ЄС на п’ятій швидкості
Багато хто в Європі може нарешті розслабитися після п’ятничного референдуму в Ірландії й схвалення ірландцями Лісабонського договору. Масштаби перемоги стали справжнім сюрпризом навіть для найбільших оптимістів. Майже 70 відсотків ірландців не лише сказали «так», але й надали всьому Європейському Союзу великий поштовх для майбутнього розвитку Альянсу і водночас кращого майбутнього всього континенту. Після першого референдуму здавалося, що Лісабонський договір майже мертвий. Парадоксально: завдяки глобальній економічній кризі й дуже розумному підходу ЄС до Дубліна — не надто нав’язливого, але переконливого — ЄС уникнув ще однієї кризи у своїй історії.
Хоча досі деякі політики, такі як президенти Чеської Республіки й Польщі, сподівалися чинити опір Лісабонській угоді ірландськими руками, здається дуже малоймовірним, зважаючи на масштаби перемоги, що вони не підпишуть договір у своїх країнах, відповідно завершуючи процес ратифікації в 27-ми державах — членах ЄС.
Що ж тоді станеться з ЄС після ухвалення Лісабонської угоди? Перш за все це дасть зелене світло інституційній реформі, яка покращить функціонування ЄС. Найбільш помітною зміною стане скасування неефективної системи шестимісячного президентства і запровадження постійної посади президента ЄС, який обиратиметься на строк 2,5 року.
Згідно з новою угодою створюється інша нова посада — де факто міністр закордонних справ ЄС, який допомагатиме державам-членам формулювати єдину спільну зовнішню політику. Для цього буде створено зовнішню дипломатичну службу ЄС.
Лісабонська угода також поступово запроваджує чіткішу й простішу систему голосування в Раді Європи, обмежуючи право вето й збільшуючи кількість областей, в яких використовуватиметься так звана подвійна більшість.
Нова угода дуже істотно збільшить повноваження Європейського парламенту — найдемократичнішого інституту ЄС. Уперше в історії члени Європарламенту зможуть ухвалювати зобов’язуючі рішення в таких галузях, як бюджет ЄС, сільськогосподарська політика і рибальство, транспортна політика та структурні фонди. Євродепутати також зможуть впливати на законодавство ЄС стосовно внутрішніх справ та судової системи. Водночас зросте роль парламентів країн — членів ЄС у законодавчому процесі. Вони зможуть скаржитися, якщо вважатимуть, що законодавство ЄС суперечить субсидіарному принципу. З другого боку, Європейська комісія змушена буде консультуватися з національними парламентами щодо своїх законодавчих пропозицій.
Лісабонська угода надасть юридичних повноважень Європейській хартії основних прав, відповідно все законодавство ЄС, включаючи внутрішні справи, має відповідати цій Хартії. Звісно, громадяни ЄС матимуть право боротися у судах проти будь-якого регулювання ЄС, спираючись при цьому на свої права, прописані в Хартії.
Останнє, але не менш важливе. Лісабонський договір відкриє легальний шлях для всіх тих, хто бажає залишити ЄС. Всі скептики ЄС зможуть тепер, окрім крику, зробити що-небудь конкретне.
В цілому ЄС знову починає рухатися, сповнений енергії й надії. Україна, зі свого боку, стає надійнішим, краще функціонуючим, сильним партнером. Багато хто використовував відсутність Лісабонської угоди як виправдання або реальний аргумент проти подальшого розширення ЄС. Сьогодні такі аргументи, байдуже, чи фальшиві вони, чи справжні, більше не діють. Це найкращі новини для України. Майбутнє перед нею широко відкрите.
