Європою керуватиме політик, котрий дотримує слова
Те, що Єврокомісію очолив колишній італійський прем’єр Романо Проді, є для Італії не лише радістю за свого співвітчизника. Це — ще й прикмета того, що авторитет Рима в Євросоюзі зростає.
До речі, саме Проді постарався підняти рейтинг Італії в Євросоюзі. Економіст, що вчився в Мілані, Лондоні й викладав у Гарварді, він є автором робіт, які посприяли утворенню «італійської школи індустріальної економіки» — а її досвід цінується в європейських економічних колах. У вісімдесяті роки він очолив найбільшу італійську холдингову компанію IРI, що за його правління розквітла й здобула незалежність від політичної влади. Але головним здобуттям Проді є перетворення італійської ліри на більш-менш міцну валюту. 1996 року, коли Проді отримав портфель прем’єра, найсильніші країни ЄС відкидали думки, що Італія за три роки стане однією з країн, які запровадять євро. «Італії там не буде», — заявив тодішній міністр фінансів Німеччини Тео Вайгель. Проді ж поставив завдання наблизити італійську економіку до німецької моделі. І — виграв. За два з половиною роки його перебування в кріслі прем’єра інфляція скоротилась з 5,6 до 1,7 відсотка, дефіцит бюджету — з 6,7 до 2,7 відсотка ВВП. А Італію приблизно за рік до заповітної дати народження безготівкового євро назвали в числі засновниць нової валюти.
Це продівське досягнення запам’ятає насамперед Італія. Європа ж у цілому звертає увагу на інші його «плюси». По-перше, Проді, пройшовши випробування владою, має незаплямований брудними історіями імідж. Щоправда, його було втягнено до скандалу 1993 року, коли в очолюваній ним компанії ІРІ розслідували зловживання службовим становищем. За відсутністю доказів справу було закрито. По-друге, у Проді — репутація людини, котра дотримує слова — а це вважається не зовсім типовим для політика, тим більше італійського. По-третє, новий голова Єврокомісії за часів свого прем’єрства показав, що він здатен на компроміси — для Союзу, де представлено 15 держав і в кожної як-не-як є власні інтереси, це — цінна якість.
Якщо Клінтона люблять зображувати разом із саксофоном, то Проді виглядав би на портретах досить суперечливо — із дорогою сигарою в зубах, але на велосипеді. Загалом італійський екс-прем’єр полюбляє нетрадиційні для осіб вищого світу транспортні засоби — під час передвиборної кампанії 1996 року він об’їздив країну на спеціальному автобусі, а під час керування урядом повертався до рідної Болоньї не яким-небудь шикарним лімузином, а звичайнісіньким поїздом. У той час він був справжньою знахідкою для репортерів — прогулюючись болонськими вулицями чи сидячи в кав’ярні, Проді не відмовляв їм у бесідах.
Євросоюзу нині потрібна людина, що могла б твердою рукою врегулювати негаразди. Економіст Проді, який за короткий термін підготував Італію до вступу в монетарний союз, здається, має шанс владнати й труднощі з впровадженням євро. У такому разі він повністю виправдає отриманий нині неофіційний титул «головного європейця».
