Ювілеї Володимира Путіна
Російські ЗМІ отримали нову чудову можливість підбити підсумки владарювання Володимира Путіна. Скільки вже цих спроб було! І на 100 днів з дня відставки Єльцина, і на 100 днів з дня обрання Путіна президентом Росії... І на річницю з дня відставки Єльцина і от тепер на річницю з дня обрання... Як на мене, така кількість спроб свідчить швидше не про масштаби зробленого, а про те, що журналісти, як, утім, і всі інші громадяни Росії, весь час очікують від президента чогось особливого — а нічого не відбувається! Однак журналісти, на відміну від усіх інших громадян, просто закликані це пояснити. Ну чому, чому знову нічого?
Опоненти пояснюють бездіяльність президента з його частими відпочинками, катанням на гірських лижах і глісерах і мовчанням у критичні моменти просто недосвідченістю та невмінням приймати відповідальні рішення. І вбачають у цьому ознаки системної кризи, які дадуться взнаки після неминучого закінчення нафтодоларових ін’єкцій до російської економіки. Прихильники, навпаки, задоволені. Одна з журналісток «кремлівського пулу» — неформального об’єднання близьких до адміністрації майстрів пера, яким довірено транслювати її позицію у ЗМІ — гордо назвала минулий рік «застійним». Ну, не у брежнєвському, а у путінському розумінні цього слова. Бо у брежнєвські часи застій був ознакою кризи, а у путінські — це ознака стабільності! Нічого ж не відбувається! Країна не розвалюється, економіка не провалюється, Дума не бореться... Все спокійно...
Однак автори цієї чудової ідеї чомусь забули, що у часи Леоніда Ілліча ми також жили у стабільності і тільки потім дізналися, що це був застій. Коли почав розвалюватись Радянський Союз, дала дуба соціалістична економіка, а депутати Союзу скасували шосту статтю «брежнєвської» конституції. І у брежнєвські часи спочатку теж раділи стабільності після експериментів Хрущова.
Один iз коментаторів так просто називає Путіна «добрим царем» і дуже непокоїться з того приводу, що на зміну добрим царям у Росії завжди приходять Єльцини — тобто люди кризи... Отже, що виходить? Що і опоненти, і прихильники Путіна, не домовляючись, вважають, що своєю бездіяльною діяльністю президент готує Росії важкі часи? І не можуть домовитись між собою тільки в оцінках?
Щоб продовжити історичні аналогії, можна сказати, що на зміну Єльциним, від непослідовного реформування яких суспільство втомлюється, завжди приходять Путіни. Головне питання — як надовго?
