Забуте сонце Абхазії

27 років тому Грузія потерпіла болісну поразку в протистоянні зі своїм бунтівним регіоном, Абхазією, та союзниками абхазів — росіянами. Наслідками розгрому грузинських сил на абхазькому фронті в останніх числах вересня 1993 року стали сотні вбитих мирних мешканців, тисячі біженців та втрата Тбілісі контролю над автономією.

В серпні 2008 року на тлі війни із Росією через Південну Осетію, грузини практично без бою віддали останню частину Абхазії, яку ще контролював центральний уряд Грузії — йдеться про невеличкий гірський район в Кодорській ущелині.

Наразі Абхазія — з точки зору Тбілісі та абсолютної більшості світу — є непідконтрольною законній владі, тимчасово окупованою територією Грузії. З точки зору Сухумі та Москви — йдеться про незалежну Республіку Абхазія. І наразі ніхто не може сказати, скільки буде тривати такий стан речей.

ПОРАЗКИ

Наприкінці вересня 1993 року тисячі грузинських біженців покинули Сухумі, інші міста та села Східної Абхазії, побоюючись розправи з боку наступаючих абхазьких сил і їх російських союзників — переважно із Північного Кавказу. Боялися вони недарма. Після падіння Сухумі, в наступні три дні, було вбито близько тисячі етнічних грузин — мирних жителів міста. Були жертви і в інших районах республіки, де залишилося грузинське населення.

Всього під час конфлікту в Абхазії загинуло 16 тисяч осіб, з них 10 тисяч грузин і 4 тисячі абхазів. Загиблих мирних жителів — 3368, з них 3150 грузин. Близько 250 тис. чоловік, в основному етнічних грузин, стали біженцями.

У 1993-1994 рр. в Женеві відбулися переговори по мирному врегулюванню під егідою ООН, за участю спостерігачів ОБСЄ і т.зв. «Групи друзів генерального секретаря ООН по Грузії» — представників США, Німеччини, Франції, Великобританії та Російської Федерації. Незважаючи на участь росіян у війні на абхазькому боці, Тбілісі не поставив під сумнів посередницький статус Москви.

Результатом тодішніх переговорів стало підписання «Меморандуму про порозуміння між грузинською та абхазькою сторонами», в якому зокрема йшлося про те, що сторони «зобов’язуються створити умови для добровільного, безпечного, швидкого повернення біженців в місця їх постійного проживання у всіх районах Абхазії». Але проблему не було вирішено.

З жовтня 2008 р. стали проводитися регулярні т.зв. Женевські дискусії, в яких беруть участь Грузія, РФ, США, а також представники Абхазії та Південної Осетії. Співголовами на цих зустрічах є ООН, ОБСЄ і Європейський Союз. Обговорюється, головним чином, проект договору про взаємне незастосування сили і механізм повернення біженців. Проте ніяких рішень з цих питань за весь час так і не було прийнято.

Стосовно абхазько-грузинського конфлікту не створювалося Спеціалізованих міжнародних судів, за прикладом колишнього Міжнародного трибуналу по колишній Югославії чи працюючого нині Спеціального суду по Косово в Гаазі. Хоча, якщо врахувати практику юридичних оцінок югославських конфліктів, вбивства та вигнання мирних мешканців зазвичай підпадають під неприємні визначення, і їх виконавців мали б чекати вироки.

12 серпня 2008 року Грузія звернулася до Міжнародного суду ООН, звинувативши Росію в порушенні статей Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Грузія стверджувала, що з 1990 року Росія безпосередньо та через підконтрольні їй структури в Абхазії і Південної Осетії, здійснює дискримінацію грузинського населення в цих регіонах. 1 квітня 2011 року Суд ООН більшістю голосів (було десять суддів проти шести) вирішив, що це питання — не в його компетенції, оскільки не було дотримано обов’язкової досудової процедури, яка зобов’язує сторони докласти всіх зусиль для вирішення спору шляхом переговорів.

З травня 2008 року Генеральна асамблея ООН регулярно приймає резолюцію «Про статус внутрішньо переміщених осіб і біженців з Абхазії і Цхінвальського регіону / Південної Осетії». В документі визнається право всіх біженців і вимушено переміщених осіб з цих регіонів на повернення додому. В цьому році 3 вересня в ході 74-й сесії Генасамблея ООН вже тринадцятий раз прийняла чергову подібну резолюцію. Але кількість переселенців, які змогли завдяки позиції міжнародної спільноти повернуться додому, від того не збільшується. Переважна більшість грузинських біженців та ВПЛ з Абхазії не бачили свої домівки вже 27 років.

ЗРУЙНОВАНА НАДІЯ

До військової поразки в серпні 2008 року грузини вірили, що дуже скоро зможуть повернути Абхазію, і біженці повернутися додому. Зірки грузинської естради в 2007 році навіть записали оптимістичну пісню-привітання.

Здрастуй, Абхазія наша!

Блакитні гори, білі санаторії

Ми скучили за світлом сонця,

Скучили за нашим морем.

Ми зустрінемо ту саму

пальму,

Побачимо ту саму красиву жінку,

Напишемо тобі свої вірші,

Зустрінемо рідний корабель,

Зустрінемо рідну землю,

Нашого старого друга Рицу*.

Здрастуй, Абхазія наша!

Чорне море, білі санаторії,

Ми скучили по твоєму

характеру,

За чайкою, що плаває в морі.

Світлі дні замінять темні

ночі,

Закінчиться важке мовчання

У нас спільне море, спільне

небо і спільне сонце,

Серце б’ється від бажання

зустрічі з тобою.

* Озеро в абхазьких горах.

В кліпі відомі грузинські співаки, разом із родинами та друзями, на літаках, кораблях, яхтах, потягом, автобусами, машинами та автостопом відправляються до Сухумі, Гагри... Їдуть і прості грузини. У деяких в руках фотографії загиблих під час війни, хтось — на інвалідному візочку — мабуть поранений солдат. У тих, хто вирушає в путь — грузинські прапори чи прапорці...

Після поразки в 2008-м році надія на повернення у біженців з Абхазії потроху згасала, і, здається, в цьому році думка про «наші гори-пальми-море» остаточно перетворилася з мрії про майбутнє на спогад про минуле. Фонд «Наш Сухумі», який заснували в Тбілісі вимушені переселенці, кілька тижнів тому заявив, що хоче встановити на «Площі Сухумі» в грузинський столиці двадцятисемиметрову прозору скляну панель, на який буде зображене море та сухумську набережну — центр суспільного життя столиці автономії. Такий собі муляж Абхазії, який можна буде показувати дітям. Тому що вони виростуть, так ніколи і побачивши таких блакитних гір, білих будинків, зелених пальм, помаранчевих мандаринів, рожевих магнолій, прозорих озер, синього Чорного моря та жовтогарячого сонця, які є тільки в Абхазії.