Коли публічність може нашкодити

Про що говорять вам ці назви: арноглось середземноморська, лісмата щетинконога чи серуліна зубчаста? Вочевидь, ідеться про види тварин, рослин чи грибів, що зустрічаються на території України. Але де саме, яка їхня популяція, чи потребують ці види захисту — навряд чи зможуть сказати пересічні громадяни, та й навіть деякі науковці. Зазвичай, ботаніки чи зоологи спеціалізуються на конкретних видах, про які й можуть надати достовірні дані.

Однак у Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів, певно, вирішили інакше, виставивши на громадське обговорення переліки видів тварин, рослин та грибів, що можуть потрапити до Червоної книги України. Наразі відомство готує четверте видання ЧКУ.

«Міндовкілля отримало результати наукових досліджень, що погоджені Національною комісією з питань Червоноі? книги щодо переліку видів тварин, рослин та грибів, які можуть бути включені або виключені з Червоноі? книги. На основі цього готуються до затвердження оновлені списки рослинного та тваринного світу, що будуть занесені до четвертого видання», — ідеться на сайті відомства. Тут же подаються посилання на самі переліки, з якими може ознайомитися будь-хто та надати свої пропозиції чи зауваження. У документах перераховані десятки назв латиною та українською мовою з примітками, чи це вразливий вид, чи зникаючий, чи рідкісний.

  Однак обговорення червонокнижних списків — це завдання не громадськості, а Національної комісії з питань ЧКУ. Раніше міністерство вже пробувало винести на громадське обговорення внесення чи винесення із Червоної книги деяких видів рослин, серед яких ковила та черемша. Це перетворилося у дискусію між різними групами вчених, котрі мають різні погляди щодо збереження згаданих видів, і не більше.

Голова «Української природоохоронної групи України» Олексій ВАСИЛЮК нагадав на своїй сторінці у «Фейсбуці», що у законі про Червону книгу визначено (стаття 14), що списки обговорюються і пропозиції збираються комісією з ЧКУ, а міністерство лише затверджує те, що подає комісія.

«Чому так? Щодо переважної більшості видів Червоної книги інформація про їхню чисельність, а швидше навіть лише про випадки зустрічей, є лише в одного-двох фахівців, — пояснює еколог. — Крім того, дуже багато видів можуть визначити лише декілька фахівців, може 5-10. Треба вивчати під бінокуляром зібрані екземпляри, спори або статеві органи деяких видів комах. І при цьому про ці види майже нічого невідомо. Це ж рідкісні види. Звісно, поряд з ними є і більш впізнавані, такі, як ведмідь, рись, пелікани або чорний лелека. Але однаково Червона книга не може бути предметом спекуляцій і піару, бо це закон. Обговорювати список видів після рішень комісії — абсурд з двох причин. По-перше, обговорювати треба було на етапі розгляду переліків комісією, бо юридично обговорення вже завершилось. По-друге, якщо якийсь вид на чиюсь думку включений «не так» або виключений з якихось крамольних причин — ставте під сумнів відповідного куратора з комісії. Але я дуже хотів би, щоб Мінприроди поважало науку і не питало думку про списки ні в кого, крім комісії з питань ЧКУ. Це не зовсім той випадок, коли публічність принесе користь».