«Енергоатом» збирається стати прозорим

Підготувати НАЕК «Енергоатом» до конкуренції на ринку — таку мету має стратегія корпоративного розвитку, викладена у проекті TACIS, спрямованому на інституційну підтримку компанії та презентованому учора в Києві керівництвом Мінпаливенерго та атомної галузі України.

За словами президента НАЕК Сергія Тулуба, майже всі енергогенеруючі компанії світу є сьогодні корпораціями, що включають у себе атомні станції, науково-дослідні установи та інші підрозділи. Відповідно і магістральним напрямом розвитку «Енергоатома» його керівник визначив поступову трансформацію державного підприємства на державну корпорацію, оскільки, за його словами, коріння більшості проблем «Енергоатома» полягає у неможливості використати загальноприйняті у світовій практиці механізми господарювання. А отже і механізми довгострокового кредитування та інвестування. Як приклад цього можна пригадати довгограючий і час від часу навіть затухаючий процес кредитування Європейським банком реконструкції та розвитку добудову атомних блоків на Хмельницькій та Рівненській АЕС, що отримав, щоправда, цими днями черговий допінг у зв’язку з приїздом в Україну президента банку пана Жана Лем’єра. Але очевидно не тільки інституційна і правова непідготовленість «Енергоатома» негативно вплинула на інвестиційну привабливість цієї компанії, що виробляє, як відзначав Тулуб, майже половину української електроенергії, а тому й має для нашої країни та її енергетичної безпеки стратегічне значення. Разом з тим, на думку Тулуба, за наявності мільярдної заборгованості формальна корпоратизація не додасть Енергоатому «серйозного інтересу потенційних інвесторів».

Нинішні перетворення в «Енергоатомі» продиктовані необхідністю зробити цю компанію «конкурентоспроможною, прибутковою», заявив нещодавно прем’єр-міністр України Анатолій Кінах і висловив жаль, що «у зв’язку з деякими подіями («и кто-то кое-где у нас порой...»), у цієї компанії утворилася величезна кредиторська і дебіторська заборгованість, зокрема, перед державним бюджетом». Крім того, за його словами, в компанії було здійснено «масу зловживань» стосовно питань закупівлі обладнання за цінами, які «у десятки разів перевищують їхній об’єктивний рівень».

І тут не можна не пригадати, що Генеральна прокуратура України у серпні порушила кримінальну справу стосовно ряду колишніх посадових осіб «Енергоатома» (прізвища яких поки не називаються) за статтею 364 ч.2 Кримінального кодексу України — зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки». За попередніми оцінками слідства, збитки, завдані державі діями колишніх керівників «Енергоатома», оцінюється у 200 млн. грн., — повідомив Інтерфакс-Україна виконуючий обов’язки начальника відділу Генпрокуратури Володимир Гоголь. За його словами, у період з 1998 по 2001 рік колишні керівники компанії уклали ряд явно невигідних для держави контрактів з реалізації векселів через комерційні банки, чим завдали компанії величезних збитків». Він також повідомив, що крім посадових осіб «Енергоатома», до кримінальної відповідальності буде притягнуто керівників ряду комерційних підприємств, з якими укладалися явно невигідні контракти, однак місцезнаходження багатьох iз них невідоме та їхнім розшуком займаються органи внутрішніх справ. За твердженням відділу зв’язків iз громадськістю «Енергоатома», компанія тільки за 2001 рік і перший квартал 2002 р. отримала більше 150 судових рішень з приводу стягнення кредиторської заборгованості на суму понад 460 млн. гривень. Закінчується термін давності заборгованості, накопиченої компанією кілька років тому (в період бартерних розрахунків). І працівники відділу задають собі риторичні запитання: хто, маючи штучно створені мільярдні борги, одночасно дозволяв собі купувати за рахунок компанії квартири вартістю майже мільйон гривень кожна? У результаті сьогодні «Енергоатому» доводиться працювати над концепцією реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості. На 1 вересня дебіторська заборгованість компанії становила близько 8,8 млрд. грн. (зокрема, майже 7,4 млрд. грн. — борг держпідприємства «Енергоринок»), а кредиторська — понад 5,1 млрд. грн., причому, на думку С. Тулуба, половина цієї суми припадає на заборгованість перед комерційними структурами, що «носить штучний характер» і сформована у період використання вексельних, бартерних та інших негрошових форм розрахунків.

Тим часом досі залишається невиконаною висловлена ще у липні вимога Президента Леоніда Кучми розслідувати ситуацію, що склалася у компанії «Енергоатом». «Ми повинні розібратися і назвати «героїв», — сказав Президент на нараді з питань роботи атомної енергетики, викликаній серйозними проблемами у цій галузі, — підприємство повинно працювати на людей, а не на купку, яка довела його до банкрутства». За словами Л. Кучми, минулого року борг «Енергоатома» перед бюджетом було списано на 1,5 млрд. грн, а зараз він знову зріс до 1,2 млрд. грн.

За оцінками експертів «Дня», компанію свідомо вели до банкрутства. У зв’язку з цим фахівці галузі згадують операцію з продажу уранового концентрату, проведену в 2000 році. Тоді «Енергоатому» з резервів «Мінпаливенерго» було відвантажено 524 тонни за ціною 352 гривні за кілограм, тобто на 284,5 млн. гривень. Але далі цей концентрат постачається російському ВАТ «Твел» за 50,9 млн. гривень (прямий збиток 133,5 млн. грн.), і експерти висловлюють припущення, що саме таким чином було зроблено «тіньовий» розрахунок деяких близьких до керівництва тогочасного уряду структур за російський природний газ.

А скільки фінансових посередників зробили собі мільйонні багатства, «висмоктуючи» грошові ресурси з «Енергоатома», і, цілком імовірно, не забуваючи при цьому дякувати колишньому керівництву компанії? Щоб зрозуміти суть цього процесу, досить узяти приклад лише однієї Південноукраїнської АЕС, яка у 1999 році мала фактичну собівартість виробництва електроенергії 1,45 коп. за планової 1,72 коп. Але на оптовому енергоринку ця електроенергія продавалася за тарифом 7,6 коп. У результаті, після відрахування на закупівлю ядерного палива більше 100 млн. гривень ця станція могла б мати у своєму розпорядженні 640 млн. гривень, яких цілком вистачило б для розрахунків за атомне паливо для всіх інших АЕС. Але атомними грошима на той час в основному розпоряджалися саме посередники, яким керівництво компанії, на думку експертів, створювало умови для виникнення боргових зобов’язань і гасило їх з дисконтом у 50- 70%. У результаті в 1998-2000 роках було вимито і вивезено за кордон близько 800 млн. обігових коштів атомних станцій України. Надпоказовим у цьому плані є приклад відомої фірми «Брінкфорд», якій «Енергоатом» передав за «послуги» переказні векселі на 480 млн. грн., унаслідок чого фірма в результаті отримала грошовими коштами і товарною продукцією 118,4 млн. грн., тоді як «Енергоатом», як власник поставленої електроенергії, всього 2,7 млн. грн., або в 44 рази менше. Вельми показово, що Віктор Ющенко (до складу політичного парламентського блоку «Наша Україна» входять «шефи» «Брінкфорда» пани Жванія та Мартиненко) завзято захищав звільненого з посади президента НАЕК «Енергоатом» Юрія Недашковського. Словом, корпоратизація, яка, за словами заступника держсекретаря Мінпаливенерго Миколи Штернберга, повинна привнести в атомну енергетику повну фінансову відкритість, цілком на часі.