За п’ять хвилин до фiнiшу
Сьогодні в Сполучених Штатах Америки — свято народного волевиявлення. Обирається новий президент країни. Точніше, під час голосування обираються виборщики, голоси яких і визначать, хто буде господарем Овального кабінету Білого дому у Вашингтоні від 20 січня та на наступні чотири роки.
Разом iз президентом обирається віце-президент, який відповідатиме за роботу уряду. Окрім того, відбудеться голосування за членів Палати представників Конгресу США, і за ротацією буде обрано третину членів Сенату. І це ще не все: обирається також частина губернаторів штатів і мери деяких міст. Станом на вчора було зареєстровано 156 млн. виборців (чотири роки тому, під час попередніх виборів — близько 105 млн.). Ситуація з кандидатами у президенти та віце-президенти країни не змінилася: як і на початку кампанії, шанси пари від Республіканської партії (нинішні президент і віце-президент Джордж Буш — Дік Чейні) оцінюються як практично рівні з шансами їхніх конкурентів — демократів (сенатори Джон Керрі та Джон Едвардс). Учора дуже незначною виглядала різниця між кандидатами як із погляду симпатій виборців за результатами різних опитувань громадської думки (обидва кандидати мають близько половини прихильників кожний), так і з погляду потенційних членів колегії виборщиків: якщо пара Буш — Чейні могла б претендувати на голоси 227-х виборщиків, то пара Керрі — Едвардс — на голоси 232-х виборщиків (так вважає, зокрема, The Washington Post). Усього виборщиків — 538, отже, за переможця мають проголосувати 270 з них. Як і минулого разу, усе може вирішити якщо не один голос, то принаймні один штат — а серед тих штатів, де й досі немає чіткого визначення, та сама Флорида, яка стала предметом скандалу минулих виборів (саме внаслідок судового рішення про перерахунок голосів президентом став Буш, який набрав менше голосів, ніж його суперник Альберт Гор).
Напередодні виборів американські аналітики припускали, що вирішити справу на користь Буша міг би, зокрема, новий теракт. І наче на замовлення — невловимий Осама бен Ладен звернувся напередодні виборів до американців, вiдзначивши, що Буш все ще обманює американський народ і що таким чином існують причини для нових терактів. Враховуючи, що Буш досягнув найвищої популярності саме після трагедії 11 вересня, практично весь період свого правління позиціонував себе як «воєнного президента» і свою кампанію будував виключно на риториці боротьби з тероризмом, загроза з обличчям бен Ладена, який стояв за подіями 11 вересня 2001 року, мала б справити неабияке враження на пересічного американця.
Виборчі програми обох кандидатів порівнювалися багато разів. І якщо практично вся програма Буша складається з того, що він покликаний зробити Америку й світ безпечнішими, очистивши їх від терористичної загрози, то програма Керрі містила натяки на те, що він може домогтися поновлення економічного зростання Сполучених Штатів, зміцнення добробуту кожної сім’ї, якісної освіти й охорони здоров’я. Але жодного посилання на те, як саме він це робитиме. Зовнішня політика стала чи не найважливішою частиною кампанії — і знову ж таки, Буш заявляв, що політика в цьому напрямку не зміниться, Керрі задекларував повагу до союзників. Буш не звертався прямо до української тематики, але саме його адміністрація зробила кілька різких заяв стосовно українських виборів у останні дні, Керрі ж практично те саме говорив особисто. Можливо, саме через це аналітики не вважають, що в разі перемоги Керрі у зовнішній політиці Сполучених Штатів може щось кардинально змінитися. Для багатьох, до речі, була великою мірою несподіваною інформація про те, що Керрі запропонував очолити Державний департамент сенатору Джозефу Найдену, який уже намагався взяти участь у президентських виборах 1988 року. Це, відзначають експерти, мало кореспондується з тим, що посаду держсекретаря «зарезервував» за собою Річард Холбрук, колишній посол США при ООН, творець Дейтонського миру кінця 1995-го для Боснії й Герцеговини. Це вже саме по собі, очевидно, створить чималі внутрішні конфлікти в середовищі демократів — тоді як принципові люди команди Буша відомі, й вони досить авторитетні в суспільстві — зокрема, це стосується й Діка Чейні, й Коліна Пауелла, який уже напевно не займатиме посаду держсекретаря, та інших.
Буш є психологічно «своїм» для дуже багатьох вихідців iз Середнього Заходу та інших місць американської «глибинки». Керрі добре сприймається інтелектуальними елітами, а також сексуальними меншинами. Представники національних меншин також частіше голосують за демократів. Сильний президент, яким намагається представити себе в очах виборців Джордж Буш, очевидно, буде змушений відповідати не лише за почуття безпеки пересічного американця, але й за те, щоб у нього були й робота, й відчуття приналежності до найрозвинутішої країни світу. Тоді як сьогодні у Сполучених Штатах констатується тенденція до зменшення кiлькостi робочих місць і їхнього виводу за межі країни, до уповільнення темпів виробництва та економічного зростання, до зниження курсу долара відносно закордонних валют (євро, єни, швейцарського франка). Під великим запитанням є й ціна, яку Сполучені Штати готові платити за зміцнення міжнародної безпеки (щодня повідомляється про теракти в Іраку). Рано чи пізно доведеться визнавати, що війна в Іраку, як і операція в Афганістані, не призвели до бажаних позитивних результатів. У разі, якщо вибори виграє Керрі, він теж змушений буде доводити, що він був послідовним, коли голосував за початок війни проти Іраку (двічі) і коли критикував адміністрацію Буша за те, що вона не мала достатньої причини для початку війни. Запитань від пересічного американця буде дуже багато до будь-якого переможця виборів.
Сьогодні очевидним є те, що кампанія виявилася найдорожчою за американську історію (витрати оцінюються близько в $4 млрд.). Чи не вперше проти чинного президента країни грає Джордж Сорос, який відкрито підтримав кампанію Керрі. На боці Керрі також Брюс Спрінгстін, Джон Бон Джові та інші зірки. На боці Буша — звички «пересічного американця».
Непряма система виборів, яка вже була названа анахронізмом, може додатися до загального списку питань, iз яких, очевидно, рано чи пізно виникне усвідомлення того, що не лише країна, але й звична система світового устрою потребує змін, а роль Сполучених Штатів як єдиної сьогодні супердержави — перегляду.
ДОВІДКА «Дня»
Порівняльна характеристика передвиборних платформ Джона Керрі та Джорджа Буша
ВІЙНА З ТЕРОРИЗМОМ
Демократи. Перемога у війні з тероризмом вимагає поєднання американської рішучості та міжнародного співробітництва на всіх фронтах. У випадку проведення закордонних операцій зі знешкодження терористів необхідна кооперація в рамках міжнародних організацій. Демократи дорікають Джорджу Бушу, який у значній мірі втратив підтримку світової спільноти. Країна помилково відволікла увагу та ресурси від реального ворога — «Аль- Каїди» — тим, що напала на Ірак. Хоча Саддам Хусейн був жорстоким диктатором, однак це не могло стати приводом для початку війни. Із огляду на всі розвіддані, Багдад не володів зброєю масового знищення.
Республіканці. Охорона миру в своїй країні шляхом нанесення удару туди, де перебуває ворог. Терористам слід протистояти за кордоном, аби не довелося протистояти ним удома. Для забезпечення більшої безпеки Америки президент Буш обіцяє й надалі співпрацювати з союзниками (їхня кількість значно скоротилася після війни в Іраку). Як свій козир республіканці називають операції в Афганістані й Іраку, де були повалені небезпечні режими. Крім того, деякі країни, навчені гірким досвідом цих країн, стали відданiшими боротьбі з тероризмом — серед них, приміром, Лівія.
ІРАК
Демократи. США не можуть собі дозволити зазнати поразки в досягненні миру. Нова влада в Іраку не може зазнати краху, оскільки країна стане притулком для терористів і фактором дестабілізації на всьому Близькому Сході.
Республіканці. У Іраку Америка служить справі миру, свободи та власної безпеки. Вони цілком упевнені в досягненні іракського самоврядування згідно з планом, який на сьогодні здійснюється перехідним урядом Іраку.
ЕКОНОМІКА
Демократи. Обіцяють створити нові робочі місця, а також припинити давати податкові переваги компаніям, які переводять робочі місця за кордон, і знизити податки компаніям, які сприяють працевлаштуванню вдома.
Республіканці. Прагнуть, аби більше людей володіли малими підприємствами й створювали їх. Так само обіцяють стабілізувати ситуацію із високим рівнем безробіття, однак статистичні дані останніх тижнів свідчать про протилежні процеси в США. Президент Буш обіцяє під час свого другого терміну акцентувати увагу на створенні процвітаючої економіки.
США ТА УКРАЇНА
Демократи. Вважається, що демократи прихильніше ставляться до України. Із вуст відомих представників Демократичної партії США неодноразово лунала критика адміністрації республіканців, які без належної уваги співпрацювали з українським керівництвом останні чотири роки. Джон Керрі кілька разів виступав із закликом проведення в Україні чесних президентських виборів. Оглядачі очікують, що прозорість голосування в Україні надто позначиться на відносинах Києва та Вашингтона у разі приходу до влади демократів. Із огляду на критику Джоном Керрі членів антиіракської коаліції (зокрема, він наполягає, що вона не може вважатися еквівалентом широкої міжнародної підтримки), присутність українських вояків у Іраку може відігравати з приходом до влади демократів не таку велику роль у відносинах країн.
Республіканці. Вважається, що вони формують свої відносини з країнами СНД iз огляду на реакцію Росії, хоч офіційні представники нинішньої адміністрації спростовують такі оцінки. Погіршення відносин між Києвом та Вашингтоном пояснюється не низьким рівнем уваги Білого дому, а рядом внутрішньополітичних негараздів в Україні. Адміністрація Джорджа Буша наголошує, що вільні вибори президента в Україні можуть стати відправною точкою для активізації двосторонньої співпраці, а також дозволять державі динамічнiше інтегруватися до євроатлантичних структур.
