«Ми хочемо надії»

За даними правозахисників, на території Росії та в окупованому Криму вже утримується понад 60 українських політв’язнів. Звільнення цих людей не є предметом обговорень у рамках «мінського процесу», а в Україні досі немає уповноваженої особи, яка б займалась цією проблемою.

Деякі структури, наприклад Міністерство закордонних справ та Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, допомагають близьким політв’язнів у межах компетенції. Але, за словами Ігоря Котелянця, брата «бранця Кремля» Євгена Панова, жодне з цих відомств не може відповісти на запитання, яка загалом позиція держави, що вона робить глобально, чи існують списки на обмін, де фігурують політв’язні. «Ми зрозуміли, що відповіді не може дати ніхто, крім Президента України. Ми, як родичі, хочемо надії», — наголошує Ігор.

Рідні політв’язнів намагалися зустрітися з Петром Порошенком раніше, подавали кілька звернень про це, але поки зустріч не відбулася. Тож вони надіслали главі держави ще одне таке звернення, про що розповіли в Українському кризовому медіа-центрі.

«Відомо, що скоро має відбутися обмін затриманими між Україною та ОРДЛО. Ми дуже сподіваємось, що не забудуть і про наших родичів. Тож ми звертаємось до Президента України з проханням зустрітися з нами та прояснити ситуацію», — говорить Ігор Гриб, батько Павла Гриба, у серпні викраденого російськими спецслужбами на території Білорусі.

Валентин Вигівський, викрадений в окупованому Криму та абсурдно засуджений на 11 років «за шпигунство», сподівався на екстрадицією до України, передбачену Конвенція про передачу засуджених осіб. Але наприкінці листопада Росія в цьому відмовила. «На цю конвенцію була надія майже всіх родичів засуджених політв’язнів. Це не справдилось, — констатує Петро Вигівський, батько Валентина. — Також звертаюся до всіх українців, які мають намір їхати в Росію, Білорусь, Казахстан та всі інші країни, близькі за ідеологією до Росії. Не їдьте туди, щоб не поповнювати цього переліку політв’язнів».