Ми не забули Петра Григоренка
Хоча в сьогоднішньому Криму і немає умов для того, щоб гідно відзначити його 107-річчя
16 жовтня 2014 року минає рівно 107 років з дня народження Петра Григоренка. Петро Григоренко весь світ знає, як відомого борця за справедливість, опонента комуністичному режимові СРСР, радянського правозахисника та дисидента, засновника Української Гельсінкської групи, члена Московської Гельсінкської групи.
Петро Григоренко — дуже неординарна особистість, один із засновників радянського правозахисного руху, до якого він прийшов, для тієї радянської доби в досить забезпеченому стані, будучи генерал-майором збройних сил СРСР.
Без перебільшення можна сказати, українець за національністю Петро Григоренко з його участю та солідарністю в боротьбі кримськотатарського народу за повернення на Батьківщину і відновлення національних прав усіх народів СРСР був великим другом кримськотатарського народу. Його вклад у боротьбу народу з колосальною несправедливістю, яку зробила радянська імперія проти кримських татар, є важливим і неоціненним.
Сьогодні, виражаючи свою вдячність пам’яті генерала Петра Григоренка, ми завжди пам’ятатимемо його емоційну, але в той же час програмову промову 17 березня 1968 року на урочистостях у Москві, організовану кримськими татарами на честь 72-річчя з дня народження російського письменника, в’язня сталінських таборів Олексія Костеріна, який теж активно виступав на захист прав репресованих народів, коли він наполегливо запропонував не прохати повернення у винуватиці нашої трагедії ЦК КПРС, а вимагати повернення і відновлення нашої національної автономії й суду над злочинцями — тими, хто винен і скоїв депортацію кримських татар.
Петро Григоренко дав високу оцінку ненасильницькій формі боротьби національного руху кримських татар, але наполегливо запропонував, щоб вона здійснювалася в координації зі всім радянським правозахисним рухом у СРСР за лібералізацію та демократичні реформи в радянському суспільстві в рамках загальновизнаних і загальноєвропейських демократичних цінностей і прав людини. Його програмовою вимогою була потреба широкого міжнародного розголосу і привернення уваги демократичних сил до трагедії депортованого кримськотатарського народу в СРСР.
Завдяки бойовому генералові, згодом наш національний рух став широко відомим у світі, як демократичний і правозахисний. Завдяки широкій підтримці демократичної міжнародної громадськості ми сьогодні повернулися до Криму і живемо на своїй історичній Батьківщині.
На жаль, у сьогоднішньому Криму немає умов для того, щоб гідно відзначити цю дату. У Криму сьогодні не відбулися заходи на його честь, але це не означає, що ми забули Петра Григоренка, що ми не пам’ятаємо про його вклад у боротьбу проти тоталітаризму в радянській імперії.
