Знову в багатовекторність?

У майбутньому Україна готова поділитися своїм суверенітетом у рамках ЄЕП. Такий висновок, що шокує, напрошується після заяви Віктора Ющенка під час дводенного перебування в Казахстані.

«Усі розуміють, що рано чи пізно, коли ми побачимо ефективно працюючий механізм економічних відносин у рамках ЄЕП, для того, щоб ці відносини й надалі розвивалися, на порядку денному постане питання про делегування частини функцій наднаціональним інститутам», — сказав Президент. Заява виявилася абсолютним сюрпризом. Особливо на тлі критичних зауважень Віктора Ющенка про «єепівську» інтеграції в його опозиційну бутність. Чим пояснюється нинішня декларація глави держави? Адже делегування частини суверенітету країни в ЄЕП суперечить як зовнішньополітичним пріоритетам країни (особливо — інтеграції в ЄС), так і Конституції. На жаль, нинішня влада досі не спромоглася реалізувати свій же заклик — подати документи до Конституційного Суду для вивчення ініціатив, що стосуються ЄЕП. У ході передвиборної кампанії карта ЄЕП, очевидно, ще неодноразово розігруватиметься з простою метою: заручитися якнайбільшою кількістю голосів на парламентських виборах наступного року. Але чи прораховувало українське керівництво наслідки свого загравання?

Заявами про ЄЕП Президент перекреслює свої ж декларації, зроблені з приводу інтеграції до Євросоюзу. Нечітке президентське зауваження (знову ж під час візиту до Астани) про те, що ЄЕП має починатися iз зони вільної торгівлі, також навряд чи порадувало прихильників євроінтеграції України. Що ж буде на другому-третьому етапі? Митний союз? Але одна країна не може бути одразу в двох митних союзах: про це новому керівництво вартувало б знати, оскільки навіть у МЗС часів колишньої влади чітко про це заявляли. Звідси запитання: то куди країна прагне інтегруватися — в європейський чи євразійський простір?

Звісно, після повернення до Києва можна чекати спростувань президентських пасажів: мовляв, неправильно інтерпретували... Так, Президент справді говорив, що «зараз було б неправильно зміщати акценти на організаційну частину (створення ЄЕП. — Ред. ), — необхідно, щоб люди відчули плюси від того, що ми створили, але для цього потрібен час». Але таке зауваження абсолютно не пом’якшує заяви про наднаціональний орган, що подає не дуже ясні сигнали європейським партнерам. І все це відбувається незадовго перед так званим «міні-Давосом» у Києві, що відбудеться 16—17 червня. На нього запрошено близько 300 делегатів, більшість із яких — потенційні інвестори в українську економіку. Чи поквапляться вони вкладати свої гроші в українську економіку після «єепівських» сигналів?

Не виключено, що Ющенко вирішив просто «підігравати» казахстанському колезі, на якого, очевидно, інші партнери по ЄЕП поклали місію «зондажу» українських настроїв. Позиції українського глави були дуже ослаблені нещодавньою «бензиновою кризою». Можливо, щоб добитися позитивної відповіді від казахстанської сторони з приводу поставок нафти, прозвучала і «єепівська» заява, якою Президент України наступив на горло власній пісні. У результаті Ющенко почув те, що хотів почути: Казахстан зацікавлений у продовженні будівництва нафтопроводу Одеса — Броди та готовий виступити як акціонер у цьому проекті. Назарбаєв, Путін і Лукашенко також отримали відповідь, яка їх на цей час може влаштувати. Підсумок один: зовнішньополітична поведінка, від якої Україна, здавалося, мала б відмовитися після помаранчевої революції, проявляється знову. Назва їй одна — сумнозвісна багатовекторність...