«Жорстка і безкомпромісна позиція»

Як і очікувалося, Європейський парламент 15 січня переважною більшістю голосів ухвалив резолюцію щодо ситуації в Україні. Євродепутати висловили свою солідарність з Україною та її народом, і засудили акти тероризму, що вчинено сепаратистами на сході країни. Водночас попри очікування, документ не містить норми про визнання терористами «ДНР» та «ЛНР», хоча частина депутатів вимагала цього. Компромісом стала норма, яка визнає вчинення терактів деякими сепаратистами.

Однак, цю резолюцію можна назвати досить безкомпромісною, бо депутати чітко заявили не лише про необхідність залишити нинішній рівень санкцій проти Росії, але й закликали ЄС знайти можливість посилити санкції, якщо Москва не виконуватиме Мінських домовленостей.

Європарламент закликав продовжити існуючий режим санкцій ЄС допоки Росія не дотримується і понад те — не виконує Мінські зобов’язання, а також закликає Єврокомісію знайти способи посилення солідарності серед держав членів, якщо криза в Росії продовжуватиметься. А також депутати наголосили на необхідності встановити систему індикаторів, досягнення яких може запобігти ухваленню нових обмежувальних заходів проти Росії чи призвести до зняття існуючих, включаючи імплементацію припинення вогню, безумовного виведення з України всіх російських військ і підтримуваних Росією незаконних збройних угрупувань та найманців, обмін усіх полонених, включаючи Надію Савченко, відновлення Україною контролю за всією її територією, включаючи Крим.

А у випадку подальших дій Росії з дестабілізації України, депутати пропонують Європейській Раді вжити подальших обмежувальних заходів і розширити їхній спектр, включаючи сферу атомної енергетики, обмеження спроможності російських підприємств здійснювати міжнародні фінансові транзакції.

Що важливо, Європарламент закликає до швидшого надання більш істотної технічної допомоги через Групу підтримки України в Єврокомісії, включаючи визначення областей, де така допомога потрібна для підтримки України в розробці та імплементації всеохоплюючої програми реформ і надання радників та експертів з інституцій ЄС та країн-членів.

Новим елементом у порівнянні з попередніми резолюціями є те, що Європарламент закликає українську владу створити міністерство чи департамент з європейської інтеграції та координації допомоги і міжміністерського координаційного комітету високого рівня, який буде наділено повноваженнями ефективно моніторити і контролювати прогрес зближення до ЄС та реформи.

Традиційно в резолюції повторюється положення про те, що згідно зі статтею 49 Європейського договору, Україна як будь-яка європейська держава має європейську перспективу і може подавати заявку на вступ до ЄС, якщо вона відповідає копенгагенським критеріям, принципам демократії, дотримується фундаментальних свобод і прав людини та меншин, гарантує верховенство права.

Позитивним є те, що Європарламент заклав країни ЄС ратифікувати угоду про асоціацію до саміту Східного партнерства в Ризі у травні цього року.

Євродепутати вважають, що ЄС має шукати шляхи підтримки України в зміцненні її оборонних спроможностей і захисту українських зовнішніх кордонів, базуючись на досвіді трансформації збройних сил держав членів ЄС, які колись входили до Варшавського договору, особливо в рамках тренувальних місій, які надаються для збройних сил в інших частинах світу, а також підтримувати існуючі поставки нелетальної зброї.

Важливо також те, що Європарламент нагадав про зняття Радою Європейського Союзу 16 липня 2014 року воєнного ембарго щодо України, а це означає, що не існує ніяких заперечень чи юридичних обмежень для держав членів євро спільноти поставляти зброю Україні.

«КОЛИ УКРАЇНУ ОЧОРНЯЮТЬ, НА ЦЕ ПОВИНЕН РЕАГУВАТИ ОФІЦІЙНИЙ КИЇВ»

Аркадій МОШЕС, директор дослідницької програми щодо Східного сусідства ЄС і Росії Фінського інституту міжнародних відносин, Гельсінкі:

— Сам факт, що Європейський парламент приймає такі резолюції — це важливо. І це демонструє позицію демократично обраного органу, який відображає громадську думку Європи. А позиція в даному випадку жорстка і безкомпромісна. Це треба собі чітко уявляти, що таким чином здебільшого відображається громадська думка Європи. При цьому треба собі віддавати звіт у тому, що переоцінювати резолюції Європейського парламенту і їх вплив на процес вироблення реальних рішень не варто. Ми бачимо, що пані Могеріні, виступаючи перед парламентом, намагається лобіювати і робити заяви, які повинні, мабуть, більшою мірою сподобатися цій парламентській більшості, але водночас її офіс поширює папери, які дуже важко інтерпретувати інакше як спрямовані на підготовку скасування санкцій, якщо не повної здачі європейських позицій щодо Росії. Поки що у нас немає достатніх підстав, щоб передбачати, що ми знаємо відповідь на те, якими будуть рішення глав держав або навіть міністрів закордонних справ у тій дискусії, яка вестиметься у найближчі два місяці.

Росія певною мірою проігнорує цю резолюцію, тому що російська практична дипломатія націлена на роботу з урядами деяких країн ЄС, із бізнесом певної частини Євросоюзу. Російська тактика загалом зрозуміла і передбачувана. І не випадково Лавров, приймаючи міністра закордонних справ Латвії Ринкевича кілька днів тому, чітко заявив, що санкції вводились європейцями, і вони нелегітимні, і європейці повинні думати про те, як їх скасовувати.

Для України, я думаю, важливо, що таким чином вона має підтримку. Україна повинна вчитися використовувати такі сигнали, підкреслюю, які надіслані Європарламентом. Не можна ставити знак рівності між позицією Європейського парламенту і позицією всього Євросоюзу. І в цьому сенсі, я думаю, перед українською дипломатією в країнах-членах ЄС непочатий край роботи, яку треба робити, і тієї роботи, яку, на мій погляд як спостерігача, дипломатія не робить.

Після трагедії з автобусом під Волновахою частина навіть не ЗМІ, а окремих діячів у Євросоюзі почали поширювати інформацію про те, що люди, загиблі в автобусі, були розстріляні українськими військовослужбовцями. Зараз, коли існує достатня кількість доказів, що це не так, люди, які поширюють цю інформацію, мають бути притягнені до суду за поширення недостовірної інформації. У Європі існує законодавча база для того, щоб це зробити. І про це повинна турбуватися українська держава. За Україну ніхто цим займатися не буде. Україна зі змінним успіхом веде свою контрпропагандистську роботу в країнах ЄС. Вона не виграє цю кампанію. Це складно, але коли відбуваються такі речі, як це, Україні надається можливість із фактами в руках довести те, що її чорнять, обливають брехнею і брудом, мабуть, навмисно й абсолютно незаслужено. Ці речі повинні відстежуватися представниками України за кордоном, і реагувати повинна на них, безумовно, офіційна Україна, не вустами спікера в парламенті, а залучати до цього конкретні юридичні процедури.

«ЄВРОПАРЛАМЕНТ НІКОЛИ НЕ СОРОМИВСЯ НАЗИВАТИ РЕЧІ СВОЇМИ ІМЕНАМИ»

Дмитро КУЛЕБА, посол із особливих доручень МЗС України, Київ:

— У цій резолюції є декілька принципових моментів. По-перше, Європарламент однозначно підтвердив, що санкції проти Російської Федерації мають залишатися в силі до тих пір, поки не зміниться агресивна політика Росії стосовно України і поки не почнеться ефективне виконання Мінських домовленостей. По-друге, нарешті питанню інформаційної війни і протидії російській пропаганді, яка стала паралельним треком військової боротьби, яка ведеться на території України, приділяється абсолютно повноцінна і серйозна увага. Якщо ми згадаємо минулий рік, то ще влітку ніхто серйозно не сприймав цю загрозу. А зараз Європа починає надзвичайно серйозно ставитись до російської пропаганди і шляхів протидії їй. І третій момент, який я б відзначив, як ключовий, полягає в заклику до Європейської Комісії розробити так званий план гуманітарних дій в Україні. Тобто яким чином Євросоюз буде допомагати нам у вирішенні тих гуманітарних проблем, які виникають у зв’язку з анексією Криму і окупації терористами деяких районів Донбаської та Луганської областей. Ці всі питання є надзвичайно принциповими і вони не просто з’явились у тексті, а є результатом тієї діалогу, який ми ведемо з ЄС, щоб вони краще розуміли проблеми, перед якими стоїть Україна і Європа в цілому.

Звісно, ми не повинні ніколи ані перебільшувати, ані применшувати роль Європейського парламенту в системи владних інституцій Євросоюзу. Однозначно, Європарламент є вільним у висловленні своєї позиції, ніколи не соромився називати речі своїми іменами. Хоча Єврокомісія і національні уряди більш обережно ті чи інші речі тлумачили. Така позиція Європарламенту свідчить про те, що і в Європі, на рівні національних урядів, на рівні Європейської комісії є певний серйозний рівень готовності працювати над цими питаннями. Тобто Європейський парламент завжди на крок попереду урядів і європейських інституцій, але все одно у них теж є готовність працювати на напрямках, які Європарламент так чітко і безкомпромісно визначає у своїй резолюції.

Що ж до «ДНР» і «ЛНР» терористичними організаціями, це не лише питання Європейського парламенту. Цей законодавчий орган завжди ухвалює політичні рішення і це політичне та юридичне визнання залежить від низки критеріїв. Ми ведемо роботу з європейськими партнерами і різними іншими з метою визнання за «ДНР» і «ЛНР» статусу терористичних організацій. Не слід жодним чином розглядати резолюцію Європарламенту як відмову ЄС у визнанні такого статусу за цими організаціями.

Відносно донесення нашої позиції в ЄС. Слава Богу, у нас налагодився щоденний механізм взаємодії і з національними урядами, і з інституціями Євросоюзу, в рамках якого ми інформуємо їх і за відкритими та за закритими джерелами надходження інформації. Тому на даний момент і це одне з головних досягнень минулого року ми змогли змінити і сформувати загальну позицію Європейського Союзу таким чином, щоб вона ґрунтувалась на об’єктивних реаліях, які існують, а не на тій штучній реальності, яку намагається продати європейським партнерами Російська Федерація. Зараз нам потрібно продовжувати не збавляти темп і працювати на рівні посольств максимально для того, щоб об’єктивна інформація вчасно і максимально точно доходила до наших європейських партнерів.