Чого нас навчили Крути і чого не навчили?

За помилки, ілюзію, тим більше за свідомий обман, що чинять недобросовісні політики — завжди розплачується народ. Кращі люди народу — ось що найстрашніше. Трагедія Крут 29 січня 1918 року — переконливий, просто вбивчий приклад цього.

В річницю загибелі юнаків — українців було виголошено багато правильних, пафосних слів про їхній героїзм, самопожертву й звитягу. Це все необхідно. Але не може не тривожити те, що, по суті, залишився незмінним сам дискурс сприйняття Крут. Не зроблено майже жодного кроку для вдумливого аналізу провалів політичних керманичів тогочасної України 101 рік тому — а саме ці провали, власне, і призвели до того, що наші молоді бійці були вимушені віддавати своє життя за свободу України! Непрофесіоналізм політиків, елементарне невміння бачити наслідки своїх дій, згубні ілюзії, дилетантська довірливість та самозакоханість, соціальна дезорієнтація та плутанина в ухваленні рішень... Біда в тому, що ці ж самі хиби і проблеми ми бачимо у вчинках лідерів сучасного українського політикуму. Професіоналів критично мало (або вони усунуті з політичного життя, не беруть в ньому участь) — а наслідки можуть бути не менш важкими, ніж 1918 року.

Має рацію адмірал Ігор Кабаненко, експерт з питань оборони та безпеки (див. «День», № 17), коли стверджує: «Безумовно, нам усім слід пам’ятати про жертовний подвиг юних українців під Крутами. Вони без належної військової підготовки, але завдяки величезному національному духу зупинили швидке просування на Київ у десять разів переважаючого більшовицько-карального війська. Проте час визнати, що їхня величезна патріотична і жертовна місія стала наслідком цілого ланцюга подій сумнівної політичної кон’юнктури, інспірованих тими, хто називав себе провідникам народу, але не мав ні знань, ні досвіду робити велику місію державотворення, дбав про реалізацію виключно власних владних амбіцій там, де треба було дбати про державу. Політичні уроки Крут владою УНР так і не було вивчено....

Історичні граблі з коренями в небажанні засвоювати політичні уроки минулого не обійшли Україну і після Майдану Гідності. Ми є свідками підміни політичної люстрації безпідставним викиданням з урядових структур позапартійних професіоналів, владного поділу на «своїх», хто одобрямс дії влади, та «інших», хто має знання і волю сказати аргументоване «ні» владній непрофесійності — не нагадує події столітньої давнини та відоме ленінське «до основанья, а затем»?

Ось тут про найголовніше. Події під Крутами, як і події крайніх років, переконливо свідчать — українці є сильною духом і професійними вчинками нацією. І вони мають право мати сильного національного, професійно підготовленого лідера. Завдання якого — консолідувати народ України та перемогти ворога, забезпечити безпеку, добробут людей і процвітання країни. Вважаю, що цей урок має засвоїти кожен українець».

Саме тому «День» вирішив звернутися до наших експертів із запитанням: чого, на Вашу думку, українців навчили, а чого не навчили Крути?

Юрій ФОМЕНКО, ветеран АТО:

— Мене, як людину, яка воювала і яка дуже любить історію, не покидає відчуття того, що Крути повторюються. Війна Росії проти України, яка розпочалась 2014 року, довела це. Історичні паралелі часто напрошуються самі по собі. Сто років тому ми могли отримати власну державу, яку, що правда, треба було побудувати. І нині ми лише отримали державу, а побудувати так ще й не змогли. Чим і скористався ворог, який насправді свою агресію не припиняв ні тепер, ні сто років тому, ні ще раніше. Росія користується нашою розхитаністю. І політики часто поводять себе саме вкрай невідповідально. Вони наче забуваються і не відчувають, що їхні політичні амбіції нічого не будуть варті тоді, коли не буде держави. Спочатку треба побудувати стовпи, інституції. Цим, до речі, займався Павло Скоропадський століття тому. Але, на жаль, саме амбіції тих чи інших політичних сил заклали динаміт під фундамент нашої ще незміцнілої тоді державності. Навіть патріотичні гасла, як хвилі, розбились об корабель історії. Що мали потім? Ми мали війська Муравйова в Києві. Що ми отримали після десятиліть політичних спекуляцій нині? Російські війська в Криму і на сході України.

Тетяна ОСТАШКО, кандидат історичних наук:

— Насамперед хотіла б звернути увагу на те, що 29 січня Україна відзначає не день жертв, а саме День Героїв Крут. І це цілком справедливо. Адже ці молоді хлопці продемонстрували дивовижну волю до Перемоги, вони затримали жорстокого ворога, більшовиків, і завдяки цьому виграли час для вигідного для України завершення переговорів у Бресті, не дали їх зірвати. А Троцький якраз тоді заявляв, що такої держави, як Україна, існувати не може. Але саме в Бресті Україна таки була визнана незалежною.

Проте уроки бою під Крутами незабутні, і дуже важливі — хай якими гіркими вони були. Перш за все, далося взнаки те, що українська еліта знехтувала необхідністю мати професійну армію, від чого в буквальному сенсі слова залежало життя або смерть держави. Ця еліта сприяла демобілізації українського війська, були цілком втрачені унікальні бойові можливості Першого Українського корпусу, організованого гетьманом Скоропадським. Це призвело до неможливості дати повноцінну відсіч ворогу. В цьому і полягає головний урок і головне застереження тих подій.