Чоловіки в декреті

Українські чоловіки, які усиновили новонароджених дітей, мають право на декретну відпустку — ці зміни до закону «Про відпустки» внесла днями Верховна Рада. Таким чином, чоловіків зрівняли у праві з жінками на отримання відпустки тривалістю 56 днів для догляду за дитиною, усиновленою в пологовому будинку. Закон також закріплює надання декретної відпустки одному з подружжя (на їхній розсуд) у випадку, якщо дитина була усиновлена сімейною парою. Згідно з попередньою редакцією закону «Про відпустки», отримати відпустку з дня усиновлення на строк 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) могла тільки жінка, яка усиновила новонародженого безпосередньо в пологовому будинку, повідомляє РІА «Новини». Тому, пояснює автор законопроекту, народний депутат Станіслав Косинов, згадане положення закону про відпустки суперечило статті 21 Конституції України, яка проголошує, що всі люди вільні і рівні в своєму достоїнстві і правах, а також статті 51, яка закріплює принцип всебічного захисту сім’ї, дитинства, материнства та батьківства. Тобто відповідні положення попередньої редакції закону обмежували права чоловіків та подружніх пар, які усиновили дитину, а також не сприяли стабілізації надто складної ситуації з усиновленням дітей, які залишилися без батьківської опіки.

Якщо нову норму не можна вважати революційною з юридичного погляду, то психологічний вплив чергове «узаконення» сидіння з дитиною чоловіка може здобути, вважає директор Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» Валентина Бондаровська. Адже в багатьох українських сім’ях подібне «за умовчанням» вважається чимось ганебним навіть у тому випадку, коли ситуація цьому явно сприяє: жінка заробляє більше чоловіка або дитина — на штучному вигодовуванні (тобто мамі немає необхідності постійно знаходитися вдома). Однак про масовість цього явища через те, що в суспільстві все ж існує патріархальна модель розподілу обов’язків, говорити ще рано, вiдзначає експерт. Останнє підтверджується і даними соціологічних опитувань: 70% юнаків вважає, що главою сім’ї повинен бути чоловік (тобто думки про те, що стосунки можуть бути паритетними, навіть не виникає) і стільки ж думає, що кар’єра заважає жінці бути гарною дружиною і матір’ю. Показники соцопитування, проведеного минулого року Українським інститутом соціальних досліджень — 47% жінок і 44% чоловіків вважають нормальним сидіння чоловіка з дитиною (не приймають цього взагалі, відповідно, 9% і 10%) — керівник центру гендерних досліджень цього інституту Юлія Галустян вважає досить високими. Однак на практиці, нагадує вона, частіше за все буває далеко не так, як у репрезентативній вибірці. І все ж головний висновок з приводу подібних законодавчих поправок, говорить В. Бондаровська — сім’ї надається право вибору більш оптимального для неї варіанту.

У західноєвропейських країнах варіант «тато в ролі мами» сприймається як норма. Наприклад у Швеції, за словами гендерного радника Програми розвитку ООН Пера Ларссона, два місяцi мати повинена відсидіти з дитиною обов’язково. Решту часу 480-денної батьківської відпустки — за бажанням: будь-якi три місяці декрету будь-хто з «сиділок» буде отримувати небагато (близько 60 крон на день, що становить приблизно $7—8), а потім — 80% від зарплати. Як показують дані опитування, 74% батьків використали свою можливість сидіти з дитиною. Щоправда, зізнається П. Ларссон, більш характерне явище «папа-сиділка» для середнього класу: чим вищий соціальний статус (а значить, і зарплата), тим частіше з малюками залишаються сидіти мами. Цікаво, що у Фінляндії, за словами посла Суомі в Україні пані Лаури Рейніля, деякі міністри показали приклад співгромадянам, відсидівши зі своїми дітьми передбачені законодавством 18 днів (зарплата за цей час, до речі, виплачується повністю) і таким чином ненав’язливо дали співгромадянам зрозуміти, що це нормально. У даний момент Фінляндія дискутує про те, чи варто узаконити цю традицію, зробивши її обов’язковою.

Взагалі думка всіх експертів сходиться в тому, що законодавчі «поправки», подібні до нинішньої — це півзаходи: країні необхідний базовий закон про державні гарантії забезпечення прав та можливостей співгромадян. У цьому плані, нагадує Пер Ларссон, в Україні «є над чим працювати». Якщо пригадати «в розбивку» непрямі результати, говорить він, то вони такі: випадків сімейного насильства в Україні в чотири рази більше, ніж у європейських країнах, Україна — єдина країна в Європі, у складі Кабмiну якої немає жінок, останні часто стоять на нижніх сходинках службових сходів (і, відповідно, менше заробляють).