«Їй доведеться воювати на всіх фронтах»

У результаті тривалих переговорів вирішено, що наступним канцлером Німеччини стане лідер християнських демократів Ангела Меркель. Вона очолить коаліційний уряд, створений спільно з Соціал-демократичною партією. Угоди про створення «великої коаліції» було досягнуто через три тижні після загальних виборів, які не виявили явного переможця. «Ми поставили за мету сформувати коаліцію, яка втілить у життя нову політику, — передає Бі-Бі-Сі слова Ангели Меркель. — Ми хочемо разом працювати на благо народу нашої країни». Після того, як Меркель буде затверджена на посадi канцлера німецьким парламентом, вона стане першою жінкою в історії, яка очолила німецький уряд. Вона народилася в Гамбурзі, але виросла в Східній Німеччині. За освітою — фізик. За кiлька місяців до об’єднання країни Ангела Меркель увійшла до ХДС і незабаром стала міністром у справах жінок та молоді в уряді Гельмута Коля. Партію очолила у квітні 2000 року — після того, як вибухнув скандал навколо фінансування передвиборної кампанії ХДС. Для формування повного складу уряду Німеччини може знадобитися ще кілька тижнів. За деякими даними, колишні противники — соціал-демократи і блок ХДС/ХСС — порівну поділять посади в уряді. Посада міністра економіки може дістатися лідеру ХСС, баварському прем’єр-міністру Едмунду Штойберу. Очікується, що християнським демократам відійдуть міністерства оборони і внутрішніх справ, а соціал-демократи отримають контроль над міністерствами закордонних справ та фінансів. Про те, що може вийти з «великої коаліції», «Дню» розповів експерт Німецького товариства зовнішньої політики Александер РАР.

— Чим християнські демократи «дожали» Герхарда Шредера? Чому він все-таки вирішив поступитися?

— Соціал-демократи вирішили грати за демократичними правилами. Натиск на них збільшувався з кожним днем. Народ Німеччини вже сприймав усе те, що відбувається, як чисту боротьбу за владу. Симпатії і до Шредера, і до Меркель падали радикально. Як не поглянь, християнські демократи все-таки отримали на чотири мандати більше, ніж соціал-демократи. З рішенням піти Шредер тягнув якомога довше, щоб продати свої інтереси якомога дорожче. Думаю, те, що соціал-демократи зараз отримують вісім міністерств — це велике завоювання самого Шредера і успіх соціал-демократів на переговорах з християнськими демократами. На мою думку, СДПН все-таки добилася для себе хорошого результату.

— Якою ви бачите подальшу кар’єру Шредера?

— Я думаю, що на пенсію він не піде. Можливо, залишиться депутатом парламенту. До кабінету міністрів він, звичайно, не увійде, під керівництвом пані Меркель не працюватиме. Гадаю, Шредер займеться тим, чим займаються його попередники — Гельмут Коль та Гельмут Шмідт —зароблятиме хороші гроші, читаючи доповіді, можливо, стане консультувати великий бізнес.

— Серед міністерств, які мають дістатися соціал-демократам, називають зовнішньополітичне відомство. Наскільки СДПН зможе впливати на зовнішню політику Німеччини?

— Треба подивитися на остаточний вигляд урядової конструкції. Думаю, дуже багато залежатиме від співпраці парламенту з урядом. Німеччина — це парламентська республіка, а не президентська, і уряд, у принципі, повністю підпорядкований парламенту. Треба подивитися, якою буде роль різних політиків у фракціях. Голова фракції соціал-демократів Франц Мюнтеферінг, який також є головою партії, гадаю, не увійде до уряду, але контролюватиме кабінет через парламент. А в уряді будуть хороші партійні солдати соціал- демократів. Петер Штрук, очевидно, стане міністром закордонних справ. До цього він досить довго працював на посаді міністра оборони, їздив по всьому світу, до речі, з усіх соціал- демократів у нього найкращі відносини з США. Можливо, тому соціал-демократи й попросили його зайняти посаду міністра закордонних справ. Але знову-таки, треба подивитися, як уся ця система працюватиме, хто буде на посадах заступників міністрів — у нас вони відіграють не останню роль.

Я думаю, що певною мірою соціал-демократи впливатимуть на зовнішню політику, але в цілому великі партії Німеччини зовнішньою політикою особливо не цікавляться. Нам треба примиритися з Америкою, треба більш-менш продовжувати стратегічне партнерство з Росією, треба добре торгувати з Китаєм, допомагати Євросоюзу бути ефективною політичною організацією. Але великих зовнішньополітичних викликів у Німеччини немає, тому посада міністра закордонних справ не буде ключовою. Ключове питання — хто відповідатиме за фінанси та економіку.

— Якою може бути політика нового уряду щодо розширення Євросоюзу?

— Я думаю, буде дуже чітка позиція: поки не розширювати ЄС. Прийняти Болгарію, Румунію та Хорватію, вести переговори з Туреччиною, але не давати жодних інших обіцянок. Уряд все-таки серйозно залежить від громадської думки та настроїв, тому не думаю, що він зможе наважитися на будь- які радикальні кроки.

— Наскільки самостійною буде Ангела Меркель як канцлер? Франція має досвід співіснування правого президента та лівого уряду, а Німеччину очікує те ж саме, тільки безпосередньо в рамках одного кабінету.

— Хороше порівняння. У Франції є традиція cohabitation — співіснування різних політичних сил у рамках виконавчої влади, але там це чітко розмежоване. Президент — це одне, а уряд — інше. У Німеччині соціал-демократам та християнським демократам доведеться грати на одному полі, в одній структурі, в одній команді. У пані Меркель будуть колосальні проблеми. Їй доведеться керувати командою, яка в більшості своїй не складатиметься з її людей. І йдеться не лише про соціал-демократів. Думаю, що баварська партія «Християнський соціальний союз» на чолі з Едмундом Штойбером поводитиметься досить незалежно, намагатиметься давити на Меркель, проводити свою політику. Серед головних політиків ХДС також не всі стовідсотково підтримуватимуть пані Меркель. Є кілька регіональних лідерів ХДС, які хочуть зайняти посаду канцлера після Меркель. Їй доведеться воювати на всіх фронтах. Це дуже складне завдання, і уряд виглядає абсолютно незбалансованим. Ми всі сподіваємося на краще, головне, щоб провідні партії змогли провести необхідні економічні та соціальні реформи у країні, але є сумнів, що це вийде.