«Захід повинен запровадити додаткові санкції»

Сьогодні можна констатувати, що зустріч у Берліні лідерів України, Німеччини та Франції без президента Росії мала символічне значення. Скоріше можна говорити про те, що цим самим Ангела Меркель і Франсуа Олланд у День Незалежності висловили підтримку Петрові Порошенку, який намагається втілити Мінські домовленості фактично в односторонньому порядку. Адже ні Росія, ні підтримувані нею бойовики на Донбасі нічого не роблять для реалізації домовленостей у Мінську 12 лютого, які особистою присутністю скріпив президент РФ Володимир Путін.

Як відомо, головним сподіванням, особливо української сторони щодо цієї зустрічі у «нормандському» форматі мінус Росія, мала стати деескалація ситуації на Донбасі.

Натомість з боку Меркель і Олланда йшлося про збереження нормандського формату, його посилення та виконання Мінських домовленостей. «Мета цієї розмови — зміцнити та посилити «нормандський формат», — сказала Меркель. Зі свого боку її підтримав Порошенко, наголосивши: «Я впевнений, що нам не потрібні нові формати».

Німецький канцлер також наголосила: «Необхідно зробити все для того, щоб Угода про припинення вогню була реалізована, і місія ОБСЄ має отримати безперешкодний доступ». Меркель також зазначила, що тристороння контактна група з урегулювання ситуації на Донбасі повинна продовжити свою роботу в чинному форматі. За її словами, саме лютневі Мінські домовленості щодо врегулювання ситуації на Донбасі «мають бути фундаментом того, що може привести до мирного розвитку в Україні».

Меркель не приховувала, що з виконанням Мінських угод є проблеми. Першою такою проблемою вона назвала «неповне припинення вогню» і, як наслідок, — людські жертви. Другим пунктом канцлер Німеччини зазначила перешкоджання роботі моніторингової місії ОБСЄ, напади на її представників на Донбасі, а також — перешкоди роботі безпілотників. При цьому канцлер дипломатично промовчала про те, хто в цьому винен.

Треба віддати належне Порошенку, який на спільній прес-конференції назвав Росію агресором і наголосив, що «саме Російська Федерація і підтримувані нею бойовики представляють єдину загрозу для відновлення миру і стабільності в регіоні». Він нагадав про важливість відновлення контролю на українсько-російському кордоні, через який, за його словами, в Україну заходять «підрозділи російської армії та зброя». Президент України також наголосив, що під час зустрічі було обговорено крайню небезпеку, яку становлять фейкові вибори, заплановані на жовтень — листопад на окупованих територіях Донбасу, і які не відповідають вимогам законодавства.

«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати результати зустрічі Порошенка, Меркель і Олланда й розповісти, що має зробити Захід, щоб змусити Росію та підтримуваних нею бойовиків виконати Мінські домовленості.

«ЗАХІДНІ ПАРТНЕРИ ДЕДАЛІ БІЛЬШЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ГОЛОВНА ПРИЧИНА СИТУАЦІЇ, ЯКА СКЛАЛАСЬ І В КРИМУ, І НА ДОНБАСІ, ЦЕ АГРЕСІЯ РОСІЇ»

Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України, Київ:

— Мені здається, що позитив зустрічі полягає в тому, що західні партнери дедалі більше розуміють, що головна причина всієї цієї ситуації, яка склалась і в Криму, й на Донбасі, є агресія Російської Федерації. І позитивом є те, що формат цієї зустрічі був справді цивілізаційним. Інакше кажучи, зібралися представники тих країн, які вибрали для свого існування і розвитку певні принципи та норми. А саме — норми міжнародного права, взаєморозуміння й підтримки. Це — норми співжиття як партнерів і друзів, а не як ворогів. Це важливо, хоча зараз тривають розмови про унікальність «нормандського» формату і що, мовляв, іншого не буде, але я б тут не ставив крапку, а поставив би три крапки. До речі, й у заяві нашого Президента були слова, що на сьогодні «нормандський» формат відповідає тим потребам, які перед ним ставляться. Але ж після сьогодні буде завтра й післязавтра, тому я б не закривав ці двері й не думав, що йдеться про «нормандський» формат як формат назавжди.

Я вже говорив і повторюю, на мою думку, з цього боку переговорного столу повинні бути цивілізовані країни та їхні структури як наші гаранти: Сполучені Штати Америки, Великобританія, Франція і ті країни, які відіграють важливу роль у гарантуванні безпеки європейського континенту, а це — Німеччина, зараз — Польща та, можливо, балтійські країни, НАТО — як безпекова структура, Європейський Союз — як структура, якій так само загрожує політика Росія через все те, що відбувається. І з другого боку столу — країна, яка відкидає норми цивілізованого співжиття країн і народів і яка торпедує їх, тобто Російська Федерація. Оцей формат у тому чи іншому вигляді чи в тому чи іншому складі буде значно продуктивнішим, ніж спроби декого (до речі, в тій самій Німеччині) говорити про те, що без Росії ми, мовляв, майбутню систему безпеки не побудуємо. Мені здається, що саме з такою Росією жодної системи безпеки ми справді не збудуємо. Дуже важливо, щоб цей месидж дійшов до розуміння в провідних європейських столицях. Тоді ми говоритимемо не про політичні фантазії, а про реальну політику.

— А що справді потрібно, щоб посилити мінський формат, як про це наголосила Меркель, і щоб його виконувала Росія та підтримувані нею бойовики?

— Це — правильна теза, що стосується посилення мінського формату. Ніхто проти неї не виступатиме. Але за загальною фразою «треба» немає механізму, який нібито є, але постійно відсувається на задній план. А цей механізм має полягати в посиленні впливу на Росію через заходи, які змусять її реагувати на те, що відбувається. Тобто — через використання санкцій різного масштабу, плану і обсягу. І коли все це застосовуватиметься разом і одночасно, тоді в цій ситуації Росія зрозуміє, що треба виконувати ті речі, під якими вона поставила свій підпис. До цього моменту ніяких змін у позиції Росії передбачати, гадаю, не потрібно.

— Існує думка, яку висловив «Дню» український дипломат на умовах off the records, що мета зустрічі в Берліні полягає в тому, щоб українське питання не обтяжувало політичний порядок денний наступного року (2016-го — вибори у США, а 2017-го — у Франції, й Олланду потрібен успіх). До речі, й у Німеччині вибори 2017 року. Що ви скажете на це?

— Якраз завдання української дипломатії та керівництва держави полягає в тому, щоб такий сценарій не був реалізований, і для цього треба щодня бути на телефонному зв’язку, щоб наші дипломатичні представники за кордоном щодня бували у відповідних кабінетах вищої влади ключових європейських країн, щоб щодня інформація, яку ми чудово розуміємо, доходила до відома тих, хто приймає рішення в Європі та Америці. Тоді такого сценарію не буде, бо для України він був би фатальним.

— Ви, мабуть, читали нещодавнє інтерв’ю Генрі Кісінджера, який вважає, що Заходу потрібно враховувати інтерес Росії щодо України, й чули заяву колишнього міністра закордонних справ ФРН Геншера, який вважає, що Захід має протягнути руку Росії, скасувати санкції і почати діалог. Як треба реагувати на подібні твердження корифеїв дипломатії, відповідно, американської та німецької? Чи можна говорити, що вони розуміють реальну ситуацію в нашій країні?

— На мою думку, це просто інерція мислення. І вона об’єктивна. На жаль, тут ми нічого нового не чуємо й не бачимо. Це — те, що повинно об’єктивно відійти на задній план. Гадаю, сьогодні продовжувати жити ілюзіями, значить, ставити під загрозу безпеку власних країн. І це — ілюзія, що Росію можна умовити, вдосконалити, демократизувати, з чим жили не тільки ці політики багато років і на що вони, до речі, спрямовували свої зусилля.

Інколи здавалося, що вони десь близькі до успіху. Це все — з минулого, й це — те, що сьогодні не грає. Треба дивитися правді в очі й розуміти, що відбувається реально в Російській Федерації. Треба аналізувати не політичні фантазії, а реальні дії російської сторони і поставити перед собою просте запитання: чи можна жити безпечно з такою Росією? Відповідь буде очевидною — ні. Тому й рішення треба приймати такі, які б гарантували безпеку кожної конкретної країни й усіх разом.

«НАЙБІЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗМІЦНИТИ МІНСЬКИЙ ФОРМАТ — ЦЕ ЗБІЛЬШЕННЯ ТИСКУ НА РОСІЮ ШЛЯХОМ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙ»

Сюзан СТЮАРТ, Німецький інститут з питань міжнародної політики та безпеки (SWP), Берлін:

— Усі три сторони під час зустрічі в Берліні підкреслили, що вони, як і раніше, віданні Мінським угодам. Утім, реальність така, що ці угоди не виконуються. Основна проблема, як я це бачу, полягає в тому, що Росія не зацікавлена в припиненні своєї підтримки сепаратистам на Донбасі. Ймовірно, найбільш ефективний спосіб зміцнити мінський формат — це жорсткішення тиску на Росію шляхом посилення санкцій і тим самим збільшення витрат, які Росія повинна заплатити за підтримку сепаратистів. Однак без істотної ескалації бойових дій з боку Росії всередині ЄС не буде ніякої угоди щодо збільшення санкцій. Тому, цілком імовірно, в найближчі тижні все буде більш-менш продовжуватись, як і раніше, доти, доки Росія не змінить поведінки.

«КОРИСТЬ ВІД ЦІЄЇ ЗУСТРІЧІ ПОЛЯГАЛА В ТОМУ, ЩОБ ДАТИ МОСКВІ ЗРОЗУМІТИ, ЯКОЮ Є МЕЖА ТЕРПІННЮ ЄВРОПИ ЩОДО АГРЕСІЇ КРЕМЛЯ В УКРАЇНІ»

Джон ХЕРБСТ, екс-посол США в Україні, член Американської ради, Вашингтон:

— Користь від цієї зустрічі полягала в тому, щоб дати Москві зрозуміти, якою є межа терпінню Європи щодо агресії Кремля в Україні. Нещодавній сплеск насильства тестує цю межу. Ця зустріч може переконати Кремль дещо знизити масштаб насильства. Але цього не буде достатньо, щоб переконати Москву фактично виконати, згідно з Мінськими домовленостями, свої зобов’язання, які допоможуть Києву відновити свій контроль у всьому регіоні. Для досягнення цієї мети Захід повинен буде ввести додаткові санкції через триваюче порушення Кремлем домовленостей Мінськ-ІІ і підняти плату за агресію Кремля, яка полягає також у постачанні зброї сепаратистам в Україні.