеї сказав, що МАГАТЕ не виявило «яких-небудь доказів» наявності програми виробництва ядерних озброєнь в Iрані — заява, яку керівник Iрану цитує відтоді як доказ своїх мирних намірів. Але в МАГАТЕ не має повноважень на визначення того, має чи ні яка небудь країна своюпрограму розробки ядерних озброєнь. Це входить у компетенцію Ради Безпеки ООН. Завдання МАГАТЕ зводяться до того, щоб визначити, чи порушує країна свій договір про гарантії, й Ель- Барадеї однозначно сказав, що Iран його порушував.

Зрозуміти наміри керівників Iрану не так складно, й вони не здаються такими невизначеними, як дехто вважає. Вісімнадцять років приховування є дуже серйозним досьє. Те ж саме надають заяви, зроблені іранськими керівниками.

Наприклад, у 1986 році, аятолла Алі Хаменеї виголосив запальну промову в штаб-квартирі Організації з атомної енергії Iрану. «Нашій нації завжди загрожували із-за межі країни», — сказав він. «Найменше, що ми можемо зробити, щоб протистояти цій небезпеці, це дати нашим ворогам знати, що ми можемо себе самі захистити».

У 1988 році Алі Акбар Хашемі Рафсанджані — передбачуваний «помірний» кандидат на останніх президентських виборах, що відбулися в Iрані — у своєму зверненні до корпусу Стражів Iсламської Революції пояснив, що це означало. «Ми повинні повністю себе забезпечити у відношенні як наступального, так й оборонного використання хімічної, бактеріологічної та радіологічної зброї», спонукаючи свою аудиторію «скористатися цією нагодою й виконати це завдання». На масовому мітингу, який відбувся в грудні 2001 року в Тегеранському університеті, він озвучив одну з найбільш зловісних загроз режиму. «Використання атомної бомби проти Iзраїлю повністю його зруйнує, в той час як використання бомби проти ісламського світу зруйнує його лише частково».

Відтоді іранський режим став іще самовпевненішим. Міністр закордонних справ Iрану Камаль Харразі заявив у червні 2004 року, що Iран «не братиме на себе яких-небудь нових зобов’язань», і повинен «бути визнаним міжнародним співтовариством як член ядерного клубу».

У обставинах, які склалися ризик, що його спричинить бездіяльність, значно переважує наслiдки в направленнi справи Iрану в Раду Безпеки. Дійсно, Iран можливо вже таємно збагатив уран. Якщо він скористався центрифугами, купленими в доктора Абдул Кадір Хана, ядерного фахівця з Пакистану, то в нього вже, можливо, нагромадилася кількість розщеплюваного матеріалу, достатня для виробництва 20-ти бомб. У міру того як Iран продовжує надавати притулок головним лідерам «Аль-Каїди», це створює ще більшу загрозу того, що терористи можуть отримати у свої руки ядерну зброю.

Небезпека перетворення Iрану в ядерну державу стала очевидною. Навіть для Ель-Барадеї.

Кеннет Р. ТІММЕРМАН — автор книжки «Зворотний відлік до настання кризи: майбутні ядерні «розборки» з Іраном», президент корпорації Middle East Data Project.